Луїс де Гонгора-і-Арготе (1561—1627)
Бароко і класицизм
Луїс де Гонгора-і-Арготе - іспанський поет епохи Бароко. Упродовж тривалого часу вважався «незрозумілим», «темним», недоступним простому читачеві. Зацікавленість його творчістю зародилася в ХХст. Твори Гонгори не були надруковані за життя. Але вже в першому виданні збірки віршів, що вийшла в рік смерті, він був названий «іспанським Гомером». Дон Луїс де Гонгора-і-Арготе народився та більшу частину життя прожив у Кордові. Його родина походила із старовинного шляхетського роду. Початкову освіту поет здобув в будинку свого батька в Андалусії.
У 15 років майбутній поет відправився у Саламанкський університет, де вивчав право та вдосконалювався у танцях і фехтуванні, в 1580 року публікує свою першу поему. Певний час Гонгора-і-Арготе перебував на посаді ключника собору в Кордові, що не заважало його веселому та безтурботному життю. Через два роки його звинуватили перед єпископом Пачеко в тому, що він абияк ставиться до церковних справ, відвідує бої биків, запрошує додому комедіантів і пише легковажні вірші. Ставши священиком, Гонгора-і-Арготе також не проявив особливої релігійності, очевидно, вважаючи свій сан лише засобом до існування. Був в почесним капеланом короля Філіппа ІІІ. Живучи при дворі в Мадриді, Гонгора-і-Арготе не міг зробити кар’єру і постійно бідував. Щоби сплатити борги, йому доводилося навіть продавати речі.
Портрет Луїса до Гонгора-і-Арготе Дієго Веласкес
Поетичні твори Гонгора-і-Арготе, відомі переважно в рукописах, породили заклятих ворогів і відданих прихильників. За два роки до смерті, вже хворий і безпам’ятний, поет повернувся у рідну Кордову.
В кінці життя Луїс де Гонгора опиняється в жахливому становищі, він практично не має можливості виїжджати з будинку. У 1626 році у нього трапляється інсульт, він практично втрачає розум. Королева посилає до нього своїх лікарів, але 23 травня 1627 року у Кордові Гонгора вмирає в убогості. У грудні того ж року Хуан Лопес де Вікунья публікує першу збірку його віршів «Вигадування у віршах іспанського Гомера». Потім ця збірка була конфіскована інквізицією і не перевидавалася до 1633 року.
Гонгора-і-Арготе - центральна постать лірики бароко. Як і поезія Відродження, творчість Гонгора-і-Арготе розвивалась у двох планах. Він використовував два стилі - один зрозумілий і простий, другий - складний і заплутаний, розрахований на вузьке читацьке коло. Було би помилкою вважати, що у перший період Гонгора-і-Арготе використовував «зрозумілий» стиль, а в другий - «темний». Обидва стилі існували паралельно і навіть взаємодіяли, оскільки вони - елементи єдиної поетичної системи Гонгора-і-Арготе.
Сонети Гонгора-і-Арготе, присвячені коханню й уславленню жіночої краси, побудовані на контрасті. Це контраст між життям і смертю, красою та неминучістю її знищення.
Поезія Гонгора-і-Арготе оперує живописом і музикою, вона звернена до зору та слуху. Дивовижна музичність віршів поета складає додаткове джерело їхнього художнього чару. Водночас Гонгора-і-Арготе не просто живописує. Він намагається виділити найефектніші властивості предмета. Натомість прикметника він використовує для характеристики одного предмета інший предмет. Явища природи та людей, які йому потрібно означити, він зіставляє з коштовними металами - золотом, сріблом, порівнює з кристалом і мармуром. При цьому в дусі естетики бароко слово виявляється багатозначним.
Складність і «темнота» мистецтва Гонгора-і-Арготе пояснюються не стільки глибиною висловлених у ньому ідей, скільки навмисним прагненням поета ускладнити саму манеру їхнього вираження. У листі з приводу свого стилю Гонгора-і-Арготе пояснював, що він прагне до «темного» та заплутаного: його мистецтво повинно бути доступним лише невеликій кількості освічених знавців-аристократів, він пише для обраних.
Поезія письменника оперує живописом і музикою, вона спрямована на візуальне та слухове відчуття. Явища природи та людей, яких він зображує, зіставляє з золотом, сріблом, порівнює з кристалом і мармуром.
Гонгора-і-Арготе представляв бароко в його аристократичному варіанті. Дійсності він протиставляв ілюзорний світ, схожий на феєрію й умовну декорацію. Створенню цього світу слугував і стиль поета, який започаткував цілий напрям в іспанській поезії, відомий під назвою «ґонгоризм».
Українською мовою окремі твори Гонгора-і-Арготе переклали Л.Первомайський, М. Москаленко, Михайла Ореста.
Галерник
На галері, на турецькій
І до лави там прикутий,
Руки на весло поклавши,
Очі втупивши додолу,
Він, драгутівський невільник,
Біля узбереж Марбельї
Нарікав під звук суворий
Ланцюга й весла своїх:
«О святе іспанське море,
Славний береже і чистий,
Коне, де незмірна безліч
Сталася нещасть наморських!
Ти ж бо є те саме море,
Що прибоями цілує
Краю батьківського мури,
Короновані і горді.
Про дружину принеси ти
Вістку і скажи, чи щирі
Плач її і всі зітхання,
Що мені і тут лунають.
Бо якщо полон мій справді
Ще оплакує, як легко
Ти могло б південні води
Перлами перевершити!
Дай же, о криваве море.
Відповідь; тобі не тяжко
Це вчинити, якщо правда,
Що і води мають мову.
Але ти німуй, о море,
Якщо смерть її забрала;
Хоч цього не сміє статись,
Бо живу я поза нею,
Бо прожив я десять років
Без свободи і без неї
В вічній каторзі при веслах
Не вбиває сум нікого».
Враз потужно розгорнулось
Шестеро вітрил галерних,
І звелів йому наглядач
Всю свою ужити
Переклад Михайла Ореста
Працюємо з текстом
1. Про що йдеться мова в поезії Гонгора-і-Арготе «Галерник»?
2. На що нарікав невільник?
3. Як поет описує море? Зачитайте.
4. Що символізує море у творі?
5. Кого згадує галерник, за кого переживає?
6. Визначте основну тему та ідею твору іспанського поета.
7. Як змінюється інтонація вірша «Галерник» від його початку до кінця? Які рядки, на вашу думку, мають особливе емоційне навантаження? Чому?
8. Знайдіть риси стилю бароко в поезії «Галерник».
9. Які ключові образи в поезії «Галерник» створюють певну емоційну динаміку, напруження? Назвіть їх, поясніть свою думку.
Індивідуальне завдання
За допомогою кольорів спробуйте передати почуття, що виникли у вас під час читання вірша Гонгори «Галерник». Поясніть, чому саме ці кольори ви обрали.