Усі уроки зарубіжної літератури. 11 клас. Профільний рівень + рівень стандарту. I семестр - О. Г. Куцінко 2019

Розвиток жанру антиутопії у ХХ ст.: ознаки та представники (загальний огляд)
Антиутопія у світовій літературі

Мета — формувати компетентності:

■ предметні (поглиблені знання про антиутопію як жанр літератури та головні художні відкриття письменників цього жанру; читацьку активність);

■ ключові (уміння вчитися: навички засвоєння та критичного осмислення здобутої інформації; комунікативні: навички роботи в колективі; інформаційні: навички самостійного здобуття інформації та її систематизування; загальнокультурні: прагнення літературної освіти; естетичний смак; світогляд).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: утопія, антиутопія.

Міжпредметні зв'язки: мистецтво (художня культура).

Обладнання: портрети та видання творів авторів антиутопій, презентація за темою уроку, фрагменти екранізацій (за вибором учителя), медіазасоби.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Аналізування контрольної роботи

(Учитель разом з учнями аналізує результати контрольної роботи за темою «Шедеври європейської лірики першої половини XX ст.».)

2. Бліцопитування «Запитання — відповідь»

- Які науково-фантастичні твори про майбутнє ви знаєте?

- Пригадайте роман Рея Дуґласа Бредбері «451° за Фаренгейтом». Що ви можете сказати про тему та ідею цього твору?

- До якого жанру належить цей твір?

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

— Люди завжди мріяли зазирнути в майбутнє. Звісно, що це є неможливим, однак письменники-фантасти намагались розкрити своє бачення майбутнього. Одні зазирали в нього з оптимізмом, інші — з тривогою та острахом. Поміж багатьох жанрів фантастики з’явився літературний жанр антиутопії, який став своєрідним літописом трагедії, попередженням суспільству про небезпеку духовної деградації та насильства. Антиутопія — це супутник утопії. Сьогодні ми ближче познайомимося з цими жанрами та найяскравішими творцями творів антиутопії.

(Учні занотовують до зошитів тему уроку.)

ІV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Розповідь учителя. Теорія літератури (запис до зошитів)

— Утопія — прекрасне, але нездійсненне майбутнє з елементом соціальної міфології. Утопію трактували як досконалу країну, зображення досконалого суспільного устрою, позбавленого наукового обґрунтування; довільне конструювання ідеалів; загальну назву планів, проектів, для реалізації яких немає практичних підстав; нездійсненні плани соціальних перетворень; сукупність соціальних ідей, лозунгів, цілей, які мають відтінок популізму.

З’явилося це слово з волі англійського письменника і громадського діяча Томаса Мора, який назвав написану латиною в 1515-1516 рр. книгу «Утопією», утворивши це слово з двох коренів «u» і «topos» (тобто місце, якого ніде немає), а, можливо, з інших коренів — «еu» — благо і «topos» — місце (тобто блаженне місце).

В «Утопії» Томас Мор змалював ідеальну, з його точки зору, державу, де все побудовано за законами розуму, де всі люди рівні в усьому: у праці, відпочинку, навіть одязі; де все регламентовано і все підлягає суворому розкладу й дисципліні. Утопія Т. Мора — країна щастя, можливого на землі, до того ж була заселена пересічними земними людьми, тільки дуже розумно організованими.

Отже, утопія як літературний жанр — це абстрактна модель ідеальної соціальної системи, що відповідала уявленням письменника про гармонію людини і суспільства. Коріння жанру сягали фольклору, Біблії, філософських трактатів та інших творів.

Антиутопія з’явилася тоді, коли держава і суспільство виявили свої негативні риси, стали небезпечними для людини, не сприяли прогресу. Це критичне зображення негуманістичної державної системи. В антиутопії автори завжди висловлювали протест проти насильства, абсурдного соціального устрою, безправного становища людини. Автори антиутопій, посилаючись на аналіз реальних суспільних процесів, за допомогою фантастики намагалися передбачити небезпечні наслідки існуючого порядку або утопічних ілюзій. Отже, антиутопічний роман — це роман, у якому розкрито абсурдність і безглуздість нового порядку. Однак, на відміну від гострої критики соціальної дійсності, антагоністичне суспільство антиутопій за своєю сутністю практично стало сатирою на демократичні й гуманістичні ідеали, воно покликане морально справдити історичний соціальний устрій, який виливається в пряму або в додаткову аналогію антагоністичного суспільства.

Класичну антиутопію характеризують:

■ абстрактність;

■ художні моделі ідеального суспільства;

■ настанова на результат соціального розвитку;

■ принцип просторово-часової символічності;

■ підвищена емоційність стилю.

Світ майбутнього в антиутопії є гіршим за той, який критикують, справжній. Антиутопія показує картину трагічної реальності, апокаліптичного буття; якщо утопія являє собою позитивну модель соціальної системи, то антиутопія заперечує і дійсний, і можливі варіанти майбутнього. В антиутопії втілено протест проти насильства, абсурдного існуючого устрою, безправного становища особистості. Автори антиутопій, спираючись на аналіз реальних суспільних процесів, за допомогою фантастики намагалися передбачити розвиток їх у майбутньому, попередивши тим самим про небезпечні наслідки існуючого порядку.

2. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням

(Учні виступають із повідомленням про спільне й відмінне між утопією та антиутопією ХХ ст.)

Очікуваний зміст повідомлення

В утопіях зображено світ, сповнений чимось нереальним, який змальовує сторонній наглядач. В антиутопіях світ подано «ізсередини», через бачення його окремими мешканцями, які на собі відчувають недоліки цього світу.

Спільне: утопія й антиутопія з’явилися у зв’язку з необхідністю осягнення існуючого суспільного устрою і прогнозування його в майбутньому; їх поєднував комплекс соціально-політичних проблем, поміж яких були такі: людина й суспільство, особистість і держава, свобода й насильство та інші, що мали філософський характер. Письменників хвилювали питання загального порядку: могла чи не могла інша система дати людині змогу досягнути свободи, щастя, плідної праці; якими були принципи її організації; чи відповідала вона гуманістичним ідеалам. Суттєвою особливістю утопії та антиутопії стало те, що вони змоделювали певний тип державного устрою. Ця художня реальність була наділена власною цінністю, завершеністю, системністю. Утопія і антиутопія як художні моделі орієнтувалися на дослідження соціальної системи державного устрою, на вивчення стану людей і взаємин між ними за певних умов.

Важливою ознакою утопії та антиутопії був їхній прогнозований характер. Вони націлювали на реальність, яку необхідно було змінювати, вказували, як проводити ці зміни. Однак утопія й антиутопія різнилися цільовою настановою, характером закладених у них конфліктів, співвідношенням реального й фантастичного, своєрідністю поетики.

Відмінне: утопія завжди була пов’язана з вигадкою, міфами різного роду, оскільки вона виражала мрію, сподівання на краще майбутнє. Метою антиутопії було розкриття справжніх протиріч життя, звільнення від хибних міфів.

Якщо до утопії звертались у порівняно мирні, передкризові роки в очікуванні майбутнього, то антиутопії писали в складний період невдач. Роман-антиутопія показував неспроможність ідей утопістів. Не можна побудувати ідеальне суспільство, де б було щастя для всіх.

Художні утопії й антиутопії зверталися передусім до розуму, а не до душі читачів. Однак це не їхній недолік, а жанрова особливість, закладений у них життєвий план, основний принцип.

Якщо для утопії характерний ствердний пафос, то для антиутопії визначальним став заперечливий. Установлюючи спільні, типові риси антиутопії, слід зазначити чудове жанрово-стильове розмаїття творів цього роду.

- Складіть таблицю відмінностей утопії й антиутопії за щойно почутою інформацією.

Очікуваний результат

Відмінності між утопією й антиутопією

Утопія

Антиутопія

Ґрунтується на міфах

Розвінчує міфи різного роду. Зіткнення міфу та антиміфу або міфу й реальності — основа антиутопії

Конфлікт гарного і прекрасного

Конфлікт людини і держави. Головна проблема — духовна деградація людини в умовах насильства

Утопія — особливий різновид фантастичної літератури (але особливого роду, пов’язаного з прогнозуванням суспільства)

Антиутопія не є різновидом фантастики, хоча використовує її елементи. Фантастика в антиутопії має 2 функції: розкрити соціальний абсурд і дати художній прогноз суспільству. Антиутопія завжди пов’язана з реальними процесами, які читач повинен упізнати

Зовнішнє зображення суспільства («світ усіх»)

Зображення суспільства «ізсередини» очима людини, котра переживає конфлікт із державою

Позитивна модель суспільної системи

Негативна модель суспільної системи

3. Теорія літератури (запис до зошитів)

Ознаки антиутопії

■ Змалювання певного суспільства або держави, їхньої політичної структури.

■ Зображення дії в далекому майбутньому (передбачалося майбутнє).

■ Розкриття світу «ізсередини», через бачення його окремими мешканцями, які на собі відчувають недоліки цього світу.

■ Викриття негативних явищ у житті суспільства, класової моралі, нівелювання особистості.

■ Розповідь від імені героїв у формі щоденника, нотаток.

■ Відсутність опису домашнього житла й родини як місця, де панують свої принципи та духовна атмосфера.

■ Притаманність мешканцям антиутопічних міст рис раціоналізму й запрограмованості.

Різновиди жанру антиутопїї в літературі ХХ ст. та його представники

■ Соціально-фантастична антиутопія (Є. Замятін «Ми», М. Булгаков «Майстер і Марґарита», А. Платонов «Котлован» і «Чевенгур»).

■ Науково-фантастична антиутопія (М. Булгаков «рокові яйця»).

■ Антиутопія-алегорія (М. Булгаков «Собаче серце», Ф. Іскандер «Кролики і удави»).

■ Історико-фантастична антиутопія (В. Аксьонов «Острів Крим», А. Гладілін «репетиція в п’ятницю»).

■ Антиутопія-пародія (В. Войнович «Москва 2042», Лао Ше «Нотатки про кошаче місто»).

■ Роман-попередження (П. Буль «Планета Мавп», Г. Веллс «Війна в повітрі»).

Антиутопія в українській літературі

У сучасній українській літературі антиутопій порівняно небагато, проте є віддані жанру автори. Поміж них:

■ Володимир Винниченко «Сонячна машина»;

■ Юрій Щербак «Час смертохристів: Міражі 2077 року», «Час Великої Гри. Фантоми 2079 року», «Час тирана. Прозріння 2084 року»;

■ Артем Чапай «Червона зона»;

■ Марія Косян «Коли у місті N дощить»;

■ Олег Шинкаренко «Кагарлик»;

■ Ярослав Мельник «Маша, або Постфашизм»;

■ Тарас Антипович «Хронос», «Помирана».

Антиутопія в кіно

Поміж найвідоміших екранізацій творів цього жанру: «Метрополіс» (реж. Фріц Ланґ, 1927), «Механічний апельсин» (реж. Стенлі Кубрик, 1971), «1984» (реж. Майкл Редфорд, 1984), «Людина, що біжить» (реж. Пол Майкл Ґлейзер, 1987), «Дванадцять мавп» (реж. Террі Ґілліам, 1995), «Листоноша» (реж. Кевін Костнер, 1997), «V означає Вендетта» (реж. Джеймс Мактіґ, 2006), «Голодні ігри» (реж. Гері Росс, 2012), «Той, що біжить лабіринтом» (реж. Вес Болл, 2014) та ін.

4. Сприйняття творів інших видів мистецтв

(Учні переглядають фрагменти згаданих екранізацій антиутопій (за вибором учителя, за умови наявності часу).)

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Інтерактивний прийом «одне слово»

- Доберіть слово-асоціацію до терміна антиутопія.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: написати розгорнуту відповідь на запитання: «М. Бердяєв назвав утопію прокляттям нашого часу. Як ви розумієте цей вислів?»; прочитати роман «1984» Джорджа Орвелла.

Випереджальне (індивідуальне, для охочих): підготувати повідомлення про життя та творчість Джорджа Орвелла.







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.