Короткий переказ - Я ПАМ’ЯТНИК СОБІ ПОСТАВИВ НЕЗОТЛІННИЙ... EXEGI MONUMENTUM - ОЛЕКСАНДР ПУШКІН - 9 КЛАС

Я пам’‎ятник собі поставив незотлінний,

До нього вік людська не заросте тропа,

Що перед ним чоло і камінь непоклінний

Александрійського стовпа?

Ні, я не ввесь умру. У лірнім заповіті

Душа переживе видимий мій кінець,

І славен буду я, допоки в білім світі

Лишиться хоч один співець.

Полине гомін мій скрізь по Русі великій,

І знатиме мене усяк її язик,

І гордий внук слов’‎ян, і фін, і нині дикий

Тунгус, і степовий калмик.

1Я поставив пам’‎ятник (лат.).

І нудно, і сумно! — і нікому руку подать,

Як горе у душу прилине... Бажання!..

Чи варто даремно і вічно бажать?..

А роки минають — найкращі хвилини!

Кохати... кого ж бо? На час, годину — дарма,

Кохання ж навік — неможливе...

Чи в себе заглянеш? — минулого й сліду нема:

І радість, і мука, і все це мінливе!

Що пристрасті? — Скоро вогонь їх солодких недуг

При слові розсудку згасає,

Й життя — як поглянеш на нього уважно навкруг —

Лиш жарт, де ні змісту, ні глузду немає!