Рим

Замість епілогу

В Римській імперії III ст. позначилося затяжною болісною кризою, яка негативно відбилася на рівні всієї літератури, що невпинно деградувала аж до самого зникнення. Занепад Римської імперії виявився в послабленні військової могутності Риму, політичній нестабільності в державі, поглибленні соціальних суперечностей. Боротьба за імператорський трон стала прерогативою римської армії. Центр Імперії був перенесений до Константинополя. Урочистості з приводу проголошення його столицею (330 р.) супроводжувалися як старими, язичницькими, так і новими — християнськими обрядами, що поступово почали домінувати.

З’являється дедалі більше релігійних творів християнських письменників. Кінцем античності вважається період, коли починає зароджуватися середньовічна література латинською мовою. Сама ж антична література з властивими їй темами, героями й сюжетами поступово зникає, не висуваючи якихось видатних імен.

Певний час римські культурні традиції ще підтримувалися граматично-риторичними школами, у яких вивчали класичну спадщину, мову, прийоми класичного віршування. Намагалися зберегти класичну мову окремі представники освіченої верхівки суспільства, незалежно від своїх релігійних поглядів — Мінуцій, Лактанцій, Ієронім, Августин (III - IV ст.). Декотрі з письменників, прагнучи відродити славу римської літератури, навіть створювали з цією метою гуртки (Сіммах, Авсоній у IV ст.), але серйозно сприймати ці зусилля не варто. Марними були й аналогічні спроби придворних письменників і вчених, зокрема поета Клавдіана, історика Марцелліна, філософа Боетія, оскільки вони обмежувалися коментуванням класичних текстів або просто їх повторювали.

Посилання на схожі матеріали:

• Роль блазня у шекспірівському театрі (на прикладі одного твору) — Теорія літератури
• ГІ де МОПАССАН — ПРЕДСТАВНИК КРИТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ — Теорія літератури
• К. ВОННЕВУТ. «БІЙНЯ НОМЕР П'ЯТЬ». БІЛЬ ПИСЬМЕННИКА ЗА ДОЛЮ ЛЮДСТВА - ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ — Теорія літератури