Незвичайні комічні ситуації в оповіданні О. Генрі «Вождь червоношкірих» - Твір Зарубіжна література

Незвичайні комічні ситуації в оповіданні О. Генрі «Вождь червоношкірих» - Твір Зарубіжна література

О. ГЕНРІ

Добрим гумором і тонким знанням психології вирізняються твори американського письменника - новоліста О. Генрі. Часом вони ліричні, але інколи — просто кумедні, хоча завжди за сюжетом стоїть певне життєве спостереження. Ужитті багато кумедного, треба лише вміти його бачити. О. Генрі робив це з великою майстерністю.

Узяти, наприклад, стосунки батьків із дітьми: не завжди трапляється порозуміння між поколіннями. Ця тема може бути навіть трагічною, але О. Генрі зосереджує свою увагу на зовсім інших рисах, і от перед нами постають неслухняний хлопчисько, викрадачі-невдахи та батько. До речі, останній лише згадується в оповіданні, з’являючись лише у фіналі, та про родинні стосунки між ним і сином яскраво свідчить написаний ним лист, де Ебензер Дорсет висуває викрадачам оригінальні зустрічні вимоги: «Ви приводите Джонні додому і сплачуєте мені двісті п’ятдесят доларів, а я погоджуюся взяти його у вас геть з рук». Хіба таку ситуацію можна назвати звичайною? Викрадачі, що платять гроші, — це вже кумедно.

То що ж це за хлоп’я, якого рідний батько готовий забрати лише за гроші, а злочинці — заплатити, аби тільки звільнитись від його присутності?

Усі діти час від часу бешкетують, та мало хто доходить до таких крайнощів, як малий Джонні Дорсет. Йому десять років, але у нахабстві та капосництві його перевершити важко. Зустріч Джонні з Біллом починається з того, що хлопчина зацідив злочинцеві уламком цеглини в око (хоча ще не знає, що перед ним викрадач — таке «спілкування» з людьми для нього є нормою). Опинившись у лісі, малий теж не губиться, а починає гру в індіанців. «Жити в печері йому сподобалося, він і думати забув, що він сам бранець». Спливає трохи часу, і викрадачі вже не знають, куди від нього подітися: то «вождь червоношкірих» намагається зняти з Білла скальп, то влаштовує пастки або робить якісь інші кумедні капості. Нічого дивного, що й повернути сина Ебенезер Дорсет радить уночі, бо не хоче відповідати за те, що сусіди «зроблять з людиною, яка приведе Джонні додому». Мабуть, їм усім довелося натерпітися від знайомства з цим хлопцем.

При цілковитій невихованості та некерованості, характер Джонні слабким не назвеш. Мабуть, тому перед ним усі капітулюють і дозволяють рости таким от живим стихійним лихом. Але, якщо зважити на ситуацію, виходить кумедно: дорослі злочинці не знають, як протистояти нахабству малого хлоп’яти, він робить з ними все, що заманеться.

«Ще одна ніч із цим хлопчиськом, — і доведеться мене віддати до божевільні», — каже Білл. Не те, що отримати гроші, — віддати останнє ладні викрадачі, щоб тільки позбавитися від знущань. Тож, усе виходить навпаки: вимагачі і жертва міняються ролями, гроші отримує той, хто за звичайних обставин мав би платити, а читачеві лишається тільки сміятися, дізнаючись, як тікали Білл та його спільник, поки батько тримав свого малого бешкетника.

Звісно, в оповіданні є над чим серйозно замислитися, але саме гумор допомагає визначити проблему: не треба занедбувати виховання, бо інакше дитина стане страшнішою від злочинця.



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.