Калинець І. Переднє слово до видання Н. Кучака - ЛІТЕРАТУРА ЗАКАВКАЗЗЯ

Калинець І. Переднє слово до видання Н. Кучака - ЛІТЕРАТУРА ЗАКАВКАЗЗЯ

Свою працю я не називаю "перекладом", а тільки "переспівом". І хоч я щільно йду за текстом Н. Кучака, великого вірменського поета XIV ст., я вільно повівся з формою айрена: відійшов від наскрізної рими, бо вона в українському вірші звучить трохи ненатурально. Ритмомелодика переспіву залежала від настрою, навіяного підрядником, а не від музики оригіналу. Зберігаючи ті ж вісім рядків айрена, передаю їх двома катренами. Вільне поводження зі строфікою, не бажане при строгому перекладі, дає можливість дещо наблизити і поетику автора до українського читача: інколи переспів вилився у пісню, як можливо це у Кучака, а іноді звучить як сучасний вірш, що також не так уже й зле для теперішнього читача.

Наапет Кунак

Сто і один айрен або увійти в сад

3

Звідкіля ти взялася така,

що від всякого квіту красніша?

Мені в душу ввійшла, та не тішить

мою душу жага пломінка.

Ти у серці моїм, та візьми

пошукай собі стежки із серця.

Плачу я - і стає мені легше,

коли з нього проллєшся слізьми.

4

Що у світі достойне ридання,

коли серце ним сповнено вщерть?

Перша річ - нещасливе кохання,

друга річ - несподівана смерть.

Не журітеся так за покійним:

йому світ відчинився новий!

Ви мене щиро зором окиньте:

я не мертвий, але й не живий.

9

Із-за гори зійшла зоря

із місяцем упарі...

В моїх обіймах ти –

і я цілую очі карі.

"Як ока, - Бог прорік згори, -

шануй свою кохану:

я двох таких не сотворив

під сонцем незрівняних.

15

Я - очі серед ночі.

А світло, світло - ти!

Ясній, зорій, світи –

без світла гаснуть очі.

Я - риба. Річка - ти!

Без річки риба гине.

Та в іншій знову плине.

Мені ж бо - не змогти.

20

У мене серце - лист багряний,

самітний на гіллі тріпоче.

А по щоках дощі весняні –

то за тобою плачуть очі.

Душа полинула до тебе –

впусти її, мов гостю в хату.

В твоїх обіймах мав я небо,

де неба ще мені шукати?..

51

На покрівлі проти неба

спить собі моя зажура

Гей, впусти мене до себе

чи кажи йти геть з-під муру.

- Не женуть тебе ці стіни.

А на дах лиш місяць вхожий.

У невіданні постій-но,

аж заквітнуть ранку рожі.

93

Я персикове деревце.

Я ріс між диких скель.

Взяли мене звідтіль живцем

у сад чужих осель.

Мішають цукор до води,

вкривають від завій...

О, віднесіть мене туди,

де води снігові.

94

Як пісня багато нам важить!

Сьогодні мені заспівай

про дні - не колишні, а наші,

про рідний, далекий нам, край.

Співаймо оманливі вірші,

краянів добром увінчай.

Ти знаєш, що я є мандрівець –

мандрівнику все у печаль.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.