Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Основні засади символізму

Символізм виник у Франції у 1880-их, як реакція проти міщанства і позитивізму. Основоположниками -Поль Верлен і Стефан Малларме. Сформульована теорія «відповідностей» Шарля Бодлера лягла в основу символізму. Термін запропонував Жан Мореас у статті «Символізм», де виклав програмово його позиці.

Основою творчості став символ — таємна ідея, прихована навколишніми потойбічними явищами. Для символістів сутність світу доступна лише інтуїції, що розкривається через натяк, осяяння. Символ є проявом ідеального в реальному житті, а поет — його провідник, який інтуїтивно відчуває шлях до істини. Для символістів поет - божество, А інтуїція - містичне прозріння.

Мистецтво повинно втілити ідею в чуттєву форму, переробити первинні емоції в лінії, кольорові плями, звуки, надати їм символічного значення. Слово у символізмі — натяк, образ — загадка.

Ознака поетики символізму-культ «слова, як такого» («світ слова»), відсунення на другий план змісту твору, абсолютизація музичності й поетичного слова, увага до формальних пошуків, ускладнених образів, асоціацій, нахил до таємничості, містичності. символісти використовували складний метафоризм, інакомовлення, символіку, музикальність, багатозначність слів, абстрагованість образів тощо. символісти наділили буденні явища життя потаємним змістом.

Символісти намагалися відтворити життя кожної душі, повної переживаннь, незрозумілі настрої, чутливість, враження. символізм у поезії розрізняв два окремих світи: світ предметів та речей та світ ідей та образів, де символ стає зв’язуючим матеріалом.

У Франції найвідомішими представниками символізму були П. Верлен, А. Рембо, С. Малларме; у Бельгії — М. Метерлінк, Е. Верхарн, у Німеччині — С. Георге; в Австрії — М. Р. Рільке; у Росії — В. Брюсов, А. Бєлий, О. Блок.