Мрія про перемогу добра й людяності (за новелою Рея Бредбері «Усмішка») - Твір Зарубіжна література

Ну от, я прочитав. «Усмішка» Рея Бредбері. І воно, знаєш… не відпускає. Коли тільки почав — думав, що це якась фантастика з вибухами, з майбутнім, з роботами, ну як у фільмах. А воно виявилося про інше. Про людей. Про мене. Ну або майже про мене.

Чесно, я не все зрозумів з першого разу. Спочатку було просто дивно: натовп, черга, хлопець Том, усі злі, всі чекають якогось «свята». Але свято — це не торт і феєрверки. Це плювати, топтати і знищувати картину. Ту саму — Мону Лізу. Я про неї чув ще раніше, у мами в книжці є. Вона така… загадкова. Усмішка ніби добра, а ніби й сумна. І от уяви — люди зібралися, щоб її знищити. Якесь дурне шоу. І мені стало гидко. Ну правда. Це якби хтось прийшов до тебе в дім і порвав улюблений малюнок — і ще аплодував собі.

А Том — він не такий. Він ще маленький, але він бачить. Не знаю, як сказати… Ну, він відчуває, що ця усмішка — це щось важливе. Не просто фарба. Щось живе. Я спочатку не розумів, чого він так дивиться, чого мовчить, а потім — бах — і ховає шматок під куртку. І не віддає. І не кричить. Просто бере і зберігає. От це мене вразило. Бо я теж іноді думаю: «А як зберегти щось добре, якщо навколо всі злі?»

У школі, наприклад, був такий випадок. Один хлопець, першачок, зробив поробку з пластиліну — якась там ракета. Дуже крива, чесно. Але видно було, що старався. І тут старші підбігли і розтоптали. Всі сміються. А я дивився і мені було погано. Не тому, що пластилін, а тому, що в нього очі потім стали як у тієї Джоконди. Ну, типу — сумна усмішка, як у дорослої людини. І от я не зміг тоді нічого зробити. А Том — зміг. І це така маленька перемога. Але дуже справжня.

І ще я подумав: може, справа не в тому, що світ поганий. А в тому, що ми самі вирішуємо — плюнути чи зберегти. Іноді хочеться як усі — не виділятися, бути в натовпі, кричати разом. Але потім згадуєш очі мами, коли вона слухає музику. Або як тато дивиться старі фільми і каже: «Оце — справжнє». І думаєш: ага, ось для чого це. Для чогось більшого, ніж просто «видалити і забути».

І мені ще подобається, що у творі немає героїв із мечами. Там просто хлопець. І шматок полотна. Все. Але це — як зерно. Може прорости. Бо якщо в ньому є усмішка — вона може передатися іншому. Як от коли хтось сміється — і ти сам мимоволі усміхаєшся.

А ще мені здалося, що ця історія трохи про страх. Про те, як люди бояться краси. Бо вона показує, які ми є. Якщо ти плюєш на картину — може, не тому, що вона погана, а тому, що не хочеш бачити правду. Може, боїшся, що в ній щось про тебе. Не знаю. Я сам до кінця не впевнений.

Але точно знаю: мені хочеться бути як Том. Не герой, не супермен. Просто той, хто зупиниться. Хто не плюне. Хто скаже: «А давайте залишимо». І може, хтось ще почує. І тоді — буде шанс.

Бо навіть якщо залишився тільки один шматок усмішки — вона все одно світиться. І вже не так страшно. І вже щось значить.

Посилання на схожі матеріали:

• Утвердження цінності людського життя в баладі Шиллера «Рукавичка» - Твір Зарубіжна література — Шкільний твір
• Відтворення просвітницького ідеалу людини в романі Даніеля Дефо «Життя і незвичайні та дивовижні пригоди мореплавця Робінзона Крузо» - Твір Зарубіжна література — Шкільний твір
• «Сильнішою, ніж вона є, я не можу її зробити!» (за казкою Г. К. Андерсена «Снігова королева») - Твір Зарубіжна література — Шкільний твір
• Акутагава Р. «Усмішка богів» — Переказ
• Проблема руйнування духовних цінностей в оповіданні «Усмішка» Рей Дуглас Бредбері — Шкільний твір
• Рецензія на оповідання Рея Бредбері «Усмішка» — Рецензія
• Усмішка богів — Хрестоматія
• Усмішка — Підручник
• Короткий переказ - УСМІШКА - РЕИ ДУГЛАС БРЕДБЕРІ - 6 КЛАС — Скорочений твір
• Ставлення Р. Бредбері до цивілізації, котру він зобразив у новелі «Усмішка» — Шкільний твір
• Р. Д. Бредбері «Усмішка». Образ Тома, його динаміка. Значення образу Джоконди для розкриття основної ідеї твору — Розробки уроків
• Рей Бредбері «Усмішка» — Дидактичні матеріали