Зарубіжна література 8 клас з поглибленим вивченням філології - Світ - Богосвятська А.І. 2016 Головна

«Золота доба» давньоримської літератури

Публій Вергілій Марон (70-19 рр. до н.е.)

«Енеїда»

Заспів

1] Ратні боріння й героя вславляю, що перший із Трої,

2] Долею гнаний, прибув до Італії, в землі лавінські.

3] Довго всевишня по суші і морю ним кидала сила,

4] Бо невблаганна у гніві Юнона була безпощадна.

5] Досить натерпівся він у війні, поки місто поставив,

6] Переселивши у Лацій богів, звідки рід був латинський,

7] Родоначальники Альби й мури походили Рима.

8] Музо, про всі ті причини згадай нам, чию він образив

9] Волю божисту і що так царицю богів осмутило,

10] Що навіть мужа такого побожного змусила стільки

11] Витерпіть бід і пригод; чи такі вже боги невблаганні?

12] Місто старинне було, Карфаген, поселенці, тірійські

13] Там оселились, далеко навпроти Італії й гирла

14] Тібру; було воно повне багатств і до бою завзяте.

15] Місто те, кажуть, Юнона найбільше з усіх полюбила,

16] Більше ніж Самос. Тут зброя її, тут її колісниця,

17] Тут, якщо доля дозволить, і влада над світом найвища

18] Має постати, - вона і тоді вже про це турбувалась.

19] Чула, одначе, нащадки такі із троянської крові

20] Вийдуть, що вирвуть колись із корінням твердині тірійські,

21] Вийде й народ відтіля, цар могутній, в боях переможець,

22] Лівії всій на загибель: цю нитку вже випряли парки.

23] 3 острахом, щоб не збулось це, Сатурнія ще й пригадала

24] Давню війну, що вела біля Трої за любих аргейців.

25] Ще не затерлись-бо в пам’яті й гніву причини, жорстокий

26] Біль не ущух, у серці десь тліли й про присуд Парісів

27] Згадка, і жаль за зневагу краси; й те ненависне плем’я,

28] Й шана, яку Ганімед тепер має. За все це горила

29] Гнівом важким до троянців, що скрізь їх морями носило,

30] Тих, що данайці іще не добили й Ахілл невблаганний

31] Не докінчив. Не впускала їх довго у Лацій, і довгі

32] Роки ще, долею гнані, вони десь морями блукали.

33] Стільки зусиль було треба, щоб римський народ утворити!

34] Ледве земля сікулійська з очей у них зникнути встигла

35] Й спінені хвилі солоні вони уже різали міддю,

36] В серці своєму Юнона, предвічну ховаючи рану,

37] Так розважала: «То я, переможена, діло облишу

38] Вже розпочате? І не боронитиму я уступити

39] В край італійський цареві тевкрійців з тієї причини

40] Тільки, що фатум не хоче? Паллада могла чей спалити

41] Флот весь аргейців, а їх потопити у морі, хоч винен

42] Був лиш Ойлеїв Аякс біснуватий? Сама вона з хмари [23]

43] Кинула Зевсів бистрий вогонь і розкидала судна,

44] Збурила хвилі вітрами й вогнем, що у грудях пробитих

45] Палахкотів, закрутила й на скелю стрімку настромила.

46] Я ж, яка величаюся тим, що цариця я божа,

47] Зевсова жінка й сестра, із одним лише плем’ям воюю

48] Стільки вже років. Чи хто іще схоче вклонитись Юноні

49] І принести на жертовнику їй свою жертву благальну?»

50] Так розважала Юнона у серці, розлюченім гнівом,

51] І прибула в буревіїв країну, де Австер шаліє,

52] В землю еольську. Еол тут, в просторій печері замкнувши

53] Буйні вітри й буревії шумкі, владарює над ними,

54] В диби заковує, в вежі саджає; вони ж із досади

55] Так у склепіннях гори гомонять, що аж гори лунають

56] Гомоном дужим. А зверху Еол, у твердині засівши,

57] Берло тримає в руках, і вгамовує буйність, і гнів їх

58] Здержує. А не робив би того, то моря всі, і землю,

59] Й небо високе б зірвали й світами несли буревії.

60] Батько могутній, проте, побоявся цього і в печерах

61] Темних замкнув їх, ще й гір нагромадив високих ізверху,

62] Й дав їх під владу царя, який за твердим би законом

63] Міцно тримать їх умів, попускаючи віжки, як треба.

64] Цими словами з благанням звернулась до нього Юнона:

65] «Батько богів, всього роду людського володар, Еоле,

66] Дав тобі владу вгамовувать хвилі, їх вітром здіймати.

67] Плем’я, вороже мені, вже пливе по Тірренському морю

68] Й Трою везе до Італії й здоланих в битві пенатів.

69] Дай же силу вітрам, потопи кораблі їх в пучині

70] Чи розжени їх урозтіч, все море вкриваючи трупом.

71] Двічі по семеро німф є у мене, краси чарівної;

72] Найчарівніша на вроду, проте, серед них Дейопея,—

73] Шлюбом з тобою її поєднаю, признаю твоєю,

74] Щоб за велику цю послугу вічно жила біля тебе,

75] Хай ощасливить тебе вона, батька, потомством хорошим».

76] В відповідь мовить Еол: «Твоя лиш турбота, царице,

77] Знати, чого побажать, а мені лише те, що велиш ти,

78] Треба здійсняти. Цю владу мені ти даєш, та єднаєш

79] Ласку Юпітера, й змогу даєш на бенкетах бувати

80] Разом з богами, і робиш володарем хмар буревійних».

81] Так він промовивши, берло в руках обернув і шгм збоку

82] Гримнув у гору порожню; й вітри, наче в лавах загони,

83] Мчаться туди, де їм вихід дали; й суходолом спочатку

84] Вихром гуляють, припали до моря, в основах ворушать.

85] Разом і Евр, і Нот полетіли, й на зливи багатий

86] Африк, і хвилі великі до берега котять. Лунають

87] Крики мужів, і линви скриплять. Несподівані хмари

88] Тевкрам і небо, і день уже з-перед очей виривають.

89] Ніч уже чорна на море злягла. Загриміло склепіння

90] Неба, і блискавки густо в ефірі мигають, кругом все

91] Смертю на місці мужам грозить очевидною. Зразу ж

92] Сили позбувся Еней, весь потом холодним облився;

93] Тяжко зітхає і, руки обидві до неба піднісши,

94] Мовить такими словами: «Сто раз щасливіші герої,

95] Що під високими мурами Трої їм вмерти судилось,

96] Перед очима батьків їх. О ти, наймужніший з данайців,

97] Сину Тідея, чом на Ілійських полях не загинув

98] Я від твоєї правиці? Чом дух не віддав, де суворий

99] Гектор поліг, повалений ратищем внука Еака,

100] Де Сарпедон ліг могутній і де Сімоентова хвиля

101] Стільки шоломів купає, й щитів, і трупів героїв!»

102] Ще він не вимовив слів цих, як з півночі вихор із свистом

103] Бурею злинув, вітрила ударив, зняв хвилю до неба.

104] Тріснули весла, судно закрутилось і стануло диба.

105] Ось насувається зверху гора водяна прямовисна;

106] Ті аж на гребні зависли, а тим, розступаючись, хвиля

107] Дно показала, а там і пісок з глибини вивертає.

108] Три кораблі здужав Нот і метнув їх на скелі підводні;

109] В хвилях вони там стирчать, - вівтарями їх звуть італійці,-

110] Мов велетенський під плесом хребет. Три на скелі стрімчасті

111] Евр під мілини зіпхнув піскові, що аж жалко дивитись;

112] Прірву загачує ними, піском обгортає навколо.

113] Той корабель, що ним вірний Оронт із лікійцями їхав,

114] Перед очима Енея хвнтя морська велетенська

115] Б є у корму, і пірнув стрімголов, у безодню скотившись.

116] Збитий керманич; аж тричі судном закрутила на місці

117] Хвиля рвучка, і бездонна пушина його поглинула.

118] Зрідка спливали в безмежнім просторі крутої безодні

119] Зброя мужів, і бервена, й багатства троянські на хвилях.

120] Вже і міцне Ільйонея судно, і героя Ахата,

121] Й те, що ним плинув Абант і що плинув Алет староденний,

122] Буря змогла; усі скріплення палуби зовсім ослабли,

123] Шпари відкрились і воду ворожу до себе приймають.

124] Але Нептун запримітив тим часом, що море заграло

125] І зашуміло могутнє, що пущено бурю й на дні вже

126] Зрушились води стоячі. Ображений тяжко, із моря

127] Виглянув і понад хвилі підняв він спокійне обличчя.

128] Бачить, що флот Енеїв по цілому морю розбитий,

129] Валиться море і небо, здається, уже на троянців.

130] І перед братом не вкрилися хитрість і підступ Юнони.

131] Кличе він Евра й Зефіра до себе і так до них мовить:

132] «Так-то вже вашого роду пиха завела вас далеко?

133] Ви лиш вітри, а посміти без волі моєї й наказу

134] Небо змішати з землею і горами хвилі підняти?

135] Ось я вам! Зараз же швидко приборкайте хвилі кипучі.

136] Потім уже не таку вам покуту завдам за провину.

137] Гей же, рушайте мерщій і вашому панові мовте,

138] Що не йому над морями знак влади - цей грізний тризубець

139] Доля дата, а мені. Хай дикі тримає він скелі,

140] Ваші, Евре, оселі, Еол хай бундючиться там же;

141] Там, в тих хоромах, нехай у в’язниці вітрів він царює».

142] Так він промовив; та скорше, ніж слово сказав, заспокоїв

143] Збурене море, розвіяв згромаджені хмари і сонце

144] Викотив знову на небо. І вже Кімотоя з Трітоном

145] Судна із гострої скелі, що сили їм стало, стягають.

146] . Сам він тризубцем підважує, сам і піски розгортає,

147] Море вгамовує й їде по хвилях в легкій колісниці. *

148] Так-то бува, як великий народ забунтується часом:

149] Чернь безугавно лютує, і вже смолоскипи літають,

150] Гостре каміння летить, а зброєю лютість кермує.

151] Мужа, проте, як побачать, що в них у пошані великій,-

152] Має-бо він і заслуги, - то змовкнуть, щоб слухати пильно;

153] Грає на їх почуттях він словами і гнів їх гамує.

154] Так увесь гомін на морі затих, коли батько поглянув

155] Ген понад хвилі, проїхав по чистопогідному небі:

156] Кіньми правує до бігу, мов льоту, й відпружує віжки.

157] Втомлені люди Енея прямують шляхом своїм просто,

158] Де побережжя найближчі; і так у Лівійську країну

159] Ідуть. Там глибоко затишок є в узбережжі, там пристань

160] Острів своїми зробив берегами, бо кожна там хвиля,

161] Ринучи з моря, об них розіб’ється й, роздвоєна, круто

162] Знов повертається. Зліва і справа великі там скелі;

163] Небу грозять їх вершини високі; внизу ж попід ними

164] Води спокійні мовчать. Ліси мерехтять доокола,

165] Темні там ічні простелює гай таємничий. З другого

166] Боку печера, в ній скелі звисають; вода там солодка.

167] Викуті крісла у камені дикому - німф то домівка.

168] В цьому-то місці знеможені судна не треба в’язати

169] Линвами, ні прикріпляти, вбиваючи якір зубатий.

170] Тут-то Еней, ледь із цілого флоту сім суден зібравши,

171] 3 ними спинився. Троянці, що так за землею стужились,

172] Вийшли на берег. Пісками ідуть, що такі їм жадані,

173] На узбережжі, від солі вологі, в утомі лягають.

174] 3 кременю іскру Ахат тоді креше й, вогонь перейнявши

175] В листя сухе та в поживу ще й хмизу додавши, із труту

176] Полум’я так добуває. Давай тоді блага Церери,

177] Вимоклі в хвилях, виймать, витягать все Церери знаряддя.

178] Втомлені, все ж починають сушити врятоване збіжжя

179] Понад багаттям горючим і тут же на жорнах молоти.

180] Вгору на скелю тим часом виходить Еней і довкола

181] Вже поглядає на море широке, чи, може, Антен

182] Де не побачить, як вітер ним кида, або двоєрядні

183] Судна фрігійські; чи Капія вгледить, або на кормі де

184] Високо зброю Каїка: ніде ні суденця не видно.

185] Бачив, проте, як блукали три олені на узбережжі,

186] Де, пасучися, по долах тягнулися ззаду за ними

187] Череди цілі. Спинившись, лука схопив він і стріли

188] Бистрі, що завжди для нього підносив Ахат його вірний.

189] Спершу убив вожаїв, що несли свої голови гордо,

190] Вмаєні, наче галуззям, рогами; а потім стріляє

191] В череду і заганяє, розбиту, в гущавину лісу.

192] І не раніш перестав він, аж доки сім туш здоровенних

193] Склав на землі переможно, і кількість убитих зрівняв він

194] 3 суден числом. Тоді звідти на пристань вертається й ділить

195] Друзям усім. Також вина ті ділить, що ними гостинний

196] Жбани наповнив Ацест на Трінакрії й дав на прощання,

197] І потішає серця їх скорботні такими словами:

198] «Друзі мої, у житті ми не перший раз бачимо лихо,

199] В тяжчій бували біді, але, дасть бог, і ця закінчиться.

200] В гирлі були ви скаженої Сцілли, між скелі гримучі

201] Йшли ви, вам добре й циклопові бескети знані. Бадьорі,

202] Острах усякий від себе женіть, і журбу, й боягузтво!

203] Може, колись і про це все приємно нам буде згадати.

204] Стільки пригод перебувши і стільки напастей зазнавши,

205] Всі ми прямуємо в Лацій тепер, де нам доля вказала

206] Мирну оселю: Троянській державі там слід відновитись;

207] Отже, держіться й себе бережіть для часів щасливіших»...

Примітки

Книга Перша. Зміст

[* У примітках подало найнеобхідніші пояснення до тексту. Власні імена і географічні назви пояснені а окремому словнику.]

Енеїв флот, що від берегів Трої прямує до Італії, настигає буря, наслана богинею Юноною. Але бог Нептун рятує троянців а рештками їх кораблів, і вони щасливо виходять па африканське узбережжя. Заспокоюючи матір Енея, богиню Венеру, Юпітер запевняє її, що доля Енея і слава його потомства залишаться незмінними; він посилає бога Меркурія до тірійців, щоб прихилити їх до троян. Венера з’являється Енеєві і розповідає йому про Карфаген і царицю Дідону. Еней прибуває до Карфагена і оглядає місто й храм. Дідона гостинно приймає Енея та його супутників. Еней посилає по свого сина Іула. Щоб викликати в Дідони любов до Енея, Венера підміняє його сина Купідоном. Урочиста учта у Дідони на честь Енея.

1. У заспіві, в якому стисло викладається тема «Енеїди» та міститься традиційне звертання до музи, Вергілій не згадує імені свого героя, бо кожний римлянин прекрасно знав, що з Трої до Лацію прибув саме Еней.

2. Землі лавінські — територія міста Лавінії на західному узбережжі Лацію, заснованого, за легендою, Енеєм на честь Лавінії, дочки царя Латина, з якою віл одружився після переможної війни з Турнеш.

7. ...родоначальники Альби й мури походили Рима.- Місто Альба-Лонга, засноване сипом Енея Асканієм, стало столицею Лацію. Тут довгі роїш правили нащадки другого сина Енея - Сільвія (від Лавінії). Засновниками ж Рима, за переказом, були брати-блнзнята Ромул і Рем, сини царівни з Альби-Лонги Реї Сільвії і бога Марса.

12. Карфаген заснували фінікійські колоністи з міста Тіра в IX ст. до н. є. (814 р.). Отже, зіставлення часу падіння Трої, яке мало місце в кінці ХІІ ст., з заснуванням Карфагена - явний анахронізм.

20. ...вирвуть колись із корінням твердині тірійські... - Натяк на зруйнування Карфагена римлянами н 146 р. до н. е.

24. ...за любих аргейців.- За греків. Юнона була на стороні греків під час Троянської війни. В «Енеїді» вона далі переслідує троянців.

26. ...присуд Парісів... — Троянський царевич Паріс присудив яблуко краси Венері, через що викликав гнів Юнони і Мінерви, які претендували на титул найкрасивішої богині.

28. ...й шана, яку Ганімед тепер має. - Предок Енея Ганімед був поставлений виночерпієм богів замість дочки Юнони — Геби.

34. Свою розповідь починає Вергілій не від падіння Трої, а з часу, коли троянці на сьомому році блукання наближалися до Італії. Попередні події викладені в II і III книгах у розповіді Енея.

97. За Гомером («Іліада», V, 329 і далі), Еней загинув би від меча грецького героя Діомеда, сина Тідея, коли б його не врятувала Венера. 176. Блага Церери - зерно, хліб, їжа. 182-183. Двоєрядні судна — так звані біреми — кораблі з двома ярусами весел.

184. Зброя Каїка — на кормі корабля вміщували для його відзнаки зброю.

Назад Зміст Далі

Посилання на схожі матеріали:

Дата останньої редакції: 02 березня 2026

Меню

«Золота доба» давньоримської літератури

Публій Вергілій Марон (70-19 рр. до н.е.)

«Енеїда»

Пошук на сайті