З РІГВЕДИ - ВЕДИ - СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ'ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ - Хрестоматія
З РІГВЕДИ
Гімн «Космогонія»
Буття І небуття тоді не було —
Повітря не було й склепіння неба.
Що покривало? Де? Що захищало?
Була вода? Глибокая безодня?
І смерті не було, безсмертя — також,
Між днем і ніччю не було відміни,
Те дихало саме, одне, без вітру.
І більш нічого не було, крім Того.
Вкривала пітьма пітьму споконвіку,
Цей Всесвіт ввесь — мов океан без світла,
Той зародок, що хаосом був вкритий,
Один від сили спеки народився.
Любов спочатку виникла від нього,
Що стала першим для думок насінням;
Знайшли зв’язок між сущим і несущим,
У серці стежачи думками, мудрі.
Думок тих промінь наскрізь простягнувся.
Що нагорі було? І що зісподу?
Там сім’яносці, тут же — їх сприймання.
Зусилля знизу, зверху поривання.
І хто це знає, й хто про це повіда?
Звідкіль цей Всесвіт народивсь та виник?
Боги пізніш за нього народились?
А як Оце створилося, хто знає?
Світобудова ця звідкіль взялася?
Чи створено її було, чи йнакше?
В найвищім небі Хто її пильнує,
Той, певно, зна чи, може, й Він не знає?
Переклад із санскриту Павла Ріттера
Гімн Ночі
Підходить ніч та дивиться на нас
Незліченними очима.
Надягла намиста-перлини.
Тобою, Вічна, сповнені
Усі долини й глибина небес.
Ти розсісти морок мерехтіннями.
Надвечір червоним плащем
Одягла ти сестру — Зорю,
Темрява налетіла нагло...
Переклад із санскриту Павла Ріттера
Гімн до Агні
Ясного Агні для вас викликаю, господаря люду,
ми його хвалимо в гімнах, поданки1 даємо,
він же на світі держить все створіння й богів усіх вічних.
Любо нам бога такого хвалити, що всім дає щастя,
любо дивитися, як він росте, як він сяєвом грає!
Полум’ям має на вітті, мов гривою в повозі кінь.
От, роз’ярившися, дерево їсть він і жевріє-сяє.
Наче вода, він біжить і гуде, наче повіз.
Палячи, стежку лишає він чорну. Він вабить, мов небо,
що усміхається ясно до нас із-за хмари.
Він по землі розстеляється, й землю він палить,
він розбігається врозтіч, неначе без догляду стадо.
Агні, розкинувши пломінь, пече, пожирає ростини!..
Дай нам, Агні, товариство хоробре й багатство щасливе,
дай нам хорошу сім’ю і великі достатки!
Гімн до Ранньої Зорі
Світло лагідне займається, промінням красить всю землю.
Слово й молитву провадить зоря, сипле барви блискучі
і одчиняє ворота деннії. — У сні всі лежали;
ти ж сповістила, що час нам повстати, життям утішатись,
час нам приносити жертви і дбати про власний достаток.
Темрява скрізь панувала; зоря ж освітила край неба
і до живих завітала. О дочко небес, ти з’явилась!
Ти молодая, серпанком блискучим укрита!
Скарбів наземних усіх ти цариця! Ідеш ти
вслід за минулими зорями, ти ж і найстарша
зір всіх прийдешніх, зір вічних. Іди веселити живучих
і оживляти умерлих!.. Зоря відколи нам сіяє?
Зорі сіяли нам досі і потім сіяти нам будуть,
сяя зоря в свою чергу сіяє для нашого щастя.
Вмерли ті люде, що бачили сяйво предвічної зорі,
бачим зорю ми сьогодні, судилась же й нам тая доля,
згинуть і наші нащадки, що зорі прийдешні побачать.
В давні віки красно-пишно зоря променіла; сьогодні
щедро нам світить і потім блищатиме ясно. —
Смерті нема їй ні старощів, завжди в промінні приходить...
1 Поданки — жертви, офіри.
Гімн про перемогу Індри над Агі1
Маю співати про ту перемогу, що вчора одержав
Індра-стрілець. Переміг він Агі, розділив усі хвилі,
визволив він з гір небесних потоки... І ринули води...
Як до обори корови біжать, так летять вони в море...
Індро! Подужавши первістня хмар, ти розбив єси чари
тих чарівниць, народження дав сонцеві, місяцю й зорям!
Перед тобою твій ворог зника... Індра вдарив на Врітру,
то ж найхмарніший був ворог. Потужним смертельним перуном2
він йому тіло розбив. Мов підтяте сокирою древо,
долі простягся Агі. Наче прорвана гребля, лежить він,
водами вкритий, а там тії води утішили серце,
Врітра колись їх держав у своїх величезних обіймах,
отже, Агі подоланого давлять вони і стискають.
Кидають вітри турботні, буйні тіло Врітри, і води
топлять його, він тепер така річ, що і назви нема їй!..
Сон, вічний сон покрива тепер ворога Індри!..
Гімн до Сонця
Сонце святе, що все віда, встає перед поглядом світа,
коні блискучі несуть його. І перед сонцем,
оком світовим, зникають, як злодії, темрява й зорі.
Промені, наче палкії вогні, освітили живучих.
Сурія3, прудкий їздець! Ти нам світло приносиш,
сяєвом неба сповняєш! Перед богами ти сходиш,
перед людьми, перед небом, всі бачать тебе і дивують.
Ти очищаєш, від лиха борониш! Ти світлом вкриваєш
землю і люди, а небо й повітря ти ним заливаєш.
Міряєш ночі і дні, споглядаєш створіння наземні.
Сім ясних коней твій повіз везуть, о Сурія, боже!
Боже-споглядачу, маєш вінець ти з проміння над чолом,
їде твій повіз, сім коней упріг ти у ярма окремі.
Вглядівши сяйво твоє, що блищить після темряви ночі,
падаєм ниць: ти найвищий з богів! Ти найкращеє світло!
1Агі — одне з імен дракона Врітру, втілення чорної грозової хмари.
2 Перун — блискавка. Зброя Індри (як і слов’янського бога Перуна) — громи та блискавки.
3 Сурія, або Сур’я (у перекладі з санскриту — «сонце») — ім’я бога Сонця.
Гімн до найвищого духа Pramatma
Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру, ні неба,
що покривало усе те, чого не було ще?
Де було скрито таємне? У хвилях? В безодні?
Смерті й безсмертя тоді не було; і ніщо не ділило
темної ночі від ясного дня, і жило тоді тільки
«Все» неподільне, а в ньому ніщо не жило.
Отже, і все, що було. Його темрява крила,
мов океан, безпросвітна. І «Все» було скрите глибоко,
скрите в самому собі, і вродилось воно, і зростало
під своїм власним теплом. Тож найперше кохання
«Все» прийняло, бо кохання — духовного світла первісток.
В думці міркуючи, мудрії Ріші почули той зв’язок,
що то єднає буття з небуттям. Але де ж був той промінь,
що то побачили Ріші? Чи був він вгорі, чи в безодні?
Впало насіння, і сили зродились; внизу — народження,
сила і воля — вгорі. Але хто теє знає?
Хто ж нам повідав те, звідки взялися світи всі безкраї?
Адже пізніше, ніж тії світи, всі боги народились.
Хто ж може відати, звідки пішло все? Хіба тільки той сам,
з кого повстали безкраї світи, — чи створив він,
чи не творив їх, — він бачив усе з високості,
він певне знає усе; а може, і він не відає?..
Микола Реріх. Крапля життя
Гімн до Йами1
Всіх, що одважні були на війні, що померли славутні,
всіх, що поданки великі давали, прийми їх до себе,
всіх, що чинили добро, що любили його й боронили,
правих, поважних батьків наших, Йама, прийми їх до себе!
Мудрих співців, що складали багато пісень в божу славу,
сонця сторожу, тих Ріші2 поважних і правих,
всіх їх до себе прийми ти, о Йама!
Переклади Лесі Українки
1 Йама, або Яма — володар загробного царства.
2 Рііші — легендарні поети-співці, автори текстів Вед.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Що собою являють Веди? Якою мовою вони написані?
2. Кому приписують авторство Вед? Хто був їхніми творцями насправді?
3. З яких книг складаються Веди? Що вони містять?
4. Розкажіть, що ви дізналися про Рігведу.
5. Назвіть головних ведійських богів.
6. Розкажіть, як у Рігведі розповідається про створення світу.
7. Порівняйте космогонічні сюжети міфів Рігведи з відомими вам сюжетами з інших міфологій.
8. Прочитайте подані гімни Рігведи. Яким божествам вони адресовані?
9. Проаналізуйте, як у гімнах описано бога вогню Ангі та бога сонця Сур ю. Які їхні риси окреслені? Які художні засоби при цьому використано?
10. Розкажіть про бога Індру — рятівника світу. Чому його так називають?
11. Як у гімні описано перемогу Індри над драконом Врітру? Яке явище природи нагадує цей опис?
12. Як охарактеризовано поетів-співців ріші у гімні до бога Йами? Чому?