Італійська тема в драматургії Гюго («Лукреція Борджіа»)
До драматургії Гюго звертався протягом усього життя, але є період, коли вона була основною сферою його творчої діяльності (1827-1837 pp.).
У своїх драмах Гюго намагався осмислити історичне минуле людства, всі його драми написані на історичну тему, але історія — лише фон, він слугує доказом боротьби добра і зла ту минулому. Гюго симпатизує силам добра, саме вони, на його думку, мають перемогти. В композиції драми Гюго домінує поетика контрастів, інтрига. Дійові особи поділяються на позитивні і негативні. Гюго поєднує в драмі високе і низьке, в трагедії включає елементи комедії.
«Лукреція Борджіа»: п’єса не має політичного пафосу, близька до мелодрами, накопичення злочинів, пристрастей, ідей: неактивна боротьба проти зла, покарання за зло. Присутня аморальність. Перша драма написана прозою.
Історичність: Італія початку 16 ст., велика кількість князівств з абсолют. Формою правління, Папи не мали права передавати свої володіння у спадок (намагання збагатитися будь-якою ціною).
Чезаре (син Папи) хотів отримати владу, віддавав сестру заміж за всіх підряд. За легендами, вона мала жахливі вади і злочини. Смерть від руки сина — вимисел Гюго.
Гюго у драмі не дотримується достовірності, він вигадує, його персонажі колоритні, живі, усе, що відбувається у сюжеті переноситься на сцену, що важливо для романтизму.