«Втрачене покоління» в творчості Хемінгуея («Фієста», «Прощавай, зброє!»)
20-ті роки ХХ ст. ознаменувалися новим явищем у літературі — творчістю письменників «втраченого покоління» — Хемінгуея, Фолкнера, Фіцджеральда, Олдінгтона"Смерть героя", Ремарка"На західному фронті без змін", "Повернення", "Три товариші". Визначення «втрачене покоління» почало використовуватися для позначення певного соціально-психологічного феномена після публікації роману "Фієста" Хемінгуея. Словами "втрачене покоління" називали людей, які пройшли через випробування першої світової війни і втратили не тільки фізичне здоров'я, але й віру в розумність світу, в життя, в майбутнє. Настрої, глибинний біль цих людей передавали у своїй творчості письменники, які теж пройшли крізь пекло війни.
Е. Хемінгуей ввів у літературу поняття "втрачене покоління". Вперше у літературі це поняття використав Хемінгуейяк епіграф до роману "Фієста" і дав тим самим назву цілому літературному напрямові..
Характерні риси романів "втраченого покоління": - Письменники розмірковували не так про саму війну, а про те, що війна коїть з людиною.
- Проза письменників засвідчила, що людина, яка опинилася на фронті, призвичаїлася до війни, як до щоденності. - Чоловіча дружба, загартована війною, залишалася для них тим найдосконалішим, справжнім, що могла бути в людському житті у повоєнний час.
Художня проблематика «Фієсти»: про втрачене покоління і повернення всього на круги своя. Головні герої твору — молоді люди, що пройшли Першу Світову війну, що отримали важкі фізичні поранення і втратили моральні життєві орієнтири.
Центральний персонаж Джейк Барнс — імпотент. При всій цілісності свого характеру і внутрішньої схильності любити і бути коханим, він не в змозі дати свій жінці фізичного задоволення.
«Прощавай, зброє» — автобіографічний роман Ернеста Хемінгуея, 1929. Тема роману — кохання під час трагічних подій Першої світової війни. автобіографічним — Хемінгуей служив на італійському фронті, був поранений і лежав у госпіталі в Мілані, де у нього був роман з медсестрою. Американський архітектор Фредерік Генрі потрапляє добровольцем в італійську армію (що воює проти австрійців), твір кінчається тим, що Кетрін помирає від складних пологів у швейцарському госпіталі, Їхній хлопчик народився мертвим.