ТЕВ’Є-МОЛОЧАР - ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ (1859—1916) - ЛІТЕРАТУРА XX—XXI СТ. - Хрестоматія

ТЕВ’Є-МОЛОЧАР - ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ (1859—1916) - ЛІТЕРАТУРА XX—XXI СТ. - Хрестоматія

(Скорочено)

Аз недостойний

Бідний молочар Тев’‎є розвозить свій товар багатіям, в тому числі тим, які знімають на літо дачі в Бойберіке. Серед них — письменник Шолом-Алейхем, який хоче написати про нього книгу. Тев’‎є дякує письменнику за таку честь, приговорюючи, що не гідний цього. Щастя, що Тев’‎є зустрів таку освічену людину!

«...Я вам справді відданий друг, дай мені Бог хоча б соту частку того, чого бажаю я вам!» — пише письменнику молочар і в кінці листа додає, куди вислати йому трохи грошей після видання книги.

Щастя привалило!

Раніше Тев’‎є не був молочарем, він возив колоди з лісу на вокзал. І помирав з дружиною і дітьми від голоду тричі на день, не рахуючи вечора. Одного разу, повертаючись пізно ввечері додому після невдалого дня, Тев’‎є зустрів двох заблукалих в лісі жінок. Молочар відвіз їх прямо-прямісінько до Бойбейріка. На знак подяки Тев’‎є щедро обдарували їжею та грошима, ще й дали корову, яка доїться, проте молока не дає.

Корова доїться, каже жінка Тев’‎є, але молока немає. Тев’‎є придумав на гроші, що йому дали, купити ще одну корову, тільки таку, що дає молоко. На радощах він розбудив дружину Голду серед ночі, щоб розповісти їй про свій план. Та дружина розсердилась, вона лаялася й сипала прокльонами, як годиться жінці. «Баба... бабою і залишиться!... Добре ще, що нині вийшло з моди мати багато дружин», — міркує Тев’‎є.

Проте вони таки вирішли купити ще одну корову. Так Тев’‎є став молочарем. Тепер справи його пішли набагато краще.

Химера

До Тев’‎є приїхав далекий родич Голди Менахем-Мендл, «їх забору двоюрідний тин». Менахем-Мендлуже півтора року як зайнявся «вигідними справами». Щоправда, його дружина кляне чоловіка в листах на чому світ стоїть, та «на те вона і дружина, щоб в труну вганяти». Менахем-Мендл запропонував Тев’‎є вигідно вкласти зароблені тяжкою працею гроші. Після довгих роздумів Тев’‎є таки вирішив ризикнути. Від компаньйона довго не було звісток. Коли ж молочар поїхав до родича з мрією про багатство, виявилося, що в того ніяких прибутків, а тільки «торішній сніг». Менахем-Мендл гірко каявся, та від того не легше...

До старшої дочки Тев’‎є Цейтл посватався м’‎ясник, багатий удівець. Щоправда, дочки жениха ровесниці Цейтл, та й він не надто щедрий. Та Тев’‎є розмірковує: «як то кажуть: найближче людині вона сама, — хто добрий до людей, той недобрий до себе». До того ж, наречений згоден узяти дівчину в дружини без приданого. Голда також радіє вигідній партії, та Цейтл не хоче багатства: вона готова їсти раз на три дні, аби вийти за коханого — жебрака кравця. Адже вони люблять одне одного. Тев’‎є шкода улюблене дитя, і він дає згоду на шлюб закоханих. Цейтл щаслива з чоловіком, хоч і живуть вони бідно. Тев’‎є допомагає доньці всім, чим може: грошима, продуктами.

Годл

Тев’‎є дивують сусідські діти. Батьки ремісники й кравці, а вони рвуться поїхати в місто вчитися, хоча «їдять там хворобу з болячкою та по горищах валяються!» До Тев’‎є вчащає один студент, Перчик, «непоказний такий, щупленький, чорненький». Проте говорить так, що заслухаєшся, «язичок у нього — вогонь і полум’‎я, сірка й порох!» Перчик навчав грамоті дітей молочника.

Сват запропонував Тев’‎є заможного нареченого для його другої дочки Годл. А Годл взяла та й закохалася в цього Перчика! Молоді справили тихе весілля, після чого Перчик відразу поїхав. Незабаром і Годл відправилася за чоловіком: його заслали за революційну діяльність. У сльозах прощається вона з батьками, можливо, назавжди.

Виливаючи свої переживання в листі Шолом-Алейхему, Тев’‎є занадто розчулився, тому вирішив змінити тему: «Поговоримо краще про що-небудь веселіше: що чувати з холерою в Одесі?»

Хава

Тев’‎є зауважив, що його третя дочка Хава часто розмовляє з православним писарем. Хава вважає, що писар — «це другий Горький». Хоч батько й не знає, хто такий «перший Горький», та він попереджає дочку, щоб трималася подалі від писаря. Адже в священному писанні сказано, що кожен повинен шукати собі рівню. Хава не погоджується з ним: люди самі поділили себе на євреїв і неєвреїв, на бідних і багатих. Хава зникла. Тев’‎є зустрів попа, й той повідомив, що дочка живе тепер у його домі з писарем, за якого вона вийшла заміж.

За порадою Голди, Тев’‎є пішов до попа. Він хотів бачити доньку, та піп не дозволив. Тоді вдома молочар з дружиною справили по Хаві траур.

Якось увечері повертаючись додому, Тев’‎є зустрів у лісі дочку. Хава благала вислухати її, але батько, пересиливши себе, проїхав мимо. Як не хотілося йому обернутися, та він «знає, як поводяться, коли спокушає нечиста сила...»

Тев’‎є мучиться від думок, що таке єврей і неєврей, і чому одні мають ненавидіти інших.

Шпринця

Тев’‎є ділиться з Шолом-Алейхемом новим горем. Влітку у нього з’‎явилася нова покупниця — багата вдова. Удова жаліється на сина, у якого саме «лісапед» та риболовля на розумі, тільки й тринькає батьківські гроші. Коли Тев’‎є поближче познайомився з юнаком, то перейнявся до нього симпатією і запросив до себе в гості. Син вдови почав учащати в дім молочаря. Незабаром він попросив у Тев’‎є руки його четвертої дочки — Шпринці.

Тев’‎є хвилювався, що скаже вдова: бідна Шпринця не рівня багатому хлопцеві. Та закоханого юнака це не бентежить, він не збирається вибирати родичів для матері. Тев’‎є намагався застерегти дочку, та Шпринця нічого не хоче слухати. Такі вже дочки у Тев’‎є: вони красиві й ставні, як сосни, а як віддадуть своє серце, то це назавжди. Та невдовзі жених Шпринці зник.

Раптом Тев’‎є кличуть до багатої вдови. Її брат пропонує гроші за те, щоб Шпринця повернула слово його племіннику. Ображений Тев’‎є звертається до Бога: «Що ти, господи Боже, побачив такого у старому Тев’‎є, що не даєш йому спокою ні на хвилину? Хіба нікого іншого більше немає на світі?»

Чому люди такі злі? Хіба не можуть вони добро творити? Навіщо їм потрібно псувати життя і іншим і собі, коли вони могли б жити і добре і щасливо?..

Вдова з сином раптово поїхали, не попрощавшись і навіть не заплативши Тев’‎є за молоко і сир. Шпринця тихо, мовчки згасала з горя, мов свічка. А потім втопилася в річці...

Тев’‎є їде до Палестини

Голда померла, не переживши загибелі Шпринці. П’‎ята, найкрасивіша дочка Тев’‎є Бейлка, вибрала собі багатого жениха, підрядника, хоча й не любила його. Тев’‎є намагався відмовити дочку від заміжжя з розрахунку: ось Годл злиденна, а щаслива зі своїм чоловіком навіть на засланні. Але Бейлка відповідає, що зараз інші часи, потрібно думати й про себе.

Коли молоді повернулися з весільної подорожі, зять запросив тестя до себе. Він запропонував Тев’‎є продати майно та виїхати до Палестини. Підрядник сам вибився в люди з убогості й тепер соромиться, що його тесть простий молочар. Він воліє розповідати всім, що батько його дружини був мільйонером. Тев’‎є коментує це так: «Якщо судив мені Господь мати коли-небудь мільйони, так нехай вважається, що я вже відбув це покарання». Бейлка

плаче, що батько має їхати через неї. Вона запевняє Тев’‎є, що чоловік її людина непогана, адже він допоміг Годл.

Повернувшись додому, Тев’‎є розпродує майно. Особливо йому шкода розлучатися зі своє старою конячкою. Він буде тужити за домом, за покупцям, та втішає себе тим, що побуває на могилі праматері Рахілі.

Вийди!

Чоловік Цейтл вмирає від сухот, і вона з дітьми повертається жити до батька. Зять-підрядник збанкрутів і виїхав з Бейлкою до Америки. Перший час вони там поневірялись, а тепер в’‎яжуть на в’‎язальній машині. Так що не вдалося побувати Тев’‎є в Палестині.

Починаються єврейські погроми. Селяни, які завжди жили в мирі з Тев’‎є, мають погромити його, а то самим влетить. Урядник отримує наказ виселити всіх євреїв з села. Від цього у Тев’‎є трохи полегшало на душі: «як-не-як, горе багатьох — половина втіхи».

Тев’‎є з Цейтл вирішили переїхати до міста. Заради дочки він стримує сльози, та йому важко на серці. «Виріс тут, томився все життя і раптом вийди! Говоріть, що хочете, але це дуже боляче!» Перед від’‎їздом Цейтл благає батька взяти з ними Хаву, та Тев’‎є не хоче й чути про неї, вона йому давно не дочка. Та коли входить Хава, не може відштовхнути дитя, яке стоїть перед ним і говорить: «Батько!»

Тепер вся увага Тев’‎є належить онукам, які йому в тисячу разів дорожчі за дітей. Як сказано в Святому письмі: «Чадо дітей твоїх».

За перекладом Є. Райцина

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Перегляньте за допомогою інтернет-ресурсів відеоролик «Шолом- Алейхем». Поділіться своїми враженнями про Шолом-Алейхема як людину і письменника.

2. Поміркуйте, чи справді Шолом-Апейхем усім серцем любив Україну, український та єврейський народи.

3. Проаналізуйте риси характеру Тев’‎є. Чи можна його вважати оптимістом і сильною людиною?

4. Оцініть ставлення Тев’‎є до дочок.

5. Поміркуйте, чи імпонують вам такі стосунки.

6. Доведіть прикладами з тексту твору, що Шолом-Алейхем — народний письменник.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.