Зарубіжна література приклад шкільного твору - Ессе з зарубіжної літератури - 2025

Історична основа твору та її авторське переосмислення. Поетизація почуття кохання «Собор Паризької Богоматері» Віктор Гюго

"Собор Паризької Богоматері" (1831) Віктора Гюго - великий роман, який охоплює широкий спектр тем і проблем. Твір базується на історичних подіях та реальних місцях, але Гюго використовує їх як основу для власного авторського переосмислення.

Історична основа та її переосмислення: Основна дія роману відбувається в середньовічному Парижі, але Гюго використовує історію як простір для висловлення своїх ідеологічних поглядів. Твір вражає складністю взаємодії історії, культури та суспільства.

Провідні теми й проблеми роману:

  • Справедливість та несправедливість: Гюго звертає увагу на соціальні нерівності та проблеми справедливості в суспільстві.
  • Свобода: Автор роману апелює до важливості індивідуальної свободи та виразу особистості.

Побудова сюжету і композиції: Сюжет складається з численних паралельних ліній, що збігаються і розходяться, створюючи багатоплановий наратив. Гюго використовує деталізацію, щоб відобразити широкий контекст життя персонажів та подій.

Поетизація почуття кохання: Кохання в романі виступає як важлива тема, але Гюго подає його не тільки як радісну та веселу силу, але і як щось трагічне і мучуче.

Образи персонажів та їхні стосунки:

  • Есмеральда - образ невинної і прекрасної циганської дівчини, яка стає об'єктом бажання різних чоловіків.
  • Квазімодо - горбатий і виключений герой, який відображає трагічні аспекти суспільства.
  • Клод Фролло - архідиякон, який виявляється суперником героїв і воплотженням лицемірства та неврівноваженості.

Символіка твору:

  • Собор Паризької Богоматері - стає символом міста і суспільства, а також відображає теми вічності та зміни.

"Собор Паризької Богоматері" Віктора Гюго визначається глибоким вивченням людської природи, соціальною критикою та містичними елементами. Роман не тільки розкриває історію і культуру середньовічного Парижа, але і стає важливим твором в світовій літературі, виражаючи універсальні цінності та проблеми.

Віктор Гюго: відомості про автора

Віктор-Марі Гюго (26 лютого 1802 р., Безансон, Франція - 22 травня 1885 р., Париж, Франція) - французький письменник, драматург, поет, публіцист, громадський діяч. Один із найвідоміших представників французького романтизму.

Біографія:

  • Народився в сім'ї генерала наполеонівської армії.
  • З раннього віку виявляв літературні здібності.
  • 1822 року одружився з Адель Фуше.
  • Мав бурхливе особисте життя з численними романами.
  • За свою політичну активність неодноразово зазнавав заслання.
  • 1841 року став членом Французької академії.
  • Помер 22 травня 1885 року в Парижі.

Творчість:

  • Гюго - автор численних творів у різних жанрах:

✵ Романи: "Собор Паризької Богоматері", "Знедолені", "Людина, яка сміється", "Дев'яносто три".

✵ Лірика: збірки "Оди та поезії", "Осінні листя", "Промені та тіні", "Споглядання".

✵ Драми: "Ернані", "Кромвель", "Руй Блаз", "Марія Тюдор".

✵ Публіцистика: статті, памфлети, промови.

Вплив:

  • Гюго мав значний вплив на розвиток французької та світової літератури.
  • Його твори перекладені багатьма мовами світу.
  • За мотивами його творів знято численні фільми та поставлені спектаклі.

Цікаві факти:

  • Гюго був одним із перших письменників, які стали використовувати сленг у своїх творах.
  • Він також був відомий своїм ексцентричним одягом і поведінкою.
  • Гюго був активним борцем за соціальну справедливість і права людини.

Віктор Гюго «Собор Паризької Богоматері»: сюжет і головні герої

Сюжет:

Роман розгортається в Парижі 1482 року. Дія обертається навколо Собору Паризької Богоматері, де живуть три головні герої:

  • Квазімодо: глухий горбун, дзвонар собору. Його виховав архідиякон Клод Фролло.
  • Есмеральда: прекрасна циганка, в яку закохуються Квазімодо, Клод Фролло і поет П'єр Гренгуар.
  • Клод Фролло: архідиякон собору, одержимий Есмеральдою.

Історія описує трагічне кохання Квазімодо до Есмеральди, яке не може бути щасливим через жорстокість суспільства. Есмеральда звинувачують у чаклунстві й засуджують до смертної кари. Квазімодо рятує її з собору, але потім вона знову потрапляє в руки влади. Квазімодо кидається з собору на Клода Фролло, який намагався вбити Есмеральду, і гине.

Головні герої:

  • Квазімодо: втілення людської потворності і краси душі. Він добрий, щирий, готовий на самопожертву заради коханої.
  • Есмеральда: символ чистоти, краси і беззахисності. Вона несе в собі добро і світло, але гине через жорстокість і фанатизм.
  • Клод Фролло: втілення зла і лицемірства. Він одержимий Есмеральдою, але його почуття руйнівні й жорстокі.
  • П'єр Гренгуар: поет, який шукає сенс життя і місце в суспільстві. Він стає свідком трагічних подій роману.

«Собор Паризької Богоматері» - це не лише історія кохання, але й роздуми про добро і зло, красу і потворність, милосердя і жорстокість. Це роман, який змушує задуматися над вічними питаннями людського буття.

Історична основа твору та її авторське переосмислення. «Собор Паризької Богоматері»

Історична основа:

Віктор Гюго написав роман «Собор Паризької Богоматері» 1831 року, але дія роману розгортається в 1482 році. Автор описує реальні історичні події, такі як:

  • Коронація Людовика XI (1461)
  • Боротьба за владу між феодалами
  • Злидні та жебрацтво в Парижі
  • Переслідування циган

Гюго детально описує Собор Паризької Богоматері, який був збудований в XII-XIV століттях. Він використовує собор як символ епохи, а також як місце дії роману.

Авторське переосмислення:

Гюго не просто описує історичні події, а й переосмислює їх. Він використовує роман, щоб висловити свої думки про:

  • Соціальну несправедливість: Гюго показує контраст між багатством феодалів і злиднями простого люду.
  • Релігійне фанатизм: Автор критикує жорстокість церкви і фанатизм деяких релігійних діячів.
  • Красу і потворність: Гюго показує, що краса не завжди є зовнішньою, а потворність не завжди є внутрішньою.
  • Силу кохання: Автор описує трагічне кохання Квазімодо до Есмеральди, яке не може бути щасливим через жорстокість суспільства.

Висновок:

«Собор Паризької Богоматері» - це не лише історичний роман, але й твір, який змушує задуматися над вічними питаннями людського буття. Гюго використовує історичні події як фон для розповіді про людські стосунки, добро і зло, красу і потворність.

Провідні теми й проблеми роману «Собор Паризької Богоматері»

Провідні теми:

  • Кохання: Гюго описує різні грані кохання: трагічне (Квазімодо до Есмеральди), щире (Феб до Флер-де-Ліс), згубне (Клод Фролло до Есмеральди).
  • Соціальна несправедливість: Автор показує контраст між багатством феодалів і злиднями простого люду.
  • Релігійне фанатизм: Гюго критикує жорстокість церкви і фанатизм деяких релігійних діячів.
  • Краса і потворність: Автор описує, що краса не завжди є зовнішньою, а потворність не завжди є внутрішньою.
  • Милосердя і жорстокість: Гюго показує, як милосердя може врятувати життя, а жорстокість може призвести до трагедії.

Проблеми:

  • Протистояння добра і зла: Гюго описує боротьбу добра і зла в душах людей і в суспільстві.
  • Взаємини влади і народу: Автор показує жорстокість влади і безправність простого люду.
  • Місце людини в суспільстві: Гюго ставить питання про те, як людині зберегти свою гідність в жорстокому світі.
  • Вплив суспільства на особистість: Автор показує, як суспільство може калічити людську душу.
  • Сенс життя: Гюго ставить питання про сенс життя і про те, що робить людину щасливою.

«Собор Паризької Богоматері» - це не лише історичний роман, але й твір, який змушує задуматися над вічними питаннями людського буття. Гюго використовує історичні події як фон для розповіді про людські стосунки, добро і зло, красу і потворність.

Особливості побудови сюжету і композиції роману «Собор Паризької Богоматері»

Сюжет:

  • Сюжет роману динамічний, з безліччю подій і несподіваних поворотів.
  • Автор використовує прийом контрасту: протиставляє добро і зло, красу і потворність, щастя і трагедію.
  • У романі є кілька сюжетних ліній, які переплітаються між собою.
  • Кульмінацією роману є страта Есмеральди.
  • Розв'язка трагічна: гинуть всі головні герої.

Композиція:

  • Роман складається з 11 книг, які поділені на 155 глав.
  • Гюго використовує прийом обрамлення: роман починається і закінчується описом Собору Паризької Богоматері.
  • Автор використовує різні композиційні прийоми: експозицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію, розв'язку.
  • У романі багато описів, які допомагають читачеві уявити епоху і місце дії.
  • Гюго використовує діалоги, які роблять текст більш динамічним.

Особливості:

  • Гюго використовує прийом гротеску: зображує потворність зовнішню і внутрішню.
  • Автор використовує символи: Собор Паризької Богоматері символізує вічне, а Квазімодо - людську душу, яка прагне до добра.
  • Гюго використовує романтичні прийоми: описує нічні пейзажі, використовує таємничі й містичні елементи.

«Собор Паризької Богоматері» - це складний і багатогранний твір, який змушує задуматися над вічними питаннями людського буття. Гюго майстерно використовує різні композиційні прийоми, щоб зробити свій роман цікавим і захоплюючим.

Поетизація почуття кохання в романі «Собор Паризької Богоматері»

Віктор Гюго у романі «Собор Паризької Богоматері» зображує різні грані кохання:

  • Трагічне кохання: Квазімодо до Есмеральди. Це кохання щире, безкорисливе, але воно не може бути щасливим через жорстокість суспільства.
  • Щире кохання: Феб до Флер-де-Ліс. Це кохання взаємне, воно дарує героям щастя.
  • Згубне кохання: Клод Фролло до Есмеральди. Це кохання одержиме, руйнівне, воно призводить до трагедії.

Гюго використовує різні прийоми для поетизації кохання:

  • Описи: Автор описує красу Есмеральди, її щирість і доброту, що робить її образ ще більш привабливим.
  • Порівняння: Гюго порівнює кохання Квазімодо до Есмеральди з полум'ям, яке не можна загасити.
  • Метафори: Автор використовує метафори, щоб показати глибину почуттів героїв.
  • Символи: Собор Паризької Богоматері стає символом вічного кохання.

Кохання в романі «Собор Паризької Богоматері» - це не просто почуття, це сила, яка може змусити людину на самопожертву, на подвиг. Гюго показує, що кохання може бути як щастям, так і трагедією, але воно завжди залишається одним із найважливіших почуттів у житті людини.

Образи персонажів роману «Собор Паризької Богоматері»

Есмеральда:

  • Опис: прекрасна циганка, в яку закохуються Квазімодо, Клод Фролло і Феб.
  • Характер: добра, щира, безкорислива, наївна.
  • Життєва доля: трагічна, гине на шибениці.

Клод Фролло:

  • Опис: архідиякон Собору Паризької Богоматері, одержимий Есмеральдою.
  • Характер: жорстокий, лицемірний, фанатичний.
  • Життєва доля: гине від рук Квазімодо.

Квазімодо:

  • Опис: дзвонар Собору Паризької Богоматері, глухий горбун.
  • Характер: добрий, щирий, безкорисливий, здатний на самопожертву.
  • Життєва доля: трагічна, гине, обійнявши тіло Есмеральди.

Феб:

  • Опис: капітан королівської гвардії, красень, в якого закохана Флер-де-Ліс.
  • Характер: легковажний, нерішучий.
  • Життєва доля: щаслива, одружується з Флер-де-Ліс.

Інші персонажі:

  • П'єр Гренгуар: поет, який шукає сенс життя і місце в суспільстві.
  • Флер-де-Ліс: наречена Феба, щира, добра дівчина.
  • Гудула: відлюдниця, яка шукає свою викрадену дочку.

Стосунки персонажів:

  • Есмеральда: кохана Квазімодо і Фролло, об'єкт бажання Феба.
  • Квазімодо: рятує Есмеральду від страти, гине разом з нею.
  • Клод Фролло: використовує Квазімодо для своїх злочинних задумів, гине від його рук.
  • Феб: кидає Есмеральду, одружується з Флер-де-Ліс.

Життєві долі персонажів:

  • Есмеральда: трагічна, гине на шибениці.
  • Квазімодо: трагічна, гине, обійнявши тіло Есмеральди.
  • Клод Фролло: трагічна, гине від рук Квазімодо.
  • Феб: щаслива, одружується з Флер-де-Ліс.

«Собор Паризької Богоматері» - це роман про кохання, добро і зло, красу і потворність. Гюго майстерно змальовує образи персонажів, їхні стосунки й життєві долі, змушуючи читача співпереживати їм і задуматися над вічними питаннями людського буття.

Символіка твору «Собор Паризької Богоматері»

Собор Паризької Богоматері:

  • Символ епохи: Собор втілює велич готичного мистецтва і культуру Середньовіччя.
  • Символ віри: Собор є місцем, де люди моляться і шукають духовну підтримку.
  • Символ вічного: Собор пережив багато історичних подій і залишається незмінним.
  • Символ людської душі: Собор з його величчю і красою може бути символом краси людської душі.

Квазімодо:

  • Символ потворності: Квазімодо зовні потворний, але його душа прекрасна.
  • Символ самотности: Квазімодо через свою зовнішність змушений жити в самотности.
  • Символ людського страждання: Квазімодо переживає багато страждань через жорстокість людей.
  • Символ пошуку кохання: Квазімодо шукає кохання і прийняття, але не може його знайти.

Есмеральда:

  • Символ краси: Есмеральда зовні красива, але її краса несе їй трагедію.
  • Символ чистоти: Есмеральда чиста і невинна, але її звинувачують у злочині, якого вона не скоювала.
  • Символ свободи: Есмеральда прагне до свободи, але її життя залежить від інших людей.
  • Символ жорстокості світу: Есмеральда стає жертвою жорстокості і несправедливості світу.

Інші символи:

  • Дзвін: символ голосу Квазімодо, його душі.
  • Відьма: символ зла і спокуси.
  • Париж: символ людського суспільства з його жорстокістю і несправедливістю.

Символіка роману «Собор Паризької Богоматері» багатогранна і складна. Гюго використовує символи, щоб зробити свій твір більш глибоким і цікавим. Символи допомагають читачеві краще зрозуміти авторський задум і задуматися над вічними питаннями людського буття.