Епістолярний роман Уго Фосколо «Останні листи Якопо Ортіса»
Поштовх до написання — реальна подія, смерть знайомого Джеролано Ортіса.
І за змістом, і за формою цей роман близький до роману Гете «Страждання молодого Вертера». Відмінності: набагато тісніший зв’язок героя з «політичними обставинами», на те, що його терзає не тільки любовна пристрасть, а й політичні проблеми, і його самогубство зумовлене як нещасливим коханням, так і крахом надій на звільнення Італії, накладанням цих причин одна на одну; більша пристрасність, менший індивідуалізм.
Роман написано в епістолярній формі (XVIII - початку XIX ст. стала популярною в італійській літературі). В першій редакції це були листи Ортіса до різних осіб, в наступних Фосколо під впливом «Вертера» Гете залишив одного адресата, Лоренцо (крім двох листів до Терези), котрому також, як «видавцеві» листів друга, приписані короткі вставки. Майже позбавлений зовнішніх подій. Письменник дотримувався в ньому неокласицистичних стильових принципів, але відчутні в його стилі й романтичні віяння, передусім в ліричних сповідях героя.
Події роману: Кампоформійський мир, укладений Бонапартом з Австрією у жовтні 1797 р. герой переживає цю подію як катастрофу, його охоплюють біль за вітчизну і відчай, свідомість того, що серед його співвітчизників немає справжніх громадян, здатних постояти за свободу Італії. Любов до Терези на якийсь час виводить його із цього стану, але лише для того, щоб потім вкинути в безодню ще більшого страждання і відчаю, коли виявляється, що Тереза заручена і не може йому належати. Пересвідчившись у цьому, Джакопо залишає місце сховища, але через деякий час не витримує і повертається, щоб побачитися з Терезою і здогадатися, що вона теж нещасна в своєму шлюбі, після чого він вбиває себе. Простий і чіткий сюжет нагадує трагедію (поєднання теми високої любові до вітчизни й теми самогубства, але розробляються вони по-іншому, ніж у класичній трагедії).
Образ Джакопо. Це образ італійського патріота першого періоду Рісорджіменто (значення роману полягає і в тому, що Джакопо Ортіс є першим безпосереднім його втіленням). Він палко любить свою вітчизну. Стан поневолення й приниження, в якому вона перебуває, є його найбільшим болем і скорботою. Але ця любов ще носить переважно емоційний характер, вона ще не переросла в систему вироблених твердих переконань, яка стає надійним стрижнем життєдіяльності. Тому Ортіс так легко переходить від ілюзій до скепсису, від ентузіазму до відчаю, а його емоційні реакції набувають такої руйнівної сили — т.з. романтичний гротеск (чуттєвий і жорстокий, ніжне почуття до людей і презирство).