Зав’язка. Нащадки перших людей приносять дари Богу: Каїн — від плоду землі, а Авель — від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. Господь зглянувся на Авеля та на його жертву, але на Каїна та на його жертву не зглянувся. Каїн сильно розгнівався, і «обличчя його похилилося» від образи та заздрощів.
Розвиток дії. Бог звертається до Каїна із застереженням: «Коли ти добре робитимеш, то піднімеш обличчя своє, а коли недобре — то в дверях гріх підстерігає». Це момент вибору. Проте Каїн не приборкує гнів. Він заманює брата в поле і там вбиває його. Земля, окроплена кров'ю, перестає бути дружньою до вбивці.
Кульмінація. Господь запитує: «Де Авель, твій брат?». Каїн відповідає зухвало: «Не знаю. Чи я сторож брата свого?». Тоді Бог викриває злочинця: «Голос крови брата твого взиває до Мене з землі!». Це доводить, що приховати зло перед Богом неможливо — сама природа стає свідком несправедливості.
Розв’язка. Бог проклинає Каїна на вічне вигнання: він буде «мандрівником та пришельцем» на землі. Каїн боїться, що його вб'ють, тому Господь покладає на нього знак для захисту. Каїн іде в землю Нод. Пізніше в Адама та Єви народжується син Сиф — «інше насіння» замість вбитого Авеля, що дає початок новому праведному роду.
