Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

«Роман про Лиса» як алегоричне зображення середньовічного суспільства. Характеристика образа Ренара, Ізенгріна, Нобля та інших персонажів твору

"Роман про Лиса" - твір дуже своєрідне і дуже характерне для міської літератури. У ньому розповідається про кумедні - але нерідко і жорстоких - витівки Лиса Ренара, його ворожнечі з вовком Ізенгріну, взаємовідносинах з владикою звірів левом Ноблем, його двором, що складається з різноманітних тварин: півня Шантеклера, борсука Грінбері, кота Тіберія і багатьох інших, любовних інтригах з дружиною Ізенгріну вовчицею Гризентой і левицею, про його численні перемоги над ворогами і рідкісних ураженнях.

Як і багато інших створені в надрах міської культури пам'ятники словесності, "Роман про Лиса" спирається на різні традиції, переосмислюючи їх в дусі міської ідеології. Багатоосновними роману можна легко помітити, звернувшись до його джерел. До таких "підступам" відносять висхідні до Античності байки, які були добре відомі і мали широке ходіння в Середні століття, їх збірники нерідко носили назву "ізопетов" - від спотвореного імені античного байкаря Езопа, одночасно з "Романом про Лиса" у Франції були створені, наприклад, "Ізопет I Паризький", а також "Ізопети" за номерами II і III.

До джерел "Романа про Лиса" зараховують також бестіарії, збірники про тварин, автори яких намагалися узагальнити відомі їм факти природничо характеру, але, як правило, давали їм иносказательную інтерпретацію, зображуючи ту чи іншу тварину як втілення чеснот або гріхів. Безсумнівна вплив зробили на "Роман про Лиса" і народні казки, історії, побрехеньки про тварин, які створювалися в різних країнах протягом усього Середньовіччя. Багато що в "Романа про Лиса» походить від куртуазної літературі. Лев Нобль дуже нагадує короля Артура, почасти й короля Марка з "Трістана та Ізольди"

Гумор є сусідами в "Романа про Лиса" з сатирою. Автори поеми, висловлюючи погляд на світ городян, критично висміюють невідповідність героїв моральному кодексу тієї соціальної групи, до якої вони належать, окремі людські пороки, такі як жадібність, віддають данину середньовічному антифемінізму.

Ренар (фр. Renard, Рейнеке) герой французької середньовічної сатиричної епопеї «Романа про Лисицю» («Roman de Renard»), пам’ятника французької міської літератури кінця XII—XIV ст. Слово Renart, людське ім’я, завдяки винятковій популярності книг про нього поступово витіснило старофр. goupil («лис»), звичайне позначення цієї тварини.

Головними рисами лиса Рената є: виверткий і мстивий хитрун, його ніколи не можна застати зненацька, невтомний хвалько (він із задоволенням складає всякі небилиці: описує Ізенгріну радості раю і солодкості чернечого життя, приносить синиці новину про настання вселенського миру…), уміє лестити і знає слабкості кожного (пропонує мед ведмедеві, мишей, котові, угрів вовкові), постійно грає різні ролі (красильник, бретонський жонглер, побожний чернець, лікар, що здобув освіту в Салерно і Монпельє) розумний, хитрий, майстерний і злий, він славиться втіленням Диявола, рухомий жаданням влади, він переслідує інших, одурює, спотворює, принижує, позбавляє честь мучить свої жертви насмішками його не зупиняє ні релігія, ні клятви, ні закони, хороший чоловік і отець не залежить ні від кого.

Правитель держави тварин — лев Нобль (Благородний) — оточений своїми васалами — зграєю хижаків, серед яких виділяються похмурий вовк Ізегрім із його ненаситною вовчихою, ненажера Ведмідь, лукавий кіт Тьєбо, тупий і боягузливий баран Белін, віслюк Бернар.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.