ВЕДИ - СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ'ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ - Хрестоматія

ВЕДИ - СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ'ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ - Хрестоматія

Веди (із санскр. «знання») — стародавня літературно-релігійна пам'ятка Індії. Послідовники індуїзму вважають Веди священними книгами. Початок створення Вед сягає періоду після вторгнення в країну арійських племен у середині II тисячоліття до н.е. Протягом наступних десяти століть усна ведична традиція видозмінювалася і поповнювалася. Записані Веди були лише в першій половині І тисячоліття до н.е.

Веди вважають одкровеннями верховного бога Брахми1, який нібито передав їх стародавнім мудрецям, серед яких був легендарний поет В'яса (буквально «той, хто зв'язав»). Насправді ж авторами ведійських текстів були династії народних поетів-співців — ріші.

Велика.за обсягом ведична література поділяється на чотири групи:

• Самхіти;

• Брахмани;

• Араньяки;

• Упанішади.

Такий поділ відображає історичну послідовність розвитку всієї цієї літератури. Кожна її група не є єдиним цілим.

Самхіти складаються з чотирьох збірок:

• Рігведа — «Веда гимнів»;

• Самаведа — «Веда пісноспівів»;

• Яджурведа — «Веда жертовних формул»;

• Атхарваведа — «Веда Заклинань». Рігведа — найдавніша і найзначніша з Вед. Це збірка релігійних гімнів, що виникли серед арійських племен у період їх переселення в Індію. Остаточного оформлення «Рігведа» набула в X ст. до н.е. «Рігведа» об'єднує 1028 гімнів, які складають десять книг.

Гімни присвячувалися богам. Давньоіндійські боги спочатку уособлювали лише сили природи, пізніше — також суспільні сили.

Найпопулярніший із давньоіндійських богів — громовержець Індра, який переміг сили зла і поклав початок миру. Індра — древнє ведичне божество дощу, грому і блискавки. У Ведах Індра є царем усіх богів. У ранній ведичний період Індра був дуже могутнім божеством,

Громовержець Індра

1 У ведійській релігії вшановується тріада богів: бог-творець Брахма, бог-хранитель світу Вішну та бог-руйнівник Шива.

Бог вогню Агні

його вважали покровителем корів, жерців і навіть самих богів. Він «дощовик», або «зрошувач», а ім'я «Індра» пішло від слова «Indu», що означає «краплі дощу». У Ведах Індрі присвячено набагато більше гімнів, ніж іншим богам. Індра аналогічний римському Зевсу Громовержцеві. Він очолює нижчих духів, охороняє східну сторону світу, а також здійснює керівництво над небесними праведниками, що живуть на горі Меру, де він тішить богів амрітою і небесною музикою.

Бог Агні уособлює і священний, і домашній вогонь і таким чином пов'язує небо і землю, передаючи кинуті у вогонь жертвоприношення небесним богам. У гімнах «Рігведи» цей бог постає в образі вогняноволосого воїна на блискучій колісниці, запряженій полум'яно-рудими кіньми під прапором з диму. Агні присвячено понад 200 гімнів. Гімн до Агні відкриває першу книгу «Рігведи».

Популярність Агні у ведичний період підтверджується великою кількістю гімнів, присвячених йому у Ведах. Відкриття вогню докорінно змінило життя людей. Вогонь дозволяє готувати їжу і дає людям тепло і світло. Він вискакує з каменю або з'являється в результаті тертя між двома шматками дереза. Його джерело незбагненне. Ведичні поети ототожнювали Агні з жаром вогнища або жертовника, з теплом і світлом, зі світанком і Сонцем. Тому бог-вогонь виявляється в декількох іпостасях: Сонце в небі, денне світло в повітрі й вогонь на землі.

Ушас1 — богиня Ранньої Зорі — найяскравіша з усіх ведійських богинь: вона їздить чудовою колісницею з двома синами — красенями близнюками, які уособлюють дві зірки — досвітню та вечірню. Ушас — найважливіше і одне з вищих божеств «Рігведи». Її зображують як прекрасну молоду жінку, яка їде по небу на золотій колісниці й вітає птахів, пробуджує всіх живих істот і проганяє злих духів.

У найдавніших частинах Рігведи Ушас визначається як «божественна дочка» «Неба-Аврора, російське утро, вірменське уш (у значенні досвітнього часу). Виходячи з цього, божество зорі можна вважати досить давнім, започаткованим в епоху індоєвропейської релігії.

Богиня Ранньої Зорі Ушас

1 Санскритське слово Ушас походить від праіндоєвропейського кореня hausos, з якого походять також такі слова, як грецьке Еос, латинське

Батька». Також вона вважається дружиною Сур'ї, бога сонця, і матір'ю Ашвінів, божественних близнюків, що символізують світанок і захід сонця. Також з Рігведи відомо, що Ушас ворогує з Індрою, богом грози, який одного разу, перебуваючи в стані сп'яніння, розбив палицею її колісницю.

Бог сонця Сур'я — джерело світла, достатку, здоров'я. Його чоло осяває німб із промінням. Бог виїжджає колісницею, запряженою сімома кіньми (днями тижня).

Спілкування людини з богами відкрите й вільне. У «Рігведі» люди говорять з богами як рівні з рівними. Немає страху перед грізним богом-месником,. немає і проявів безтямної віри. Найдавніші гімни Вед — жертвоспіви, якими жерці ведійських арійців, ще не знаючи храмів, на бучних жертовних святах закликали своїх богів. А ті на колісницях приїздили покуштувати пожертви — масла, м'яса і п'янкого соку Соми, який давав їм божественну силу. У «Рігведі» Сомою називалась рослина, з якої робили чудовий напій; частину його зливали на вівтар, а частину випивали учасники обряду. Пізніше Сома — бог священного напою — став символом усякої духовної культури і творчості.

Кожна з Вед має свої Брахмани — книги коментарів. Написані вони для служителів культу — брахманів і пояснюють сенс читання вед, виконання обрядів тощо.

Далі вміщено Араньяки («Книги лісу»), які належить вивчати, обдумувати брахманам, що присвятили себе життю в лісовій пустці.

Завершують книгу Упанішади (буквальний переклад — «Сидіння біля ніг учителя») — релігійно-філософські міркування у віршах та прозі про богів, природу й людину. Найскладніші ідеї у ведах викладаються за допомогою діалогу вчителя й учня.

Ведична література дає змогу простежити, як поступово увага стародавнього індійця переносилась з явищ зовнішнього світу на людину, її психіку, мислення. Вона справляла великий вплив на розвиток індуїстських релігійно- філософських шкіл і релігійних течій.

Ведична література має велике значення не лише для індійської культури, а й для усіх індоєвропейських народів.

Українською мовою Веди перекладали Леся Українка, Павло Ріттер.

Бог Сонця Сур'я