Пісня про Роланда
Героїчний епос
У ХІ-ХІІ ст. сформувався героїчний епос. Найбільш відомим твором цього жанру у Франції стала «Пісня про Роланда».
«Пісня про Роланда» - одна з французьких середньовічних героїчних поем, які називались у Франції піснями про подвиги. В ній описуються події, кінця VIІІ ст. (778 рік).
Історична основа твору. У 778 році, коли Карл повертався з походу до Іспанії, на його ар’єргард в ущелині у Піренеях (тепер муніципалітет Лусайде) вчинили напад баски та знищили його у битві у Ронсевальській ущелині. У ній загинуло кілька перів, серед них Груодланд, який був префектом Бретонської марки.
«Пісня про Роланда» є першим національним шедевром французького мистецтва. Первинно твір був призначений для усного виконання народними співцями — «фішглерами» (так називати у тогочасній Франції мандрівних акторів). Твору притаманний виразний героїчний пафос.
Посли Марсилія пропонують військові Карла матеріальну вина городу, щоб уникнути військової сутички. Але Карл Великий боров ся за віру, тож Роланд наполягає на тому, щоб відмовити послам Вчинок Роланда ставить духовні цінності вище від матеріальних відмовляється від пропозиції, оскільки вважає свою війну священною.
В центрі оповіді - Роланд, племінник Карла, ідеальний лицар, втілення васальної вірності Карлу. Роландові протиставлено другого васала Карла - зрадника Ганелона.
В поемі проглядається три частини:
1. Зрада Ганелона. 2. Смерть Роланда. 3. Помста за Роланда. Спочатку поему було призначено для усного виконання під супровід музичного інструменту.
«Пісня про Роланда» в Оксфордському рукописі складається з 4002 віршів. Твір написаний особливою строфічною формою - лессами, або інакше тирадами, з непостійним числом рядків у строфі від 4-х до 20-ти. Рядки всередині лесси зв’язані неточними римами - асонансами.
У «Пісні про Роланда» чітко виражена ідеологія феодального суспільства, у якому вірне служіння васала своєму сюзерену було незаперечним законом, а порушення його вважалося зрадою.
Роланд - це сміливий, відважний воїн-патріот, що завжди тримає своє слово. Це вірний васал короля, що не зрадить його ні за яких умов. Це борець із ворогами християнської віри, захисник знедолених, котрий виконує свій обов'язок. Тричі друг Роланда Оліфант благає його засурмити в чудодійний ріг, щоб покликати Карла на допомогу, і тричі одержує відмову. Роланд сприймає цю пораду як визнання слабкості, не гідної лицаря. Роланд - ідеальний лицар, патріот, правдолюбець. Безстрашний лицар, який мужньо приймає смерть, і в останні хвилини свого життя, він думає лише про свою країну, про виконаний обов'язок, про товаришів. Образ Роланда протиставляється образу Ганелона, який був зрадником і продався ворогові франків.
Карл Великий - типовий образ мудрого, справедливого правителя. Він невблаганний до ворогів та зрадників. Його образ міфологізовано й ідеалізовано.
Найбільшої популярності образ Роланда здобув на своїй Батьківщині - Франції. Його іменем у Середньовіччі називали вулиці та площі, пізніше, із лицарської літератури, його ім’я було забуте, але аж у XIX сторіччі та Шатобріан відновній зацікавленість людей історією та культурою Седніх віків, саме тоді Роланд став справжнім національним героєм Франції.
Образ Роланда не залишився поза увагою в інших видах мистецтва. Так французький композитор Огюст Мерме у 1894 році написав оперу «Роланд в Ронсево».
Український переклад твору зробили Василь Щурат, Нінель та Вадим Пащенки.
Український контекст
Василь Григорович Щурат (1871-1948)
Щурат Василь Григорович (24 серпня 1871 — 27 квітня 1948) - український педагог, літературознавець, поет і перекладач. Родом із села Вислобоки на Львівщині. Навчався у Львівському і Віденському університетах. 1898 - 1934 роках учителював в гімназіях Перемишля, Бродів і Львова.
У1921році не присягнув на вірність польській державі й став директором приватної жіночої гімназії СС. Василіянок у Львові (1921-1934). Брав активну участь у боротьбі за український університет, був першим ректором Львівського Таємного Унту (1921-1923). У 1939, після більшовицької окупації Галичини, поновився як дійсний член УАН. Останні роки життя працював директором Львівської Бібліотеки АН УРСР і професором Львівського Університету. Номер у Львові.
Щурат багато перекладав: Горація, з французької («Пісня про Роланда»), німецької (Гайне, Гете), польської. (А. Міцкевич, Ю. Словацький, М. Конопніцька, А. Асник, Я. Касировіч, К. Тетмаєр), російської, білоруської та ін. Багато уваги Василь Щурат приділяв питанням українсько-польських відносин. Йому належить найкращий до 1914 року віршовий переклад «Слова о полку Ігоревім» сучасною українською мовою
Передмова Василя Щурата
І. Перекладати «Пісню про Роланда» я почав ще під кінець 1889 р. Спонукала мене до того її схожість з нашим «Словом про похід Ігоря Святославича», на яку мені не раз звертав увагу в своїх викладах української літератури кращий з учителів, Володимир Коцовський. Його зближення нашої лицарської пісні зі старофранцузьким епосом, хоч і намічувані злегка, давали не лиш те саме, що в 11 літ пізніше дав В.В. Еаллаш, але навіть дещо більше.
Вже Коцовський в 1889 р. звертав увагу на факт, що майже рівночасно на Сході й на Заході Европи з’являються лицарські поеми, в яких основою є боротьба з «поганими», а пануючим духом — помста й патріотизм, а причиною катастрофи - брак солідарності між своїми. Тоді ж проводив Коцовський паралель між героями поем: київським Святославом і Карлом Великим, Ігорем Святославичем і Роландом, Всеволодом і Олівером. Зближував голосіння Святослава по Ігорю з голосінням Карла по Роланду. Порівнював більш значущу [163] роль Ярославни в «Слові про похід Ігора Святославича» з ледь помітною роллю Альди в «Пісні про Роланда» й робив із того порівняння висновки на користь нашої пісні, як документу вищого становища жінки на Україні в XII столітті, а значить - і вищої культури тогочасної України. Вказував Коцовський також на такі паралельні появи в обох поемах, як тісний зв’язок людини з природою, як велике значення незвичайних явищ у природі (затьміння сонця, бурі з громами, злету гайворона), як сни. Він зауважував, що як у «Пісні про Роланда», так і в «Слові про похід Ігоря Святославича» вихідним пунктом подій стала дрібна історична пригода — там побиття ар’єргарду французької армії Басками в Ронсевалі, тут - невдача походу Ігоря Святославича на Половців.
Від себе я до тих давних спостережень Коцовського додав би, що обидві воєнні катастрофи, оспівані в двох різних поемах, були попереджені побідами й після обох катастроф, на завершення подій, наспіли хвилини радості — в старофранцузькій поемі з приводу хрещення еспанської цариці Брамімонди в столиці при великім здвиві народу, в нашій пісні з оказії повороту Ігоревого сина з полону й весілля його з Кончаківною в Києві. Цей паралелізм у розвитку акцій можна доповнити схожістю обох поем в основі, за темами, ідеями, настроєм, змалюванням характерів героїв і їх світоглядів.
Звертаючи увагу на подробиці, можна б ще відмітити схожість у висловах лицарського завзяття в Роланда й Ігоря, котрим у битві однаково краща від ганьби смерть; схожість у ніжності відносин між Роландом і Олівером, як і між Ігорем і Всеволодом, навіть у самім розгарі битв; схожість у змалюванні безжурного нічлігу вояків після перемоги; однакове в обох поемах символізування невольницького упокорення пересіданням покореного з лицарського коня на просту шкапу, з княжого сідла в Кощієве; однаково зазначуваний співаками факт, що вони співають про давнину згідно з переказаними фактами, за хронікою св. Жіля чи по билинах свого часу, і саме тому на їх пісні слід дивитись як на історичні (chansons de geste).
ІІ. «Пісня про Роланда» належить до циклу тих історичних пісень (chansons de geste) з X-XIV століття, який в’яжеться з особою Карла Великого, хоч оспівувані факти є і раніші і пізніші, а часто й зовсім фантастичні. З того циклу пісень «Пісня про Роланда» дійшла до нас у найстаршій формі. Представляючись піснею в віршах із асонансами замість рим, вона могла з’явитися не раніше другої половини XI століття. Вказують на це властивості мови, історичні натяки (наприклад, пограбування Єрусалима Турками, Оріфлам), згадки про історичні особи, які жили в X столітті (наприклад про Ричарда Норманського, Готфріда з Анжу) і загальна поетична декорація. В такій редакції ця пісня записана в оксфордськім рукописі, який було переписано в Англії в другій половині ХП століття. В тій редакції на кінці пісні було згадано поета чи співця Турольда.
Ядром пісні є дрібний історичний факт: знищення малого відділу французької армії Басками в Ронсевалі в 778 р. Та пригода викликала серед Франків велике враження. А хоч визначні імена убитих лицарів [164] були довго у Франції всім відомі, в пісенній традиції залишилося одно ім’я Гротланда (Роланда), бретонського маркграфа. Це є свідченням того, що пісні про ронсевальську пригоду склалися серед Гротландових дружинників, мешканців французької Бретані. На бретонське походження й першої редакції «Пісні про Роланда» вказують і сліди бретонського діалекту, які містяться в останній редакції.
Про різні моменти ронсевальської пригоди у Франції було складено величезну кількість невеликих пісень. Під кінець XI століття була складена на їх основі велика епічна пісня. Вона не збереглася. Але свідоцтво про неї дають нам дві латинські переповідки - одна в прозі, друга в стихах. Прозова переповідка - то дев’ять розділів хроніка з першої половини XII століття, приписуваної архиєпископові Турпіну; переповідка в стихах - то «Carmen de proditione Guenonis» (пісня про зраду Ганелона). Обі вони оперті на пропавшій найстаршій редакції «Пісні про Роланда». Обі незвичайно помічні при порівнянні та зіставленні старших і новіших частин редакції пісні.
(Василь Щурат. Передмови. // Пісня про Роланда. Львів, 1918. - С. 1—5.)