ВОВК І ЛЕЛЕКА - ЕЗОП - БАЙКИ - Хрестоматія з зарубіжної літератури

ВОВК І ЛЕЛЕКА - ЕЗОП - БАЙКИ - Хрестоматія з зарубіжної літератури

Голодний вовк знайшов кусень м'яса і накинувся на нього,

як скажений. Шматував, глитав поспіхом, давився і ніяк не міг наїстися.

А в тому м'ясі була кістка. Вовчисько її не помітив, і кістка застрягла в горлі. Спробував вовк ковтнути її, але так йому заболіло, аж в очах потемніло.

— Як же її проштовхнути? — думає вовк.

Кинувся до води, п'є, п'є — стоїть кістка, як стояла. Наскуб вовк зубами трави, ковтає — знов марно. Не зрушила кістка. Заходився тоді вовк ковтати все, що на очі трапляло: корінці, гілочки, навіть камінчики. Та ба! Стоїть кістка поперек горла — і край!

— Ось тобі маєш: Вона ж проб'є мені карк. Що тоді буде? Лишенько мені! — бідкався вовк.

Аж раптом почув він над собою лопотіння крил. Звів очі догори й побачив лелеку, що саме сів на дерево.

— День добрий, вовче! — привітався лелека. — Як ся маєш?

— Ой, не питай! — понуро пробурчав вовк.

Та раптом очі йому заблищали надією. Згадав, що в лелеки довга шия і тонкий дзьоб.

— Слухай, лелеко,— каже вовк,— оце застрягла мені в горлі кістка. Стала й стоїть, ні туди, ні сюди. Ти б її не витяг?

— Я? — здивувався лелека. — Ти що, за лікаря мене маєш?

— За лікаря чи не за лікаря, а в тебе довга шия, і ти зможеш ухопити кістку дзьобом. А я віддячу тобі мішком риби.

— Справді даси? Цілий мішок? — зрадів лелека.

— Чого б я тебе дурив? Підійди до мене, подивися, скільки я маю. То як, витягнеш?

— Ну, коли так, згоден. Розтуляй рота.

Вовк роззявив пащу, лелека всунув туди голову, намацав кістку, вхопив і витяг. Як побачив її вовк — аж підстрибнув з радощів. Ковтнув разів два-три вільно, а тоді заходився роздивлятися кістку.

— Ти диви, яка здорова! А гостра ж! Того мені так і боліло. Красно дякую тобі, лелеко, ти мене врятував.

— Та що там! — відказує лелека. — Тільки ж ходімо, даси мені мішок риби.

Як не розрегочеться вовк!

— Мішок риби? Тобі?

— Авжеж. Хіба ти не обіцяв мені віддячити?

Зміряв вовк оком лелеку та й похитав головою.

— Е, любий мій лелеко,— каже,— ти зовсім не маєш розуму в голові! Невже прагнеш дяки більшої за ту, що вже маєш?

— Я маю дяку? — здивувався лелека. — Чи ти при своїх? Що ж ти мені таке зробив?

— Я дав тобі вийняти голову з мого рота! З вовчого рота! Чи бувало коли-небудь таке в світі?

Вовчисько розреготався й вистрибом побіг до свого лігва.

Отак негідники вважають, ніби вони роблять добро бодай тим, що не завжди шкодять.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.