Ш. Бодлер. Життєвий та творчий шлях письменника. Світогляд й естетичні погляди Бодлера і його збірка «Квіти зла». Традиційність і своєрідність вирішення проблеми «поет і натовп» у поезії «Альбатрос» - ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ - СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА 10 КЛАС РІВЕНЬ СТАНДАРТУ - АВТОРСЬКІ УРОКИ

Ш. Бодлер. Життєвий та творчий шлях письменника. Світогляд й естетичні погляди Бодлера і його збірка «Квіти зла». Традиційність і своєрідність вирішення проблеми «поет і натовп» у поезії «Альбатрос» - ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ - СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА 10 КЛАС РІВЕНЬ СТАНДАРТУ - АВТОРСЬКІ УРОКИ

Світова література 10 клас рівень стандарту - розробки авторських уроків

Мета: ознайомити учнів з особливостями розвитку французької поезії другої половини XIX ст.; розглянути творчість Бодлера як одного із зачинателів символізму; засвоїти поняття «символ», «символізм», «імпресіонізм», «натуралізм», «неоромантизм»; поглиблювати навички самостійної роботи з науковою літературою, аналізу поетичного твору, виразного читання; розвивати зв’‎язне мовлення, логічне мислення; сприяти розширенню кругозору школярів; виховувати кращі людські якості.

Обладнання: підручник; портрет Ш. Бодлера; збірка «Квіти зла» (у перекладах на вибір учителя); словник літературознавчих термінів.

ХІД УРОКУ

Істинність мистецтва — у вираженні правдивих почуттів,

водночас палких і печальних, меланхолійних і солодких.

Ш. Бодлер

Він шукав свою природу, тобто свій характер,

але виявилося, що він лише спостерігав за

довгим і одноманітним чергуванням власних настроїв.

Жан-Поль Сартр,

французький письменник


I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Бесіда.

— Згадайте, що таке декаданс?

— Якими є основні принципи поетики митців парнаської школи?

— Назвіть принцип, що для представників групи «Парнас» був головним? (Принцип Краси.)


II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ


III. ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВИХ ЗНАНЬ, ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Слово вчителя.

Як відомо, наприкінці XIX століття письменники активно шукали шляхи оновлення літератури. Реалізм і натуралізм, що тоді існували, уже не задовольняли потреби митців, котрі намагалися здійснити прорив від сірої буденності у світ, де панує гармонія і краса. Письменники мріяли про твори, які відображували б не конкретні предмети і життя людей, а духовне буття, власну думку, що має особливі закони. Ці прагнення знайшли втілення в теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму — символізмі, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши великий вплив на всю світову літературу. Разом із символізмом у літературі того часу існували реалізм, модернізм, натуралізм, імпресіонізм, неоромантизм.


2. Робота зі словником літературознавчих термінів. Коментар учителя.

— Знайдіть визначення понять «реалізм», «модернізм», «неоромантизм», «натуралізм», «імпресіонізм».

(Реалізм (лат. rеаlіs — речовий, дійсний) — літературно-мистецький напрям, який полягає у всебічному відображенні взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування особистості.

Модернізм (фр. modern — сучасний, найновіший) — загальна назва нових літературно-мистецьких течій нереалістичного спрямування кінця XIX — початку XX ст., що виникли як заперечення традиційних форм та естетики минулого.

Неоромантизм (від грецьк. ???? — молодий, новий і фр. romantisme) — умовна назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі XIX-XX ст. Течія раннього модернізму. На естетику неоромантизму здійснили вплив філософські концепції А. Шопенгауера та Ф. Ніцше, наукові відкриття З. Фрейда, взаємодія з реалістичними тенденціями.

Як і попередники, представники романтизму XX ст. — неоромантики заперечували прозу «обивательського» життя. Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи тлом для своїх сюжетів екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой — непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод.

Сюжетові неоромантичного твору притаманні напруженість, елементи небезпеки, боротьби, таємничі або надприродні події.

Неоромантичні ознаки простежуються у таких авторів: Д. Конрад, Р. Кіплінг, Р. Л. Стівенсон, А. Конан Дойл, Е. Л. Войнич, Г. Ібсен, Джек Лондон, Максим Горький, Ю. Яновський, О. Кобилянська, Леся Україна, О. Олесь, М. Вороний, М. Хвильовий.

Натуралізм (фр. nаturalisme, лат. nаturа — природа) — літературно-мистецький напрям, що виник у Франції в 70-ті роки XIX ст. і у 80-90-ті роки охопив літературу Західної Європи та США. Визначається об’‎єктивістським, фотографічним зображенням дійсності, трактуванням причинної зумовленості людського характеру біологічними, спадковими чинниками та соціально-матеріальним середовищем. Представниками натуралізму є Е. Золя, брати Ж. та Е. Гонкури, певною мірою Гі де Мопассан, Г. Гауптман, Г. Ібсен та ін. У малярстві риси натуралізму можна знайти в картинах Е. Мане, К. Моне, Г. Курбе тощо.

Програму натуралізму виклав Е. Золя в книгах «Експериментальний роман» (1880) та «Романісти-натуралісти» (1881).

Натуралістична художня система спиралася на позитивістську філософію О. Конта й методи біологічних наук.

Натуралісти намагалися зробити мистецтво саме таким, як наука. Їхні твори стали «клінічним» документом, історією спадкової хвороби, протоколом судової експертизи. Соціальна роль людини трактувалася натуралістами як жорстоко детермінована (робітники, пралі, солдати, лікарі були середньоарифметичними величинами і завжди мали бути жертвами й бунтівниками). Натуралізм закладався на спробі довести умовність мистецтва, прагненні перетворити художній твір на точну копію факту. Важливе значення митці цього напряму надавали опису. У статті «Про роман» (1888) Е. Золя проблемам опису присвятив цілий розділ.

Складність натуралізму полягала в тому, що він, з одного боку, демократизував мистецтво, розширював його тематику, показуючи все нові площини життя, а з іншого — дещо втрачав в естетичному плані, бракувало йому й широких узагальнень.

В Україні натуралізм не знайшов істотного поширення, хоча й мав деякий вплив на художні шукання І. Франка, котрий у своїх літературно-критичних працях досліджував систему натуралізму («Влада землі в сучасному романі» (1891), «Еміль Золя та його життя і писання» (1898) тощо). Леся Українка вказувала, що за правдою факту натуралісти не бачили художньої узагальненої правди і перебували під гіпнозом факту, їх поетика — «шукати фактичної правди і на ній все будувати».)

Імпресіонізм (фр. іmрression — враження) — течія раннього модернізму, яка відзначається ушляхетненим, витонченим відтворенням особистісних вражень і спостережень, мінливих відчуттів і переживань.)


3. Лекція вчителя.

Особливості символізму та його основні ознаки

Як літературна течія символізм сформувався у французькій поезії 70-80-х років XIX століття і розвивався аж до початку XX ст.

Символізм (гр. sуmbolon — знак, символ, ознака) — одна з течій раннього модернізму, в якій замість художнього образу, котрий відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» і пошуку «вічної Істини».

Термін запропонував французький поет Ж. Мореас у статті «Символізм» (1886). Домінуючою ознакою нової тенденції він вважав вияв «прихованої близькості до первісних ідей», підкреслюючи, що мистецтво прагне втілити ідею в чуттєву форму, перетворити первинні емоції на лінії, кольорові плями, звуки, яким надається символічного значення.

Символісти вважали, що сутність світу не можна пізнати за допомогою раціоналістичних засобів, бо вона доступна лише інтуїції і розкривається тільки на ірраціональній основі — через натяк, осяяння.

Ознаки символізму:

— поет — божество, творець загадкового світу символів та алегорій;

— пріоритет творчої інтуїції, що розглядалася як містичне прозріння;

— протиставлення реальності світу духовному, вічних ідей та символів;

— прагнення наблизитися до непізнаної таїни, Вічності, Сенсу всього сущого;

— у центрі твору — художній символ (знак прихованих процесів, що відбуваються в людській душі, відображення нелегких пошуків Істини);

— Краса — це Істина і форма Бога;

— сугестивність письма (натяки, навіювання смислів);

— складний метафоризм;

— метамова;

— музикальність;

— абстрактність образів;

— вишуканість, шляхетність лірики;

— намагання висловити невимовне.

Ідеї французьких символістів позначилися на творчості українських письменників: М. Вороного, Олександра Олеся, Д. Загула, Б. Лепкого, П. Тичини та ін.

Французькі символісти здійснили важливий крок у розвитку мистецтва, відкриваючи шлях до модернізму. Їх поезія відзначається високим змістом і довершеністю естетичної форми.


4. Повідомлення підготовленого учня.

Життєвий та творчий шлях Ш. Бодлера

Шарль-П’‎єр Бодлер народився 9 квітня 1821 року в Парижі. Його батько, Франсуа Бодлер, походив із селян, але в епоху Наполеона став сенатором. Коли народився син йому було 62 роки, а дружині, Кароліні, всього 27. Франсуа Бодлер був художником, і з раннього дитинства прищеплював синові любов до мистецтва, разом вони відвідували музеї та галереї. Батько знайомив Шарля-П’‎єра зі своїми друзями-художниками. Та коли хлопчикові було шість років, тато помер. Через рік мати вийшла заміж за генерала Жака Опіка. Стосунки з вітчимом у Шарля не склалися. Заміжжя матері спричинило тяжку психічну травму, пов’‎язану скоріше не з раннім сирітством, а зі «зрадою» матері (саме так Шарль сприймав цей її вчинок). Тому в період отроцтва юнак шокував батьків своєю поведінкою.

Утім думка про вітчима як про жорстоку людину була хибною. Він дійсно мав хист до військової кар’‎єри, адміністративної діяльності, був Великим командором ордену Почесного легіону. Та разом з тим Опік розумівся на мистецтві і пізніше Шарль Бодлер у своїх листах неодноразово ділився з ним своїми творчими планами, називаючи «татусем». Хоча в дитинстві хлопця дуже дратувало те, що Опік обмежував його бунтівну вдачу, намагаючись побороти схильність пасерба до непродуманих вчинків. Це ображало Шарля, але в дійсності для такої поведінки вітчима були підстави.

Бодлер крізь усе життя проніс світле почуття до матері. Він завжди писав їй ніжні листи, особливо після смерті Опіка, піклувався про її здоров’‎я, ділився з нею творчими планами, шкодував, що не може допомогти матеріально. Бодлера називали «проклятим» поетом, але він говорив, що не хоче бути проклятим своєю матір’‎ю.

Коли Шарлю виповнилося 11 років, родина перебралася до Ліона, де хлопчик почав відвідувати пансіон. Там трапилася пригода, що змінила життя Шарля. Одного разу до нього потрапила записка, що компрометувала його товариша. На вимогу викладача віддати записку Шарль порвав її і проковтнув. Коли його покликали до директора, він відмовився переказати зміст записки і заявив, що віддає перевагу будь-якій карі перед зрадництвом. За цей вчинок Шарля виключили з пансіону, і йому довелося навчатися в іншому закладі — колежі Людовіка Великого. Шарль закінчив його у 1840 році, одержав ступінь бакалавра і нарешті відчув себе вільним. Юнак відмовився продовжувати навчання і вирішив стати поетом.

У травні 1841 року батьки, намагалися відвернути Шарля від поганого впливу богемного кола, відправили його на о. Маврикій в Індійському океані, що юнак сприйняв як покарання. На острові Шарль мав працювати вчителем, але через рік він повернувся до Франції.

1848 року Бодлер брав участь у революції, яку сприйняв із захопленням, став до лав учасників барикадних боїв. У щоденнику «Моє оголене серце» він так згадує про себе 27-річного: «Моє сп’‎яніння від 1848 року. Якою була природа цього сп’‎яніння? Жага помсти. Природне задоволення від руйнування. Літературне сп’‎яніння; спогади про прочитане».

У творчій біографії важливе місце посідає творчість кінця 40-х років — першої половини 50-х років. Бодлер експериментує в прозі (новела «Фанфарло» (1847)), драматургії (п’‎єса «П’‎яниця» (1854)), пише нотатки про художні виставки, перекладає твори Е. По, присвячує йому два літературно-біографічних нариси («Едгар По, його життя і творчість» (1852) і «Нові нотатки про Едгара По» (1857)). Та все ж таки літературну долю Ш. Бодлера визначила його єдина поетична збірка «Квіти зла».

Після революції 1848 року поет пережив глибоку духовну кризу. Він переосмислює ці події, намагається осягнути все, що сталося, з філософської точки зору, змінюються погляди митця на світ. Якщо раніше він вважав, що світ — це збалансованість добра і зла, то тепер, на його думку, зло виявляється всесильним. Поет інакше побачив і людину. Бодлер стверджує, що людина має два прагнення: одне спрямоване до Бога (духовність, прагнення до внутрішнього вдосконалення), друге — до Сатани (тваринні інстинкти, насолода від власного падіння).

Увесь біль поета за духовний стан сучасного йому суспільства вилився у збірці «Квіти зла» (1857). Після її виходу Бодлер написав небагато: «Салон 1859 року» (1859), «Штучний рай» (1860), друге видання «Квітів зла» (1861), до якого ввійшли 35 нових віршів і 50 віршів у прозі (1857-1867), які було надруковано окремим томом під назвою «Паризький сплін» (1869).

На початку 1862 року Ш. Бодлер тяжко захворів. Його мучив головний біль, жар, безсоння, але він не здавався. У квітні 1864-го поет від’‎їжджає до Брюсселя, де читає лекції й домовляється про видання своїх творів. Однак лекції не приносять ні успіху, ні грошей, до того ж не вдається укласти контракт з видавцем. Поет працює над щоденником «Моє оголене серце», який мріє опублікувати окремою книгою, але робота не приносить задоволення.

4 лютого 1866 року під час відправи у церкві Сен-Лу в Наморі Бодлер втратив свідомість. Це було початком тривалої і тяжкої хвороби. 31 серпня 1867 року Ш. Бодлер помер. Його поховано в Парижі на цвинтарі Монпарнас.


Інформація для допитливих

Сучасники розповідали, що Бальзак і Бодлер випадково наскочили один на одного під час прогулянки, і це комічне зіткнення, що викликало в обох сміх, послужило приводом до знайомства. Півгодини по тому вони вже прогулювалися по набережній Сени й розмовляли про все, що спадало на думку.

До речі, Бальзак був одним з улюблених письменників і літературних учителів Бодлера.


5. Слово вчителя.

Естетичні погляди Ш. Бодлера

У своїй творчості Ш. Бодлер розробляв принципи нового модерністського мистецтва. Він наголошував, що роль Краси у світі є надзвичайною. На його думку, мистецтво стає Прекрасним лише тоді, коли виражає почуття, пристрасті, мрію кожного. Прекрасним у мистецтві може бути будь-яка річ, будь-яке переживання, але таїну Прекрасного ніхто й ніколи так і не осягне. Таємниця співчуття — це теж ознаки краси. Бодлер завжди наголошував на тому, що досконале не може бути завершеним. Це означає, що справжній витвір мистецтва має знайти своє продовження в душі читача, викликати в нього певні переживання, почуття, змусити зазирнути в самого себе.

Головним для ліричного героя поета стали вже не конфлікти з дійсністю, а його внутрішні протиріччя. Окрім того, він силою уяви здатен творити новий світ власних бажань, марень і почуттів. Цей світ безмежний у власних проявах і до кінця не пізнаний.


6. Робота з епіграфами.

— Як ви розумієте слова Ш. Бодлера, що служать першим епіграфом уроку? (Поет звертає увагу на роль почуттів у сприйнятті творів мистецтва.)

— На яку рису вдачі Бодлера вказував французький письменник Ж.-П. Сартр у вислові, що є другим епіграфом уроку? (Письменник вказував на самобутність митця.)


7. Розповідь учителя.

Історія створення і структура збірки «Квіти зла»

Книга, що містить лише двісті сторінок невеликого формату, стала перлиною світової лірики.

Задум збірки визрів у 1846 році. Тоді цей твір мав називатися «Лімби», що означає «верхні кола пекла». Звичайно, виникають асоціації з Данте та його твором «Божественна комедія». Пеклом здавалося поетові сучасне життя, пекельні муки відчували як ліричний герой твору, так і сам автор. Але таку назву вже мала книга Теодора Верона. Письменник Іполит Бабу підказав іншу — «Les Fleurs du Mal» («Квіти зла»). Ця назва сподобалася Бодлеру, окрім того слово «lе Маl» має ще й інше значення — біль. Саме так називалася нова збірка поета, що з’‎явилася 1 червня 1855 року і містила лише 18 віршів.

Назва твору виявилася напрочуд влучною і виразною, відбивала всі суперечності, які переживав поет.

Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів: «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» і «Смерть». Усі вони об’‎єднані за проблемно-тематичним принципом.

Вірші у збірці мають здебільшого двопланову структуру, але на першому плані — предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, а за ними ховається ідея, абстракція, що перетворює предметно-емпіричні образи на символи. Символіка поета звернена до «реальної свідомості», спрямована глибоко й експресивно виразити суперечливе духовне буття особистості.

Сучасники не сприйняли книгу Ш. Бодлера, звинуватили його в аморальності, а проти автора було висунуте судове обвинувачення в «образі суспільної моралі». Навіть його мати не зрозуміла книги сина і приєдналася до думки критиків. Суд над поетом відбувся 20 серпня 1857 року.

Зазначимо, що в той же час судили й іншого письменника — Г. Флобера, автора роману «Пані Боварі». Але у Флобера був блискучий адвокат і митця виправдали. А Ш. Бодлерові присудили сплатити штраф у сумі 300 франків. Видавець його збірки теж мав сплатити штраф — 100 франків. Окрім того, суд вимагав виключення зі збірки шести віршів, увесь тираж заарештували.

Бодлер був у розпачі і переживав тяжку депресію. Він написав зворушливого листа імператриці з проханням зменшити штраф. Імператриця відгукнулася на сповідь поета, і штраф зменшили до 50 франків.

Напередодні Різдва 1857 року Ш. Бодлер писав: «Я кілька місяців перебуваю в полоні жахливої апатії, що порушила все. Самотність без підтримки й без роботи — жахлива річ...».

Пройшов певний час, доки Бодлер почав писати.


8. Виразне читання поезії «Альбатрос».

(Учень або вчитель декламують вірш у перекладі Д. Павличка або М. Терещенка чи І. Драча.)

9. Аналіз вірша.

— Якими зображені матроси? (У перекладі Д. Павличка це люди, які розважаються на палубі корабля і задля розваг «піймали альбатроса». У перекладі М. Терещенка про них написано так: «Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів. безпечно ловить птиць, величних альбатросів». Вони жорстоко розважаються: «Той — люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього, / Каліку вдаючи, іде за птахом вслід». Тобто, матроси змальовані як юрба веселих, жорстоких гуляк.)

— А яким зображено альбатроса в небі та на палубі? (У Д. Павличка альбатрос — «король блакиті», у нього «великі білі крила», «прекрасний в небесах». У М. Терещенка — «величні альбатроси», «ясних висот владику». Але на палубі птах змінюється. У Д. Павличка — «він присоромлений, хода його смішна. / Волочаться за ним великі білі крила, / Як весла по боках розбитого човна», «Прекрасний в небесах, а тут — як інвалід!».)

— Який прийом використовує автор при зображенні матросів та альбатроса? (Прийом контрасту. Але протиставлення тут набагато глибше. У вірші протиставляються два світи: романтичний і реальний, приземлений.)

— Хто з героїв який зі світів уособлює? (Матроси — реальний, земний, ниций, морально недосконалий. Альбатрос — світ волі, високих ідеалів, мистецтва.)

— До кого уподібнюється альбатрос? Чому? (Альбатрос уподібнюється поетові, котрий також протиставляється натовпу, що його не визнає.)

— Який художній прийом використовує автор при змалюванні образу альбатроса? (Алегорію.)

— У чому полягає особливість композиції? (Композиція вірша побудована на опозиціях, що допомагають показати два несумісні першоджерела: земне і небесне, вільний простір неба і замкнений корабля, високе і нице, альбатрос і матроси, поет і натовп.)

— Подумайте, завдяки чому досягається композиційна єдність вірша? (Композиційна єдність досягається за допомогою центрального образу — альбатроса.)

— Які образи вірша є символічними? Дайте їх тлумачення. (Образ альбатроса (символ поета), політ альбатроса (символ нестримного польоту фантазії митця), неба (символ творчої волі митця), «висота» і «блакить» символізують піднесені прагнення митця.)

— Які кольори використовує автор? (Блакить, білий, темні, похмурі.)

— Визначте тему вірша. (Тема вірша — місце поета та його призначення в суспільстві. У вірші розкривається трагедія митця в духовно ницому суспільстві.)

— Яким, на думку автора, має бути поет? (Поет як альбатрос — володар гроз та грому, / Глузує з блискавиць, жадає висоти, / Та, вигнаний з небес, на падолі земному / Крилатий велетень не має змоги йти». Поет прагне до високого, він завжди залишається вільним у світі своєї уяви, але натовп його не розуміє.)

10. Творче завдання.

— Порівняйте переклади Д. Павличка і М. Терещенка.

(У вірші, Д. Павличком, альбатроса не можна вважати переможеним. І навіть, знаючи про драматичну долю поета, перекладач услід за Ш. Бодлером проголошує перемогу духовного першоджерела над земним. У вірші, перекладеному М. Терещенком, заслуговує на увагу образ «несамовитої» юрби матросів, які є уособленням натовпу, що протиставляється творчій особистості. У цьому перекладі яскраво розкривається саме конфлікт митця зі світом. Обмеженість земного світу підкреслюється і словом «тюрма». Перекладач теж утверджує силу генія митця, здатність наповнювати дійсність світлом високих ідей.)

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК УЧНІВ

Проблемні завдання й запитання.

— Знайдіть риси модернізму у вірші Ш. Бодлера «Альбатрос». (Наявність образів-символів, кольорова символіка, непомітний перехід символу в настрій, настрою — в думку, думки — у почуття.)

— Дослідник І. Карабутенко писав: «Больове начало — лейтмотив книги [«Квіти зла»]. Чи згодні ви з такою думкою? Як вона втілюється у вірші «Альбатрос»? (Біль за митця, його розтоптану душу, нерозуміння поета оточуючими дійсно викликають біль.)

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити конспект (тези) уроку; повторити вивчену на уроці термінологію; вивчити напам’‎ять вірш Ш. Бодлера «Альбатрос».






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.