Хрестоматія з зарубіжної літератури - уривки та скорочені твори Головна

Джордж Гордон Байрон

Прометей

Титане! У в очах твоїх

Відбилось горе і тривоги

Земних житців, що гнівні боги

Погордно зневажали їх.

А що за те дістав, Титане?

Лиш скелю, коршака й кайдани,

Німе страждання, вічний бран,

Нестерпний біль роздертих ран,

Що духа гордому уймає...

Ти стогін, роджений одчаєм,

Душив у грудях, щоб той звук

Не виказав таємних мук,

Знімівши на устах, аж доки

Наглядач неба відлетить,

Щоб мук агонії й на мить

Боги не вгледіли жорстокі.

Ти боротьбу обрав, Титане,

В двобої волі і страждань,

Прийняв ти муки без вагань;

А небо мстиве, невблаганне,

І Доля зла — тиран глухий —

І дух Ненависті, який

Істот собі на втіху творить.

І сам їх нищить, сам їх морить,

Дали тобі безсмертя в дар.

Та навіть ця, найважча з кар

Твоєї волі не зламала.

Змогла добитись лиш проклять

Лють Громовладцева од тебе,

Та що йому готує небо,

Ти, віщий, не хотів сказати,

Хоч погляд твій сказав немало:

В нім вирок прозвучав, як грім,

І каяттям палив гірким,

Гнітив страхом, аж у правиці

Тремтіли в гніві блискавиці.

У тому твій небесний гріх,

Що людям зменшив ти страждання,

Що світлом розуму й пізнання

На боротьбу озброїв їх.

Хай доля зла тебе скувала,

Та виклик твій, борня зухвала,

Завзяття вогняне твоє,

Твій гордий дух і непокора,

Що їх і небо не поборе,

Для смертних прикладом стає.

Ти людству освітив дороги,

Ти — символ віри і тепла.

Як ти, сини людські — півбоги,

Струмок ясного джерела.

Хай і провидить люд достоту

Нужденний пай свій: і скорботу,

І горе, і борні тягар,

І долю не відкличних мар,—

Та дух бунтарства — не покути

Найважчі розбиває пута,

І волі людської снага,

У муках зрощена, в одчаї.

Надії й віри не втрачає,

Тріумфом виклик зустрічає

І владно смерть перемагає!

Назад Зміст Далі

Посилання на схожі матеріали:

Дата останньої редакції: 10 березня 2026

Пошук на сайті

✦ ШІ‑Асистент