ЛІТЕРАТУРНІ ЖАНРИ ТА СТИЛІ

Підручник Зарубіжна література 9 клас - О. М. Ніколенко - Грамота 2017

ЛІТЕРАТУРНІ ЖАНРИ ТА СТИЛІ

Літературний рід, жанр, стиль, національна література, загальні стилі, індивідуальний стиль письменника.

1. Пригадайте жанри української та зарубіжної літератур, з якими ви ознайомилися в попередніх класах.

2. Назвіть ваші улюблені твори, визначте їхні жанри.

3. Які жанри, на вашу думку, є нині популярними? Поясніть.

4. Які літературні роди ви знаєте? Сформулюйте їхні ознаки. Назвіть відповідні жанри.

Поняття про жанр. Світ літератури широкий і різноманітний. Художні твори відрізняються за змістом і формальними ознаками. Однак ми можемо визначити, що деякі тексти мають подібність; відрізнити вірші від поем, оповідання — від романів, трагедії — від комедій тощо. Отже, існує певна категорія, яка об’‎єднує різні твори в одне ціле, — це жанр.

Питання про жанр здавна обговорюється в літературознавстві. Ще Арістотель у праці «Поетика» здійснив спробу визначити й описати деякі літературні жанри античності. А в XVII ст. теоретик Н. Буало в трактаті «Поетичне мистецтво» визначив характерні ознаки жанрів класицизму.

Тривалий час дослідники вважали, що поняття «жанр» стосується лише зовнішніх ознак, однак згодом літературознавці дійшли висновку, що жанр пов’‎язаний не тільки з формою, а й зі змістом твору. Про це писали такі відомі вчені, як М. Бахтін, В. Жирмунський, Д. Чижевський та ін. Що ж таке жанр? Жанр забезпечує класифікацію літературних творів за їхніми типами. Тобто поняття «жанр» ми розглядаємо як особливий тип художньої структури, поєднання змістових і формальних ознак, які дають змогу визначати подібність творів. Це поняття можна застосовувати й щодо фольклору та художньої літератури. Звісно, фольклорні та літературні жанри відрізняються, адже в мистецтві слова провідною категорією є індивідуальний автор, а в усній народній творчості — колективна свідомість.

Пригадаймо жанр сонета. Ви читали сонет «В своїх очах вона несе кохання...» Данте Аліґ’‎єрі, сонети Ф. Петрарки й В. Шекспіра. Усе це віршовані твори, подібні за будовою, але між ними існують певні відмінності. Ми розрізняємо форми італійського й англійського сонетів, розуміємо, що зміст сонетів Ф. Петрарки не такий, як у В. Шекспіра... Так само героїчні поеми Гомера доби античності відрізняються від творів середньовічного героїчного епосу, наприклад від «Пісні про Роланда». Отже, жанр поєднує як постійні, так і змінні ознаки, що залежать від доби, національної літератури й самобутності письменників.

Літературні жанри мають усталені ознаки, але з часом вони можуть створювати нові ознаки, на які впливають розвиток культури, національних літератур та індивідуальна творчість митців.

Жанри можуть об’‎єднуватися у відносно стійку цілісність, яка називається жанровою системою. Для кожного роду літератури, доби, літературного напряму, течії чи творчості письменника характерні специфічні жанрові системи.

Зв’‎язок жанрів із родами літератури. У художній літературі існують три роди — епос, лірика, драма. Кожному роду літератури відповідає своя система жанрів. Однак літературні роди можуть взаємодіяти між собою, у результаті виникають міжродові утворення.

АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «ЖАНР»

Аспекти жанру

Зміст

Поняття абстрактне, загальнотеоретичне

Постійні (найбільш загальні) жанрові ознаки, які виявляються у творах різних епох і народів (роман, балада, поема, сонет тощо).

Історичне поняття

Ознаки, які виявляються в певну історичну добу чи період (героїчна поема доби античності, середньовічна героїчна поема, лицарський роман, роман доби Відродження тощо).

Явище національної культури та літератури

Ознаки, які виявляють специфіку певної національної культури та літератури (англійська балада, хайку, українська дума та ін.).

Факт колективної (фольклор) та індивідуальної (література) свідомості

Ознаки, які обумовлені колективною свідомістю (якщо йдеться про усну народну творчість) або індивідуальними відкриттями митців (чеховське оповідання, гоголівська повість, байронічна поема тощо).

Крім того, жанри також можуть взаємодіяти між собою, що приводить до виникнення міжжанрових (синтетичних) утворень. Наприклад, повість-казка, поема-казка, оповідання-притча тощо.

Деякі жанри поділяються на жанрові різновиди (за змістом роман має такі жанрові різновиди: історичний, філософський, соціально-психологічний, політичний, родинно-побутовий; поема може бути героїчною, фантастичною, сатиричною; трагедія — міфологічною, історичною). Окремі жанри, переважно ліричні (оди, гімни та ін.), жанрових різновидів не мають.

«У самому понятті «жанр» поєднується усталене (постійне) і змінне. Жанр є усталеним як поняття загальнотеоретичне. Жанр є змінним в історичному розвитку й національній своєрідності. Окрім того, жанр є неповторно індивідуальним» (Н. Копистянська).

Жанр — це тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, класифікує літературні твори за типами їхньої поетичної структури (Літературознавчий словник-довідник, 1997).

Поняття «стиль». Це поняття є предметом розгляду в різних науках. У мистецтвознавстві стиль — це сукупність естетичних ознак, що характеризують твори певного часу, країни, митця, напряму, течії та угруповання. У цьому сенсі можна говорити, наприклад, про готичний стиль, романський стиль, стиль класицизму, стиль Рафаеля й стиль Рембрандта тощо. У мовознавстві стиль розглядають як мовну категорію, що передбачає дослідження принципів і форм використання мови в художній літературі, організації її зображувально-виражальних засобів і можливостей. За мовними ознаками розрізняють такі види стилів: науковий, публіцистичний, розмовний, офіційно-діловий і художній.

У літературознавстві утвердилося розуміння стилю не лише як мовних особливостей твору чи сукупності творів, а і як певного художнього змісту. Тобто поняття «стиль» охоплює формальні й змістові параметри.

Стиль — це не тільки різні художні елементи чи прийоми, а й їхня взаємна обумовленість і взаємозв’‎язок. Саме стиль надає твору чи сукупності творів художньої цілісності. Своєрідність того чи іншого стилю залежить від культурно-історичної ситуації, світогляду письменника й інших чинників.

СТРУКТУРА СТИЛЮ

«надмовні» елементи (тематика, проблематика, мотиви, образи, сюжетно-композиційні особливості тощо)

мовні елементи (художня мова)

Стилі загальні й індивідуальні. Поняття «стиль» розглядають на таких рівнях: 1) на рівні окремого твору або всієї творчості митця; 2) на рівні доби, напрямів, течій, шкіл та угруповань. Відповідно до цього, стилі поділяють на загальні — ті, що пов’‎язані із загальними закономірностями літературного процесу (це стилі епох, напрямів, течій, шкіл та угруповань), й індивідуальні — ті, що сприяють розкриттю самобутності митця, секретів його творчості, індивідуальної майстерності. Наприклад, для класицистичного стилю в художній літературі притаманні перевага раціоналістичного начала, схематичність і однозначність образів, точна й понятійна мова, умотивоване розгортання оповіді тощо. Для барокового стилю характерні різноманітні контрасти, динамізм образів, рвучкість, емоційність мови, утаємничення змісту, схильність до алегорії, метафори тощо.

Загальні стилі не відокремлені від індивідуальних, тому що нова якість стилю виявляється спочатку на рівні окремого твору та творчості митця. Кожний видатний художник має власний стиль. Фактично стиль є критерієм виміру його таланту, художності його творів. Індивідуальний стиль завжди можна визначити, він відрізняє творчість одного митця від інших.

У книжці «Історія української літератури» Д. Чижевський проаналізував стилі у світовій та українській літературі від давнини до сучасності, запропонувавши періодизацію розвитку української літератури: доба монументального стилю — XI ст.; доба орнаментального стилю — XII —XIІІ ст.; перехідна доба — XIV-XV ст.; ренесанс і реформація — кінець XVI ст.; бароко — XVII—XVIII ст.; класицизм — кінець XVIII — початок XIX ст.; романтизм — кінець 1820-х — початок 1860-х років; реалізм — від 1860-х років до початку XX ст.; символізм — початок XX ст.

Перехідні явища в літературі. Літературний процес відзначається складністю й неоднозначністю. Він розвивається не поступально, а по спіралі. Деякі явища, виникнувши в один час, відроджуються в новій якості на інших етапах літератури. Літературні напрями й течії, жанри й стилі в літературному процесі можуть взаємодіяти, нашаровуватися, збагачувати одне одного, що приводить до формування нових явищ. Зародження нового на основі існуючих традицій чи тенденцій називають перехідним явищем. Перехідність у літературному творі може виявлятися в поєднанні різних жанрових чи стильових ознак.

Стиль — сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника (Літературознавчий словник-довідник, 1997).

Стиль — усталена своєрідність художньої системи (твір, творчість письменника, літературний напрям) (Лексикон загального та порівняльного літературознавства, 2001).

ПІДСУМКИ

• Жанр — це тип художньої структури, яка дає можливість класифікувати твори різних часів, народів і письменників.

• У жанрі поєднуються постійні та змінні ознаки.

• Жанри є складниками культури й національних літератур, а також показниками розвитку літературного процесу.

• Стиль поєднує мовні й «надмовні» елементи (тематика, проблематика, образи, композиція).

• Стиль — не механічне поєднання компонентів, а взаємозв’‎язок, взаємообумовленість і закономірності.

• Стиль забезпечує цілісність художнього твору.

• Стилі бувають загальними (стилі епох, напрямів, течій, угруповань) та індивідуальними (індивідуальний стиль письменника).

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. Прочитайте наведені нижче уривки з творів. Кому з письменників вони належать? Як ви здогадалися? Які ознаки характерні для стилю митців? Визначте жанри, до яких належать тексти. Назвіть жанрові ознаки.

А «І так наш гідальго в те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилася різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами й боями, викликами та ранами, зітханнями й коханнями, розлуками та муками, й усякими такими штуками. Усі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду».

Б «Сорок років з гаком розмовляю я прозою, а мені таке ніколи й на думку не спадало. Велике, велике вам спасибі, що пояснили. Отож я хотів би їй написати: «Прекрасна маркізо, ваші чудові оченята віщують мені смерть від кохання». То чи не можна ці самі слова сказати галантніше? Знаєте, ну, якось делікатніше висловитися?»

Комунікація. Робота в групах. Придумайте сюжет із шкільного життя та викладіть його (усно або письмово) у стилі: а) комедії; б) трагедії; в) оди; г) гумористичного оповідання.

Самовираження. Уявіть, що ви — науковець і вас запросили провести семінар на тему «Лірика та її роль у житті сучасної людини». Підготуйте (усно) цікавий виступ про лірику, поясніть її ознаки, наведіть приклади. Поруште перед аудиторією проблемні питання про лірику та її жанри.

Ініціативність і практичність. Складіть список книжок, які, на вашу думку, обов’‎язково потрібно прочитати сучасним підліткам. Створіть рекламу до однієї книжки (за вибором).

Робота з цифровими носіями. За допомогою Інтернету створіть презентацію про епічний жанр та його розвиток у національних літературах (оповідання, повість, роман — 1 за вибором).

Соціальні та громадянські навички. Проведіть опитування серед ваших батьків і однолітків щодо вибору читання літературних творів. Проаналізуйте, які книжки читає старше покоління, а які більше подобаються молоді. Поясніть ці уподобання.

Уміння навчатися. Використовуючи навчальний матеріал підручника, намалюйте в робочому зошиті власні схеми про поняття «жанр» і «стиль». Прокоментуйте їх.

Радимо прочитати

Літературознавчий словник-довідник. — К., 1997.

Лексикон загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці, 2001.