Микола Васильович Гоголь «Шинель»

Зав’язка. Акакій Акакієвич працює в департаменті, де його щодня цькують молоді чиновники. Він терпить усе, поки один із них не чує за його словами: «Залиште мене, навіщо ви мене кривдите?» іншу фразу: «Я брат твій». Початок сюжету зумовлений петербурзьким морозом, який робить стару шинель героя («капот») абсолютно непридатною для носіння.

Розвиток дії. Петрович заявляє, що шинель неможливо відремонтувати. Нова коштуватиме 80 рублів. Акакій запроваджує режим екстремальної економії: не п’є чаю, не світить свічок, ходить навшпиньках. Шинель стає його мрією, «світлою гостею». Зрештою, її шиють. У день, коли герой одягає її в департамент, колеги влаштовують свято. Акакій уперше почувається щасливим і «значним».

Кульмінація. Повертаючись вночі з вечірки через пустельну площу, Башмачкін потрапляє до рук грабіжників, які знімають з нього нову шинель. Охоплений горем, він марно шукає справедливості у пристава. За порадою знайомих він йде до «значної особи». Генерал, прагнучи показати свою владу перед приятелем, влаштовує Акакію страшний рознос. Герой, занімілий від жаху, повертається додому крізь хуртовину, впадає в гарячку і помирає.

Розв’язка. Містом поширюються чутки про привида-чиновника, який зриває шинелі з перехожих. У фіналі привид наздоганяє «значну особу» в санях і відбирає його генеральську шинель. Після цього привид зникає. Генерал, наляканий цією подією, стає дещо людянішим у поводженні з підлеглими.

Key-moments: 6 акцентів для ідеальної відповіді

• Процес народження Акакія та вибір імені.

  Гоголь показує, що доля героя була зумовлена від народження. Ім'я батька Акакій перейшло до сина, замикаючи коло безперспективності. Це підкреслює фаталізм життя «маленької людини».

• Діалоги з Петровичем.

  Петрович — це «дзеркало» реальності. Його тверде «ні» щодо ремонту старої шинелі змушує героя до дій. Гоголь іронічно називає Петровича «благородною людиною», що має власний кодекс честі.

• Аскетизм заради шинелі.

  Відмова від чаю та свічок — це духовна дисципліна Акакія. Це показує, що він здатний на велику самопожертву, якщо бачить перед собою мету.

• Крадіжка на площі.

  Площа — це символ холодного, неосяжного Петербурга, який ворожий до маленької людини. Це момент найвищої беззахисності Башмачкіна перед стихією і злочином.

• Розмова зі «значною особою».

  Цей епізод ілюструє трагедію чиношанування. Генерал розглядає людину не як особистість, а як прохача певного рангу. Саме тут відбувається «моральне вбивство» героя.

• Містичний фінал (Привид).

  Це елемент гротеску. Гоголь переносить вирішення соціальної несправедливості в потойбічний світ, бо в реальному житті Петербурга Акакій Башмачкін не мав жодного шансу на захист.