СОНЕТ 132 - ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА (1304-1374) - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ - СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ - Хрестоматія
Як не любов, то що ж це бути може?
А як любов, то що ж таке вона?
Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.
Зло? — Але ж муки ці солодкі, боже!
Горіти хочу? — бідкатись негоже.
Не хочу? — то даремна скарг луна.
Живлюща смерте, втіхо навісна!
Хто твій тягар здолати допоможе?
Чужій чи власній волі я служу?
Неначе в просторінь морську безкраю
В човні хисткому рушив без керма;
Про мудрість тут і думати дарма, —
Чого я хочу — й сам уже не знаю;
Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.
Переклад з італійської Григорія Конура
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Кому присвячений сонет 132?
2. Яким є його настрій? Якими поетичними засобами він створюється?
3. На використанні якого художнього засобу побудовано сонет 132? Якого ефекту досягає за його допомогою автор?
4. Поясніть, як ви розумієте образ хисткого човна.
5. Охарактеризуйте ліричного героя сонета. Які почуття вирують в його душі?
6. До чого прагне ліричний герой? Чому він страждає?
7. Як автор показує конфлікт між розумом і почуттям?
1У радянських антологіях і хрестоматіях вказували, що це переклад Дм. Паламарчука, тому що Григорій Кочур був заборонений (http://www.vsesvit-journal.com/old/content/view/438/41/)