Мілінда-Паньхо. Переклад П. Ріттера - БУДДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Немає постійної тотожності в однієї й тієї ж особи.

Цар Мілінда спитав:

- Преподобний Нагасено! Той, хто постає, чи той самий він, чи інший?

Преподобний відповів:

- Ні, він не той самий і не інший.

- З'ясуй це порівнянням.

- Як ти гадаєш, великий царю, коли тепер ти дорослий, то хіба ти той самий, що був тоді, коли був ніжним хлопчиком чи дитинчам, що дригає ніжками?

- Ні, преподобний, я був один, коли був ніжним хлопчиком чи дитинчам, що дригає ніжками, і інший тепер, коли дорослий я.

- А коли так, великий царю, немає в тебе ні матері, ні батька, ні вчителя, ні навчання, ні виховання, ні мудрості. Адже, великий царю, хіба мати зародка є інша, ніж мати дитини й дорослої людини? Хіба той, що вчився, є іншим, коли вже навчився? Хіба той, що зробив злочин, є іншим, коли йому за це відтято руки й ноги?

- Ні, преподобний, але що ти мені скажеш?

Преподобний мовив:

- Великий царю, я й сам був колись ніжним хлопчиком, був дитинчам, що дригає ніжками, а тепер я доросла людина. Через зв'язок із тілом всі ці стани складають єдність.

- З'ясуй це, навівши якесь порівняння.

- Великий царю, коли людина запалить світильник, хіба не горітиме він цілу ніч?

- Так, преподобний, горітиме.

- Як же так, великий царю, хіба полум'я на початку ночі буде тим самим, що й опівночі?

- Ні, преподобний.

- Хіба полум'я опівночі буде тим самим, що й наприкінці її?

- Ні, преподобний.

- А хіба, великий царю, на початку ночі був один світильник, опівночі інший, а наприкінці ночі ще інший?

- Ні, преподобний.

- Отже, великий царю, така сама й безперервність явищ. Одне народжується, інше зникає; виникає ні попереднє, ні наступне; тому й людина не є ні тим самим, ні іншим; так виникає безперервність явищ.

- Ще раз з'ясуй це, навівши якесь порівняння.

- Великий царю, коли свіже молоко згодом перетворюється на вершки, а вершки на масло, а масло на топлене масло, хіба можливо, великий царю, все чітко відокремити?

- Ні, преподобний, все це виникає через безперервний зв'язок.

- Отак, великий царю, виникає і послідовність явищ. Одне народжується, інше зникає; не виникає ні попереднє, ні наступне; тому й людина не є ні тим самим, ні іншим; так доходить вона останнього ступеня свідомості.

- Ти мудрий, о Нагасено!