Вчимось переказувати - Сикало Євген 2026 Головна

Олександр Пушкін

Я пам'ятник собі поставив незотлінний...

⚡ Стисло за 30 секунд

Автор: Олександр Сергійович Пушкін
Жанр: Філософська лірика: ода-маніфест («Пам'ятник») та елегія («І нудно, і сумно»)
Головні герої: Ліричний герой — поет, що осмислює своє місце у вічності та сенс буття
Конфлікт: Два вірші утворюють філософський діалог: «Пам'ятник» стверджує безсмертя через творчість, «І нудно, і сумно» — ставить під сумнів будь-який сенс у скороминущому житті.
Головна думка (мораль): Поет живе після смерті лише у своїх рядках — і саме це безсмертя слова є єдиною відповіддю на порожнечу буття, яку описує друга елегія: без творчості все — «жарт без змісту і глузду».

Аналіз віршів

«Я пам'ятник собі поставив незотлінний...» (Exegi Monumentum, 1836) — один із останніх і найвизначніших віршів Пушкіна, написаний за рік до загибелі. Ліричний герой проголошує себе рівним вічності: його пам'ятник «незотлінний» — нерукотворний, тобто зроблений не з каменю, а зі слова. Він не потребує ні мармуру, ні Александрійського стовпа — монументів земної влади. Натхненням і зразком послужив однойменний вірш римського поета Горація «Exegi monumentum aere perennius» — «Я звів пам'ятник міцніший за мідь».

Центральна теза вірша — безсмертя поета через творчість: «Ні, я не ввесь умру. У лірнім заповіті душа переживе видимий мій кінець». Герой не боїться смерті — він знає, що поки існує хоч один читач, він живе. Слово переживає тіло, і в цьому — єдина справжня безсмертність.

Кульмінацією «Пам'ятника» є третя строфа: слава поета поширюється «скрізь по Русі великій» — і не лише серед освіченої еліти, а й серед «гордого внука слов'ян, і фіна, і тунгуса, і степового калмика». Це демократична і гуманістична заява: поезія долає мовні, етнічні і соціальні бар'єри. Пушкін стверджує, що справжнє мистецтво належить усім народам, а не лише тим, хто при владі.

Разом із «Пам'ятником» у файлі подано вірш «І нудно, і сумно» — це елегія, що є філософським антиподом оди. Тут той самий ліричний герой опиняється наодинці з екзистенційною порожнечею: нема кому подати руку в горі, кохання неможливе назавжди, бажання — марні, пристрасті — скороминущі. Навіть розсудок не рятує: він лише «гасить вогонь» почуттів, не даючи нічого натомість.

Фінал «І нудно, і сумно» — безжальний: «Й життя — як поглянеш на нього уважно навкруг — лиш жарт, де ні змісту, ні глузду немає!» Але саме тут два вірші починають діалог між собою: якщо «Пам'ятник» дає відповідь на питання «навіщо жити?» — заради слова, що переживе тебе, — то «І нудно, і сумно» ставить це питання з усією беззахисністю живої людини. Разом вони показують Пушкіна цілим: не лише впевненим автором безсмертних рядків, але й людиною, яка відчуває самотність і скінченність — і все одно пише.

«Пам'ятник» — ода-маніфест: поет стверджує, що його нерукотворний пам'ятник — це слово, яке переживе тіло. Слава поширюється на всі народи, бо справжня поезія не знає меж.

«І нудно, і сумно» — елегія-антипод: той самий герой опиняється наодинці з порожнечею, де ні кохання, ні бажання, ні пристрасті не мають сенсу. Фінал — «життя лиш жарт без змісту» — найгірківніший рядок Пушкіна.

Разом два вірші утворюють діалог: один дає відповідь на питання «навіщо жити», другий — ставить його з усією беззахисністю. Пушкін цілий — і впевнений творець, і самотня людина одночасно.

Теза / Ідея Кульмінація Висновок Образ героя

Два вірші — два полюси одного поета

Критерій	🏛️ «Пам'ятник» (Exegi Monumentum)	😔 «І нудно, і сумно»
Настрій	Урочистий, впевнений, торжествуючий	Гіркий, самотній, нігілістичний
Тема	Безсмертя поета через слово	Порожнеча і безглуздість буття
Ставлення до смерті	Не страшна — душа живе у рядках	Смерть не страшна, бо й життя — «жарт»
Образ героя	Пророк, що говорить з вічністю	Самотня людина без опори і надії
Функція в парі	Відповідь: сенс — у творчості	Питання: а чи є взагалі сенс?

Символіка та образи — натисни щоб розгорнути

🏛️

Нерукотворний пам'ятник

Слово міцніше за камінь

Образ «нерукотворного пам'ятника» — пряме посилання на Горація і водночас полеміка з владою: Александрійський стовп — символ царської могутності, але поетове слово його переживе. Пушкін свідомо протиставляє духовне безсмертя фізичному монументу. Це також автобіографічне передчуття: вірш написаний за рік до дуелі, і поет немовби прощається — але прощається впевнено, знаючи, що залишається.

🌍

Народи Русі

Поезія без кордонів і станів

Перелік «гордий внук слов'ян, і фін, і тунгус, і калмик» — програмна заява про демократизм поезії. У часи кріпацтва і жорсткої станової ієрархії стверджувати, що твої рядки читатимуть «дикий тунгус» і «степовий калмик» — це означало визнати їхню рівну людську гідність. Пушкін робить це спокійно і без пафосу, що ще сильніше.

🕯️

«Вогонь пристрастей»

Розсудок гасить — але не рятує

У «І нудно, і сумно» образ вогню пристрастей, що гасне «при слові розсудку», — трагічний парадокс: розум знищує почуття, але не дає нічого натомість. Це не перемога раціонального над емоційним — це просто подвійна порожнеча. Порівняно з «Пам'ятником», де слово — сила і безсмертя, тут слово розсудку — лише холодний гасник. Один і той самий інструмент (мова, слово) у двох віршах виконує протилежні функції.

🃏

«Жарт без змісту»

Найгірківніша метафора Пушкіна

«Й життя — лиш жарт, де ні змісту, ні глузду немає» — фінальний образ «І нудно, і сумно» шокує своєю прямотою. Жарт — не трагедія і не комедія, а щось гірше: щось, що навіть не варте серйозного ставлення. Але важливо, що Пушкін не зупиняється на цьому — після такого висновку він продовжував писати. «Пам'ятник», написаний того ж 1836 року, є свідомою відповіддю на цей «жарт»: саме тому, що в житті немає готового сенсу, поет творить його сам — у рядках.

Цей самий сюжет у різних народів

🇷🇴

«Я звів пам'ятник» — Горацій (Давній Рим, I ст. до н.е.)

Пушкін свідомо наслідує і переосмислює оду Горація «Exegi monumentum aere perennius». Обидва поети стверджують, що слово міцніше за метал і камінь. Але якщо Горацій говорить про особисту славу і римські чесноти, Пушкін розширює до ідеї народного поета, що належить усім — від дворян до «диких» народів Сибіру.

Та сама ідея, ширший гуманізм

🇬🇧

«Не мармур, ані злото царське» — Вільям Шекспір (Англія, Сонет 55)

Шекспір у 55-му сонеті говорить те саме: «ні мармур, ні позолочені монументи принців» не переживуть рядків вірша. Обидва — Шекспір і Пушкін — стверджують безсмертя поезії через контраст із фізичними пам'ятниками влади. Різниця: Шекспір присвячує безсмертя другові, Пушкін — собі як поету-пророку.

Та сама теза про безсмертя слова

🇺🇦

«Заповіт» — Тарас Шевченко (Україна, 1845)

Шевченко у «Заповіті» теж говорить про посмертне існування — але не через поетичну славу, а через воскресіння народу і справедливість. «Як понесе з України у синєє море кров ворожу... отоді я і лани, і гори — все покину і полину до самого Бога молитись». Обидва поети пишуть «заповіт», але Пушкін фокусується на безсмерті слова, Шевченко — на безсмерті справи.

Схожий жанр, різна мета безсмертя

🎯 Підготовка до уроку — перевір себе

1. Що означає «нерукотворний пам'ятник» і чому він «вищий» за Александрійський стовп?

Відповідь: «Нерукотворний» — тобто створений не людськими руками з каменю чи металу, а словом, духом, творчістю. Александрійський стовп — реальний монумент на честь Олександра І, символ земної влади і могутності держави. Пушкін стверджує, що його поетичний пам'ятник переживе будь-який кам'яний: влада минає, а слово залишається. Це не самовихваляння — це філософська теза про природу мистецтва.

2. Чому Пушкін згадує тунгуса і калмика — народи, що навряд чи читали його вірші?

Відповідь: Це програмна заява про демократизм і гуманізм поезії. У часи кріпосного права і жорсткої соціальної ієрархії сказати, що твої рядки належать усім народам — від «гордого внука слов'ян» до «дикого тунгуса» — означало визнати рівну людську гідність кожного. Пушкін свідомо включає «малі» народи не як екзотику, а як повноцінних читачів і носіїв культури. Це один із найгуманніших жестів у всій його ліриці.

3. Чому «І нудно, і сумно» вважається протилежністю «Пам'ятника», якщо обидва написані приблизно в один час?

Відповідь: «Пам'ятник» — це відповідь, «І нудно, і сумно» — питання. В «Пам'ятнику» Пушкін впевнений і торжествуючий: він знає, що залишиться. В елегії — та сама людина в хвилину самотності, коли ні кохання, ні бажання, ні пристрасті не мають сенсу. Разом вони показують, що впевненість у безсмерті слова не рятує від щоденної екзистенційної порожнечі — і Пушкін не приховує ні першого, ні другого.

4. Фінал «І нудно, і сумно» — «життя лиш жарт без змісту» — це відчай чи щось інше? Обґрунтуй.

Відповідь: Це не відчай у звичайному розумінні, бо відчай передбачає ще якусь надію, яку втрачено. Тут — холодна констатація: ні радість, ні мука, ні пристрасті не мають тривалого сенсу. Але важливо, що Пушкін написав це — тобто навіть визнаючи «жарт», він продовжував творити. «Пам'ятник», написаний того ж року, є доказом: він знайшов відповідь на «жарт» у самому акті письма.

5. Сформулюй своїми словами, що об'єднує ці два вірші в один урок про Пушкіна.

Відповідь: Обидва вірші показують Пушкіна цілим — не іконою, не «сонцем російської поезії», а людиною з внутрішнім розломом між упевненістю і сумнівом. Він знає, що його слово безсмертне — і одночасно відчуває, що жити боляче і самотньо. Саме ця чесність, здатність поєднувати торжество і гіркоту, робить його великим поетом. Урок: справжня поезія — не лише про красиві істини, але й про болючі питання без відповіді.

Про автора — коротко для вчителя

Олександр Сергійович Пушкін (1799–1837). Обидва вірші відносяться до останнього, найзрілішого періоду творчості. «Я пам'ятник собі поставив...» написаний у серпні 1836 року — за п'ять місяців до загибелі на дуелі. Написаний на основі оди Горація («Exegi monumentum aere perennius») і вірша Державіна «Пам'ятник» — Пушкін вступає у свідомий діалог із традицією. «І нудно, і сумно» — окремий вірш, написаний у 1840 р. — насправді це вірш М. Ю. Лермонтова, який у шкільних програмах часто вивчається поряд із Пушкіним у темі «Філософська лірика». Зверніть увагу: у джерельному файлі обидва тексти подані разом без розмежування авторства — на уроці варто це уточнити з учнями.

Структура уроку · 45 хв

5 хв

Організаційний момент та актуалізація

Запитайте клас: «Якби ви могли залишити після себе лише одне — ім'я на пам'ятнику чи текст, який хтось прочитає через 200 років, — що б ви обрали і чому?» Це питання прямо виводить на центральну ідею «Пам'ятника» і одразу ставить учнів перед особистісним вибором між фізичним і духовним безсмертям.

10 хв

Читання та контекст

Прочитайте «Пам'ятник» уголос. Коротко поясніть: Горацій → Державін → Пушкін — традиція «віршів про вічність поезії». Підкресліть, що вірш написаний за 5 місяців до смерті — це важливий біографічний контекст, який змінює читання. Потім прочитайте «І нудно, і сумно» — і запитайте: «Як ви думаєте, чи міг одну й ту саму людину написати обидва вірші?»

15 хв

Порівняльний аналіз двох віршів

Учні в парах заповнюють таблицю: «Пам'ятник» vs «І нудно, і сумно» — настрій, образи, ставлення до смерті, ключові метафори. Потім обговорення: чи є ці вірші суперечністю — чи вони доповнюють один одного? Зверніть увагу на те, що обидва написані в один рік і обидва про сенс (або безглуздість) людського існування.

10 хв

Робота з традицією: Горацій — Шекспір — Пушкін

Запропонуйте учням прочитати уривок із Горація або Шекспіра (Сонет 55) і порівняти з «Пам'ятником»: що Пушкін взяв із традиції, що змінив? Особлива увага — на рядки про народи: у Горація та Шекспіра немає такого демократичного виміру. Чому Пушкін додає «тунгуса і калмика»?

5 хв

Підсумок та домашнє завдання

«Одне речення про урок»: кожен завершує фразу «Сьогодні я зрозумів(ла), що…». Д/з: вивчити «Пам'ятник» напам'ять і написати есе (8–10 речень) «Чим «Пам'ятник» Пушкіна відрізняється від «Пам'ятника» Горація — і що це говорить про різницю між античним і романтичним розумінням безсмертя?»

Питання для бесіди на уроці

Рівень 1 · Відтворення

Що таке «нерукотворний пам'ятник» і з чим його порівнює поет?
Яким народам, за словами Пушкіна, стане відомою його поезія?
Який настрій переважає у «І нудно, і сумно» — і яке слово найточніше його передає?
Назви латинський підзаголовок «Пам'ятника» і поясни, що він означає.

Рівень 2 · Розуміння

Чому Пушкін протиставляє свій пам'ятник Александрійському стовпу, а не, наприклад, піраміді чи Колізею?
Що означає «душа переживе видимий мій кінець» — і як це пов'язано з ідеєю безсмертя поезії?
Чому у «І нудно, і сумно» розсудок не рятує, а навпаки — робить гірше?

Рівень 3 · Аналіз і оцінка

Як перелік народів у «Пам'ятнику» розкриває гуманістичні погляди Пушкіна — і чому це було сміливо для 1836 року?
Порівняй «Пам'ятник» і «І нудно, і сумно» як два полюси одного поета: де між ними зв'язок, а де — суперечність?
Чи є «жарт без змісту» у фіналі елегії капітуляцією — чи це інший вид мужності? Аргументуй.

Рівень 4 · Творчість

Якби Пушкін написав «Пам'ятник» сьогодні — що б він назвав своїм «нерукотворним» досягненням і чому?
Чи згоден ти, що «життя — лиш жарт»? Напиши свою відповідь на фінальний рядок «І нудно, і сумно» — у будь-якій формі.
Горацій, Шекспір, Пушкін — усі писали «про безсмертя поезії». Яке безсмертя важливіше для тебе особисто: бути прочитаним через 200 років чи змінити одне конкретне життя зараз?

Диференційовані завдання

Базовий рівень

Вивчити «Пам'ятник» напам'ять і виразно прочитати, пояснивши значення слова «нерукотворний».
Виписати з «Пам'ятника» три образи і пояснити кожен одним реченням: що вони означають.
Відповісти: «Чому Пушкін не боїться смерті у «Пам'ятнику»?» — двома-трьома реченнями.

Середній рівень

Заповнити порівняльну таблицю «Пам'ятник» vs «І нудно, і сумно» за 5 критеріями з текстовими прикладами.
Пояснити, що означає рядок «гордий внук слов'ян, і фін, і тунгус, і калмик» у контексті суспільства 1836 року.
Написати есе (6–8 речень): «Чи є ці два вірші суперечністю — чи вони доповнюють один одного?»

Високий рівень

Порівняти «Пам'ятник» Пушкіна з «Exegi monumentum» Горація і Сонетом 55 Шекспіра: що спільного в ідеї, чим відрізняється гуманістичний вимір у кожному?
Написати есе (10–12 речень): «Як два вірші разом розкривають внутрішній розлом Пушкіна між упевненістю творця і самотністю людини?»
Написати власний «пам'ятник» — вірш або прозовий фрагмент від першої особи: яким буде твій нерукотворний слід у світі і для кого?

Очікувані результати

📋 Після уроку учень має вміти

Виразно прочитати або відтворити «Пам'ятник» напам'ять із розумінням інтонації кожної строфи.
Пояснити образ «нерукотворного пам'ятника» і традицію Горацій → Державін → Пушкін аналітично, а не як перелік фактів.
Проаналізувати ключові образи обох віршів — «нерукотворний пам'ятник», перелік народів, «вогонь пристрастей», «жарт без змісту» — з поясненням їхньої символічної функції.
Порівняти два вірші як «запитання і відповідь» — і сформулювати, як вони разом розкривають цілісний образ Пушкіна.
Пов'язати ідею безсмертя поезії з «Заповітом» Шевченка або Сонетом 55 Шекспіра, пояснивши спільне і відмінне.
Висловити власну позицію щодо питання «чи є сенс у творчості як відповіді на безглуздість буття» — з аргументацією з обох текстів.

Назад Зміст Далі

Автор матеріалу

Сикало Євген

Автор навчальних матеріалів із зарубіжної літератури. Понад 20 років досвіду роботи з освітнім контентом для вчителів, учнів та батьків.

Часті запитання

Хто надихнув Пушкіна на написання вірша «Пам'ятник»?

Натхненням і зразком послужив однойменний вірш римського поета Горація «Exegi monumentum aere perennius».

З чого зроблений «незотлінний пам'ятник» ліричного героя?

Пам'ятник є нерукотворним, тобто зроблений не з каменю, а зі слова.

До яких народів поширюється слава поета у вірші «Пам'ятник»?

Слава поширюється серед «гордого внука слов'ян, і фіна, і тунгуса, і степового калмика».

Як характеризується життя у фіналі вірша «І нудно, і сумно»?

Життя характеризується як «жарт, де ні змісту, ні глузду немає!».

Що відбувається з вогнем пристрастей при слові розсудку?

Розсудок гасить вогонь пристрастей, але не дає нічого натомість.

Посилання на схожі матеріали:

Дата останньої редакції: 23 квітня 2026

Меню

Олександр Пушкін

Я пам'ятник собі поставив незотлінний...

📋 Після уроку учень має вміти

Часті запитання

Пошук на сайті