ПЛАН - Г. ІБСЕН - ВСТУП. ІЗ ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ - 11 клас

МЕГАЗБІРКА НАЙКРАЩИХ УЧНІВСЬКИХ ТВОРІВ. 2014 5-11 КЛАСИ

Характеристика Торвальда Хельмера - героя драми Г. Ібсена «Ляльковий дім»

I. Хто такий Торвальд Хельмер? (Торвальд Хельмер, колишній адвокат, на початку дії п'єси стає директором Акціонерного банку. Має бездоганну службову репутацію, чудовий затишний дім, люблячу дружину та дітей. На перший погляд — цілком позитивна людина.)

II. Характеристика героя.

1. Моральні пріоритети Хельмера. (На першому місці в Хельмера — зовнішня пристойність. Для нього найважливіше — зберегти видимість пристойності за будь-яку ціну: «Не можна і виду подавати». Коли Хельмер дізнається про «провину» Нори, то розмовляє з нею, які зі злочинницею: «О, яке страшне пробудження! Всі оці вісім років... вона, моя радість, моя гордість...була лицемірка, брехлива... гірше... — злочинниця. О, яка бездонна прірва бруду, потворності!». Торвальда турбує лише імідж родини. А Нора для нього начебто перестає існувати. На друге місце можна поставити переконання Хельмера щодо боргів. Він переконаний, що брати в борг — дія неприпустима: «Ніколи не позичати! Ніяких боргів! На домашнє вогнище... лягає негарна тінь залежності». Отже, знов мова про зовнішній декорум. І ще одне підтвердження прагнення чоловіка Нори мати бездоганну репутацію.)

2. Риси характеру героя. (Риси характеру Торвальда також розкривають внутрішній світ далеко не позитивного героя. По-перше, впадає в око самовпевненість героя: він усіх повчає: із задоволенням «виховує» Нору, бере на себе право звинувачувати Крогстада. Хоча на фінансові махінації батька Нори дивився без засудження. Торвальд не позбавлений хвалькуватості, яка є продовженням його самовпевненості. «...У мене вистачить мужності і сил... я така людина, яка все може взяти на себе», — саме так він говорить про себе. Найнеприємнішою рисою Хельмера можна назвати його лицемірство. Коли Торвальд дізнається, що небезпека з боку Крогстада зникає, він на радощах робить широкий, на його думку, жест: «Я простив тебе, Норо». Лицемірним можна назвати і його прагнення звільнити Крогстада за підробку документів. Читач чудово розуміє, що ці дії героя продиктовані лише його прагненням мати бездоганну репутацію, а не негативним ставленням до нечесних вчинків працівника банку. Торвальд не бачив глибини відчуттів і переживань дружини. Нора ідеалізувала чоловіка і його ставлення до неї. За звичайних обставин герой міг би бути (чи здаватись) люблячим чоловіком, порядною людиною, але при першій же загрозі його репутації, його кар'єрі маска злітає, і він, забувши про дружину, турбується лише про себе. Торвальд не зважає на смертельну недугу товариша, не розуміє внутрішнього стану Нори, коли вона танцює.

«Люблячий чоловік» може бути і дуже жорстоким. І річ не лише у тому, що він забув, на що Нора брала позику, а й у тому, що хоче позбавити її спілкування з дітьми: «Дітей ти не будеш виховувати. Я не смію довірити їх тобі».)

3. Ставлення Хельмера до дружини. (Хельмер, переповнений відчуттям власної гідності, лагідно і дещо зверхньо називає свою дружину «жайворонком», «білочкою» і «пташкою». Він переконаний, що кохана дружина потребує керівництва від мудрого чоловіка, тому що його «жайворонок, білочка, пташка» не вільна людина, особистість, а складова його спокійного сімейного життя, щось на зразок зручного крісла, в яке він сідає після важкого дня, присвяченого службі.)

III. Висновки. (Підбиваючи підсумки характеристики героя, можна назвати причину його поведінки. Як у свій час стверджував Оноре деБальзак, причиною усіх людських нещасть є егоїзм. У ситуації з Торвальдом Хельмером це пояснення цілком слушне. Дійсно, слова «я, мені, моє...» можна почути від героя на кожному кроці. Саме його поведінка, що грунтується на перелічених вище рисах характеру, стає причиною руйнації лялькового дому і, можливо, подальшої трагедії Нори.)