Простежте основні етапи творчого шляху Г. Флобера. Розкрийте особливості світогляду і об'єктивного методу Г. Флобера. Перехід від романтизму до реалізму

Простежте основні етапи творчого шляху Г. Флобера. Розкрийте особливості світогляду і об'єктивного методу Г. Флобера. Перехід від романтизму до реалізму

Друга половина XIX століття у французькій літературі позначена розвитком реалізму. У ній намітився інтерес до людини, сформованої суспільними умовами того часу. Письменників цікавило, яким чином оточення, суспільство впливають на людину, її світогляд, формування її поглядів та переконань. Не стояв осторонь і Гюстав Флобер.

ГЮСТАВ ФЛОБЕР (1821-1880) - видатний французький письменник, майстер витонченого психологічного аналізу. Його творчість - це своєрідний місток, який поєднав бальзаківсько-стендалівський етап розвитку реалізму першої половини XIX століття та період натуралізму, представлений у другій половині XIX століття школою Е.Золя. Г. Флобер вражав оточуючих своїм раннім духовним розвитком і зрілістю міркувань про світ. У дванадцять років він обурювався Руанськими буржуа, які готувалися зустріти короля у своєму місті: "Які ж дурні люди, яка обмежена юрба! Метушитися навколо короля, витрачати триста тисяч франків на урочини, запрошувати з Парижа 25 тисяч музикантів, клопотатися! Заради кого? Заради якогось короля?.. Ах!!! Які ж люди дурні!". Усе життя і творчість письменника були протестом проти світу буржуа, які, за його влучним визначенням, жили, "затиснувши серце між власною крамничкою і власним травленням".

Головними рисами світосприйняття прозаїка були скептицизм і песимізм. Від брутального світу він намагався сховатися у світі мистецтва, яке, вважав, може змінити людину.

Соціальний скептицизм письменника багато в чому пояснювався особливостями його часу. Сам Флобер сприймав свій час як перехідний етап: "Мы с тобой явились на свет слишком рано и в то же время слишком поздно, - писав він своєму другу поету Л.Буйєу 1850році. - Нашим делом будет самое трудное и наименее главное: переход".

Естетичні погляди Флобера

- винайшов нові прийоми зображення дійсності та моральної суті тогочасного суспільства;

- залишався прихильником справжнього реалізму;

- поєднав трагічний і комічний плани, з глибоким психологізмом створив переконливу картину бездуховності суспільства, у якому вульгарності та повсякденності нічого не протистояло;

- прийшов до висновку, що в житті не було і не могло бути нічого прекрасного, вирватися із сірості неможливо ні за допомогою мрій, ні за допомогою кохання;

- цінував форму (без особистісний принцип);

- викривав вульгарне і повсякденне у буржуазному суспільстві;

- вважав, що у його світі щасливий той, хто не мав ні моральних принципів, ні високих поривів;

- часто автор не виводив на сторінках романів жодного позитивного героя ("Пані Боварі"), і таким чином, не нав'язував читачеві можливого вирішення конфлікту.

- створив т.зв. "об'єктивну манеру" оповіді у реалістичній літературі.

- не поділяв об'єкти художнього зображення на "вищі" і "нижчі", вважаючи, що найвульгарніший матеріал під пером талановитого митця випромінював красу, адже естетичний ідеал у мистецтві не мав нічого спільного з ідеалом етичним.

Тема втрачених ілюзій - класична для французької літератури XIX століття. Флоберівські "Пані Боварі" і "Виховання почуттів" неодмінно викликали у пам'яті читача "Втрачені ілюзії" Оноре де Бальзака. Однак у тлумаченні цієї теми двома видатними французькими реалістами були суттєві відмінності. Якщо герої Бальзака виявляли шалену енергію, нестримні пристрасті у своєму прагненні розбагатіти, прославитися, піднятися на верхній щабель соціальних сходинок, то персонажі Флобера охоплені "тугою", "зневірою або романтичними наслідуванням, неприродністю і навіть вульгарністю "бульварної романтики" (саме вона визначала трагедію Емми Боварі)".

Отже, втрата ілюзій для героїв Флобера - не результат їхньої боротьби за щастя, а початок сірого існування з вантажем втрачених ілюзій. У романах письменника ці ілюзії - найважливіші вихідні характеристики його героїв, і полягали вони навіть не в їхній історії, а в передісторії. Більше того, вони були сутністю передісторії самого Гюстава Флобера, перші літературні спроби якого були відзначені романтичним песимізмом, культом мистецтва та обраної особистості.

З презирством ставлячись до буржуазної дійсності свого часу, митець дійшов парадоксального висновку: якщо ти мусив писати про те, що глибоко зневажав, залишалося одне - "намагатися гарно писати".

Романи "Пані Боварі" (1857) і "Виховання почуттів" (1869), повість "Проста душа" (1877), а також останній, незакінчений роман "Бувар і Пекюше" - реалістичні твори з "буржуазним сюжетом", до якого Флобер звернувся як до символу і гарантії художньої правди.

У цих творах найповніше проявилися риси, що ознаменували новий етап розвитку реалізму. їх добре видно під час порівняння героїв Бальзака й Флобера. Бальзаківський Растіньяк розумний, енергійний, зухвалий, сповнений надій, він готовий до двобою з усім світом і відчайдушно виборов своє місце під сонцем. А герої Флобера - Шарль Боварі, Фредерік Моро та інші - позбавлені будь-яких талантів. У їхніх образах - депоетизованих і дегероїзованих - відбилася яскрава й точна характеристика сучасної письменнику буржуазної дійсності.

У 1850 р. прозаїк почав працювати над новим романом "Мадам Боварі. Провінційні звичаї", а також над так і незавершеним твором "Лексикон прописних істин", у якому митець зібрав вульгарні судження, що свідчили про цілковите невігластво сучасного йому буржуа-обивателя. Згодом Флобер використає ці "перли" у багатьох своїх творах. Ось деякі із цих взірців "міщанської" мудрості: "Газети - без них не можна обійтись, але потрібно їх лаяти", "Дворянство - зневажати його і заздрити йому", "Актриси - погуба наших синів", "Жандарми - опора суспільства"тощо.

Уже в 1857 р. Флобер збирав матеріал до роману "Саламбо", який було закінчено у 1862 р. З огидою працюючи над "сучасними буржуазними сюжетами", Флобер мріяв про "розкішний історичний сюжет", у якому вбачав порятунок від світу "кольору плісняви". Так виникли яскраві, насичені барвами твори: "Саламбо" - роман про Карфаген доби Першої пунічної війни; філософська драма "Спокуса святого Атонія", повість "Іродіада".

У 1876 р. прозаїк створив незвичайний для себе твір - повість "Проста душа". Сам він писав про цю книгу так: "Історія простої душі" - це не що інше, як розповідь про непримітне життя бідної селянської дівчини, побожної і містично налаштованої, відданої без будь-якої екзальтації і ніжної, як свіжий хліб. Вона послідовно любить чоловіка, дітей своєї господині, племінника, старого, про якого піклується, а згодом папугу. Коли папуга гине, вона замовляє його опудало і, помираючи, плутає його зі святим духом. У цьому немає ніякої іронії, як ви можете подумати, навпаки - усе це дуже сумно і дуже серйозно".

Цей твір повернув читачів до французької сучасності. Повість була навіяна спогадами молодості автора, чим і пояснював її невеселий тон і прихований ліризм. У процесі роботи, у квітні 1876 р., письменник навіть здійснив двотижневу поїздку в Нормандію, щоб оживити враження від тих місць, куди він помістив своїх героїв. Колись у Трувілі, родині знайомих Флобер бачив опудало папуги, любимця їхньої служниці, і почув історію цієї жінки, яка стала прототипом служниці Фелісіте.








На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.