Зав’язка. На піку слави Овідій отримує наказ залишити Рим. Поет називає причиною «вірш і помилку» (лат. carmen et error). «Вірш» — це поема «Мистецтво кохання», яка обурила імператора своєю легковажністю. «Помилка» — це таємна подія в родині Августа, свідком якої випадково став поет. Це не був злочин, але сам факт знання секрету зробив Овідія небезпечним для влади.
Розвиток дії. Поет прибуває до міста Томи (нині територія Румунії). Це дикий край, де море замерзає на місяці, а через річку Істр (Дунай) на конях прориваються вороги. Овідій описує культурний шок: замість театрів — стіни фортеці, замість вишуканих розмов — гуркіт зброї. Найбільше його лякає мовна ізоляція, тому він намагається писати навіть мовою місцевих племен — гетів, аби зберегти свій розум.
Кульмінація. Елегія «Зима в країні гетів» (III, 10). Автор змальовує апокаліптичну картину: вино замерзає і його розрубують сокирами, Понт стає крижаним полем, по якому ходять люди. Це момент повного усвідомлення того, що він — на краю світу, і шлях назад закритий волею «гнівного бога» Августа.
Розв’язка. Смирення поета. Він розуміє, що Август владний над його тілом, але не над його славою. Овідій стверджує: його вірші повернуться в Рим навіть без нього. Твір завершується вірою в безсмертя слова, яке переживе і Цезаря, і саму імперію.
