Світова література (рівень стандарту) 10 клас - Ю.І. Ковбасенко - Грамота 2010
Проблема співвідношення естетики й етики - ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ» ЯК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОМАН. ЙОГО ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ - ОСКАР УАЙЛЬД (1854-1900)
Роман «Портрет Доріана Грея» сприймався сучасниками переважно як проповідь естетського імморалізму2, у цьому ж твір звинуватила й тогочасна критика. Оскару Уайльду часто закидали те, що він ставить красу вище моральності. Однак, як це часто буває в художній практиці, зміст роману спростовує це твердження.
Варто зауважити, що, прикрасивши проповідь імморалізму, висловлену лордом Генрі, довершеністю свого стилю, автор водночас вважає, що культ краси й прагнення насолод не повинні призводити до повної відмови від моральності. Отже, начебто задекларований на початку твору войовничий естетичний імморалізм («Немає книг моральних або неморальних. Є книги добре написані або погано написані. Ото й усе») є в письменника лише вихідним положенням (а можливо, й своєрідним епатажем, способом привернути увагу читача), водночас розвиток ідеї в його творах відновлює права етики. Тобто якщо Уайльд-теоретик шокує публіку імморальними фразами, то Уайльд-митець ці ж правила своїми творами й письменницькою практикою заперечує.
Так, милуючись своїми героями — лордом Генрі або Доріаном, автор усе-таки засуджує їх. Історія життя й смерті Доріана Грея стає засудженням гедонізму, морального нігілізму й індивідуалізму. «Невже я зовсім не маю серця?» — це запитання, яке не залишає сумнівів у тому, на чиєму боці симпатії автора (хоча й глибоко приховані під маскою естетської незворушності).
Кадр із кінофільму «Портрет Доріана Грея». 2009р.
1 Калібан — образ напівзвіра-напівлюдини з твору В. Шекспіра «Буря».
2 Імморалізм — заперечення принципів і приписів моралі. Відносний імморалізм заперечує закони й приписи моралі, які мають значення в конкретній ситуації і в певному культурному середовищі; абсолютний імморалізм — це заперечення будь-яких моральних цінностей.
Історія життя головного героя досить повчальна. Бажаючи залишатися молодим і вродливим, милуючись власним зображенням, він вигукнув: «О, якби тільки можна було навпаки! Якби це портрет міг змінюватись, а я повік лишався б таким, як зараз!» І письменник «дозволяє» цьому бажанню здійснитися: Доріан залишається зовнішнім утіленням краси, але злочини, які він учинив (зрадництво, смерть Сибіл Вейн, убивство художника Безіла), змінюють портрет до невпізнанності. Він стає символом моральної деградації Грея.
У відповідь на 216 (!) надрукованих критичних відгуків Оскар Уайльд написав більше 10 відкритих листів до редакцій британських газет і журналів, пояснюючи, що ті, хто «не помітив» у романі мораль, є лицемірами, оскільки вона полягає в тому, що «вбивати совість безкарно не можна». Так, намагаючись остаточно покінчити з докорами сумління, своєрідним матеріальним утіленням яких є портрет, герой убиває себе. Кінцевий висновок твору такий: «А між іншим, Доріане, яку користь має людина, здобувши цілий світ, а загубивши... свою власну душу?..»