Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість Х. Л. Борхеса. Особливості художньої концепції світу та її відображення в поетиці автора

Хорхе Луїе Борхес — визначний аргентинський письменник, літературна слава якою вийшла далеко за межі латиноамериканського регіону і стала загальносвітовим надбанням.
Свій шлях у літературу він починав як поет. 31 грудня 1919 року в журналі «Греція» з'явився перший вірш Хорхе Луїса. Поступово в модерністських журналах «Космополіт» і «Ультра» були опубліковані вірші та переклади юного поета, а сам він влився в першу в Іспанії групу ультраїстів. В ультраїстських маніфестах, що склали в 20-ті роки Борхес і його соратники, метафора проголошувалась головним елементом, основою і межею поезії.

У 1927 році вийшла друком його поетична збірка «Місяць навпроти», яка одразу ж установила дистанцію між ним і його товаришами.

У 1935 році вийшла друком «Всесвітня історія безчестя» збірка невеликих біографічних нарисів-оповідань.

З 1935 р. X. Л. Борхес почав одну за одною видавати свої прозаїчні книги: «Історія вічності», «Вимисли», «Алеф», «Нові розслідування» та ін. 1944 р.- Прозаїк отримав «Велику почесну премію» Аргентинської спілки письменників.

У 50-х роках до письменника прийшла всесвітня слава. Його книги друкували величезними тиражами — спочатку в Європі, а згодом в усьому світі. Його оповідання та есе були відзначені в 1956 році Національною премією. А в 1960-гі роки він уже став класиком.

У 1961 році за книгу «Сад перехрещених стежок» його нагородили престижною премією «Формептор».

Усі оповідання прозаїка об'єднані тим, що спрямовані на пізнання світобудови та лабіринтів людської душі, на дослідження гігантських комбінаторних здібностей нашого інтелекту.
Як правило, у творах X. Л. Борхеса вміщене яке-небудь припущення, усвідомивши яке, ми в несподіваному ракурсі побачимо суспільство, по-новому оцінимо наше світосприймання. Серед його оповідань були також передбачення, застереження, інтерпретації.

Творчість прозаїка— зіткнення двох полюсів, двох протиборчих стихій. На одному полюсі вимисли інтелекту й фантазії, на іншому насичена дією національна історія. Аргентинське минуле з'явилося в його творах, як «втрачений рай», адже гам було свое сповідання віри: хоробрість, вірність дружбі, готовність гідно зустріти смертну годину («Південь», «Інша смерть»).
У зібранні творів Борхеса чимало оповідань про повсякденні життєві драми, про звичайних безграмотних людей. Письменник збирався надалі розвивати саме цей напрям.