Класична література Греції

Післягомерівський період

Епос. Пародійний епос

Пародію можна визначити як сатиричне відтворення якогось сюжету чи образу у формі, що не відповідає змістові. Пародійний епос у Греції з’явився на початку нової епохи, умовам якої старі, тобто епічні, форми вже не відповідали. Для селянина чи ремісника післягомерівської епохи урочистий стиль епосу, величні почуття і подвиги його аристократичних героїв були малозрозумілими і далекими від їхніх інтересів і запитів. Щонайбільше, вони могли викликати лише глузливу посмішку. Можливо, це й привело до появи пародійної поеми «Батрахоміомахія». або «Війна жаб і мишей » (299 рядків), у якій пародійовано події «Іліади». Поема проникнута Доброзичливим гумором, м’якою іронією.

Невідомий автор намагався дотримуватись усіх художніх прийомів, властивих гомерівським поемам. Гекзаметр, традиційне звернення до Муз із проханням запалити серце поста «на пісню натхненну», двоплановість, втручання богів у земні справи, постійні епітети, численні порівняння, промови, докладність викладу, — все це знаходимо і в «Батрахоміомахії». До того ж її персонажі — жаби та миші — стали носіями всіх найхарактерніших рис героїв Гомера. Анонімному поетові пощастило повною мірою — комічно-пародійний ефект поеми виявився настільки вдалим, що вона, подібно до творів Гомера, живе досі.

Комічний епізод, зображений у «Батрачоміомахії», пародіює Троянську війну зі збереженням епічного стилю «Іліади». Після традиційного звернення до Муз поет попереджає, що розповість «про колотнечу страшну», яка почнеться після нападу мишей на жаб, і про подвиги, які «повторяли мужів земнородних Гігантів». Коротко про зміст.

Урятувавшись від кішки, мишеня прибігло напитися водички до озера, де його зустрів і почав розпитувати жаб’ячий цар Надуйгуба. У стилі героїв «Іліади», які докладно розповідають про себе, це ж саме робить і мишеня:

Звати мене Крнхтохапом, до того ж дитям величаюсь

Батька свого Хдібогриза вельможного. Ну, а матуся —

Це Жорнолизка, відома дочка владаря Шинкогриза:

В хаті мене породивши, на ласощах різних ростила —

Фігах, горіхах та всяких, які тільки є, марципанах.

(Переклад П. Стрільцева. 27 - 31)

Надуйгуба запропонував новому знайомому показати своє царство. Крихтохагі стрибнув на широку спину жаб’ячого царя і той поплив, але на нещастя скоро зустрів страшного для обох вужа-водяника. Наляканий Надуйгуба, забувши про гостя, для свого врятування пірнув на дно і таким чином «втік від чорної смерті», а мишеня, вже тонучи, пророкує йому страшну помсту з боку мишей. Розгнівані зрадливістю жаб’ячого царя, миші оголошують жабам війну і починають готуватися до неї. Промова Хлібогриза пародіює картину військових зборів в епосі. Вона запалює мишей жадобою помсти, до того ж їх підбурює «Арей, зачинатель кривавих побоїщ». Подібно до того, як ахейці готувалися до бою, так до нього готуються і миші, і жаби. Але підготовка цих «героїв» виглядає комічно: на ноги миші взувають стручки зелених бобів, лати роблять із висушеної котячої шкіри, шоломи — з шкаралупи горіхів, списи — з довгих голок. Звістка про наближення страшного ворога примушує і жаб взятися за підготовку. З такою ж докладністю автор розповідає, як з листків мальви вони роблять лати на ноги, з зеленого буряка — «панцирі міцні», з листків капусти — щити, щоломи — з черепащок, а списи — з загостреного комишу.

А тим часом Зевс збирає на Олімпі богів і, показуючи на «раті, подібні по силі кентаврам чи велетням гордим», питає в Афіни, чи не хоче вона допомогти комусь із них — мишам чи жабам. Богиня відмовляється, і причини в неї досить комічні:

...Ніколи мишам на підмогу не стану,

Навіть в лютій білі їх: од них потерпала багато;

Масло лампаднеє лижуть і завжди вінки мої шкодять...

Новенький плат мій погризли...

Дір наробили багато, тож майстер за тії всі латки

Плату велику бере, а богам те найбільша-бо прикрість.

(Тут і далі переклад Н. Пащенко. 178 — 180, 182, 184 - 185)

Подібна ж мотивація відмови Афіни допомогти жабам: по- перше, в них надто «мінлива вдача», а, по-друге, коли вона повернулася втомлена після битви,

Спати мені не давали кувіканням жаби ті лунким.

Гак я, очей не стуливши, всю ніч пролежала безсонну.

(190 - 191)

Своє виправдання Афіна закінчила висновком, що богам узагалі не потрібно втручатися у справи жаб і мишей, які до того ж зухвалі:

Можуть стрілою поранити гострою навіть безсмертних.

Бій одчайдушний у них, тож і богу пощади не буде.

(194 - 195)

Олімпійці погоджуються з Афіною і йдуть у «місце безпечно.

Цей епізод розмови двох богів — незрівнянна пародія на користолюбних безсмертних, які постійно вступають у справжні ділові стосунки з людьми.

А битва тим часом уже набрала сили. Як і в «Іліаді», двобій змінюється двобоєм, герої завдають могутніх і точних ударів. Опис битви супроводжується переліком убитих героїв, які мають відповідні імена: Крохобор, Норолаз, Лизоп’ят. Горшколаз, Болотяник, Кувікун, Грімоквак, Траволюб тощо. Суперники вражають один одного «гострими списами», падають на землю «з гуркотінням страшним», «бряжчанням панцира», з їхніх тії «душа відлітає з стогнанням», «чорна пітьма закриває повіки». Серед мишей виділяється схожий на Ахілла чи Діомеда герой Скибокрад-верховода, який погрожує знищити весь жаб’ячий рід. Зсвс, стурбований цими погрозами, вирішує послати на допомогу жабам Афіну й Ареса, проте Гера йому говорить:

Тут ні Афіні, Кроніде, ні навіть потузі Арея

Не відвернути від жаб них нал ними навислої згуби.

(Тут і далі переклад П. Стрільцева. 277 - 278)

І далі нагадує чоловікові про його власну зброю — грізну блискавку.

Вислухавши Геру, Зевс кидає свою блискавицю... Але якщо Гомерові герої, лише почувши грім Зевса, відразу лякалися і негайно припиняли битву, то тут герої виявляються настільки відважними, що продовжують її з ще більшим запалом:

Всіх громовиця злякала: і жаб. певна річ, і мишей теж.

Та не спинила навали мишей; навпаки, їх ще більше

Вибити впень поривалося жаб задирливих кодло.

(285 - 287)

Тоді вже, не покладаючись на власну силу, Зевс «зглянувсь на жаб із Олімпу» і послав їм на допомогу клишоногих раків:

...Хвостики раки мишам відгризати взялися

Й ноги та руки також, а мишачі леза згинались.

І, налякавшися раків, не встояли миші нікчемні —

Кинулись притьмом тікать...

(295 - 298)

Але тут сонне вже зайшло за обрій, спустилася ніч

Й справа війни одноденної зрештою так закінчилась.

(299)

Ця дотепна комічна поема, незважаючи на свій невеликий розмір, відобразила (щоправда, наче у кривому дзеркалі) майже всі основні моменти героїчної «Іліади». Не випадково вона довгий час приписувалася самому Гомеру. Навіть ще в III ст. до н. е. на рельєфі «Апофеоз Гомера» біля ніг обожненого епічного поета сиділи жаба й миша. Пізніше його авторство вже заперечувалося. З нього приводу виникла низка гіпотез. Залишається невідомим і час створення «Батрахоміомахії», її відносять до VI-го і навіть V ст. до н. е.

Говорячи про літературу стародавньої Греції, доводиться виходити не з усієї сукупності художніх творів, що мали вплив на громадську думку, а з тих, що подолали невмолимий час і дійшли до наших днів. Адже античні автори неодноразово свідчили про існування творів і поетів, надзвичайно популярних серед сучасників, але ми їх майже не знаємо, від них лишилися тільки окремі імена й назви.

Так, безперечно найдавнішим (VII ст. до н. е.) і, можливо, значно найяскравішим, ніж «Еатрахоміомахія», зразком пародійного епосу була поема «Маргіт», що, на думку Арістотеля, належала Гомерові й стала основою «комедії, подібно до того, як «Ідіада» та «Одіссея» — основою трагедії». Від цієї поеми дійшло до нас лише шість рядків, пізніше вона приписувалася Пігрету з Галікарнаса. Герой поеми — недоумкуватий юнак, який знав багато справ, «але знав їх погано». Він міг рахувати до п’яти й тому навіть намагався підрахувати морські хвилі. Питав у матері, чий він син — н чи батька. Після одруження не насмілювався навіть доторкнутися до дружини, боячись, що вона поскаржиться матері. У давній Греції ім’я цього героя — Маргіт — було образливою лайкою, бо означало повного дурня, йолопа. Тому особливий комізм поеми полягав у тому, що подібного «героя» з великою урочистістю славили як справжнього героя.

Посилання на схожі матеріали:

• Епос “Калевіпоег” - це цінний скарб естонської культури — Шкільний твір
• Скорочено - ПІСНЯ ПРО РОЛАНДА - ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ - ФРАНЦУЗЬКИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС — Переказ
• Героїчний епос Гомера. Час створення «Іліади» та «Одіссеї»; їх історичні та міфологічні джерела. Особливості сюжетної побудови поем; основні ідеї та образи — Стаття
• Гомер - ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС ДАВНЬОГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА ТА ЛІТЕРАТУРА - АНТИЧНІСТЬ - Хрестоматія — Хрестоматія
• Давньогрецький епос — Підручник
• Середньовічний епос - СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ - підготовка до ЗНО та ДПА — ЗНО
• Літератури: епос, лірика, драма. Їхні характерні ознаки — Розробки уроків
• «Пісня про Роланда» - героїчний епос епохи середньовіччя - шкільний твір — Шкільний твір