Яке значення методологія Тена мала для розвитку іспанської літературної критики (Менендес-і-Пелайо)?
Іполіт Адольф Тен - французький філософ-позитивіст, естетик, письменник, історик, психолог. Творець культурно-історичної школи в мистецтвознавстві.
Прагнучи знайти формулу, що охоплює в єдине ціле хаос індивідуальних і неповторних явищ культури, Тен висунув ідею про залежність змін у мистецтві від зміни суспільних потреб, побуту, звичаїв і уявлень. Він розглядав мистецтво як органічну складову частину суспільного цілого і виділив соціальні чинники, що визначають своєрідність мистецтва в той чи інший історичний період, в рамках тієї чи іншої національної традиції. Такими факторами, на думку Тена, є: раса як сукупність вроджених схильностей, що передаються у спадщину, пов'язані з особливостями темпераменту і тілесної конституції; середовище проживання, що включає в себе географічне розташування країни, моральні уявлення її народу, побут і форму політичного устрою; історичний момент як певний етап існування даної культури в часі. Методологічна програма Тена відзначена безпосередньою увагою до суб'єктивного фактору історичного процесу, прагненням дати його вичерпне пояснення.
Погляди Тена знайшли своє відображення у працях іспанських літературних критиків, зокрема М. Менендеса-і-Пелайо. Послідовник І. Тена, Менендеса-і-Пелайо здійснив грандіозну роботу з перегляду літературної спадщини старої Іспанії, вперше критично висвітливши цілі епохи в історії іспанської літератури. Друга карлістськавійна і поразка Іспанії у війні з США (1897) безсумнівно вплинули на наукову діяльність Менендеса-і-Пелайо, перейняту ідеєю національного звеличення Іспанії та утвердження міжнародної і загальнолюдської значущості її старої культури. Консерватизм Менендеса-і-Пелайо позначився в католицькій точці зору на матеріал вивчення, що спотворювала історичну перспективу. Правда, в останній період свого життя Менендеса-і-Пелайо трохи відійшов від католицької ортодоксії. Застосування буржуазно-позитивістської методології Тена шляхом мобілізації величезної кількості друкованих та рукописних джерел було кроком вперед для іспанської науки того часу.