Література першої половини ХХ століття
Авангардистські й модерністські тенденції в поезії на початку ХХ ст.
Вітезслав Незвал (1900-1958)
Вітезслав Незвал (1900-1958) — це найвизначніший чеський поет ХХ ст., один з засновників чеського поетизму і основоположник чеського сюрреалізму.
Перші поетичні спроби Незвала, які увійшли до кількох його рукописних збірок, навіяні були поезією чеських символістів початку ХХ ст. Значний вплив на формування художнього стилю Незвала мала сучасна йому французька поезія, особливо вірші Рембо і Аполлінера. Під їх впливом Незвал свідомо стає на позиції модерністської естетики. Вже перша друкована збірка Незвала «Міст», яка з`явилася в 1922 році, звернула на себе увагу критики і читачів. Але справжню популярність приносить Незвалу його поема «Дивак-чародій», яка з`явилася в 1922 році. Вона була незвичайною як за своїм змістом, так і за художньою формою. Відмінна від традиційних для чеської поезії 20-х років мотивів та прийомів, вона започатковувала в ній художній стиль, який пізніше отримає назву «поетизму». Поетизм, як вважали його творці, є концепцією нового мистецтва. Воно модерністське у своїй основі і, на відміну від традиційної літератури, має зосереджувати увагу читача не на соціальних проблемах, а на розважальних і ліричних темах, які повинні створювати життєрадісний, оптимістичний настрій, навчити людину, за висловом Незвала, бути щасливою. Звідси Незвал заперечував тенденційне мистецтво, тобто, таке, образи якого не є самоцінними і в кінцевому рахунку більшою або меншою мірою покликані служити ілюстрацією певної ідеї. На думку Незвала, художній твір повинен робити акцент не на ідейному, а на емоційному впливі, над засобами удосконалення і посилення якого і має працювати автор. Самому Незвалу видавалося, що найоптимальнішим засобом посилення емоційної впливовості твору є так званий асоціативний принцип побудови твору, у відповідності до якого ланки сюжету поєднуються між собою не у логічний спосіб, зокрема через причинно-наслідковий або ж послідовний (поступальний) у часі зв`язок, а через асоціації, які обумовлюють не раціональний, а емоційний зв`язок між образними ланками сюжету. У відповідності до вимог поетизму Незвал намагається уникати в своїй поезії соціальних тем і зосереджується переважно на темах комедіантства, творчості й інтимно-ліричних темах.
Свою першу поему «Дивак-чародій» Незвал написав під час весняних канікул в 1922 році. Назва поеми була навіяна назвою однієї з прозових книг Аполлінера «Загниваючий чародій». В своїй поемі Незвал ставить складні проблеми сенсу життя і мистецтва, природи людського щастя, суті тих історичних змін, які привнесла у людське суспільство революція. Поема насичена яскравими фантастичними образами і картинами, комбінує принцип сюжетної і асоціативної композиції.
Відкривається поема зображенням вечірньої набережної, по якій, заглиблений у свої думки, йде поет. Набережна — це, з одного боку, реальна набережна празької Влтави, а з іншого боку — це й якийсь фантастичний шлях, який приводить поета до таємничої гори. На її вершині, в монастирі він зустрічається з прекрасною монашкою. В молитвах вона забула про навколишній світ, але її полонив «безбарвний аромат хворої квітки» анемони. Від цієї квітки вона народила Дивака-чародія. Персона Дивака-чародія — це складний символічний образ. Насамперед — це людина нової формації, дивак, трудяга і революціонер в одному обличчі. В більш загальному розумінні він символізує «пробуджену природність» народу. І водночас — це в якійсь мірі біографічний двійник поета, якого він наділяє окремими рисами власної біографії (зокрема, дитинство, проведене у селі). Поет розповідає далі родовід Дивака-чародія. Його родовід — це синтез фантастичних образів уяви. Це хвора квітка анемони, яка вирвалась з задушливого парника на чисту гірську кригу, це фонтан, який порівнюється з піснею поета, це вугільна шахта, серцевина землі і серцевина суму. Вона й колодязь і одночасно кругле око нового бачення. Як гадають, прямої символіки ці картини не містять, це немовби чистий вилив поетичної фантазії, генетично зв`язаної з дивацтвом і чародійством.
Після розповіді про дивовижний родовід Дивака-чародія, розповідається історія його незвичайного життя. Він виріс в селі, сім років блукав по світу, повернувся нещасним. З початком революції він йде на барикади, роздає бійцям червоні кокарди і святкує перемогу. Після революції, коли на місто насуваються хвороби і смерть, він йде працювати у лікарню. Але його увесь час мучить почуття якоїсь життєвої неповноти. Тоді він звертається за порадою до матері. І мати дає йому пораду не боятися будь-яких змін і постійно змінюватись самому. І Дивак-чародій починає змінюватись. Він проходить через цілий ряд метаморфоз: провалюється до своїх предків, потрапляє в невідомі краї, їде на далекі острови. Він починає розуміти, що в безкінечних змінах, у невпинному русі, у відданості своїй мрії і рішучості не відступати від неї і полягає суть життя. Це — немовби одночасно і запорука і відмінні особливості нової, вільної від вантажу старого світу людини.
Закінчується поема тією ж сценою, яка була й на початку. Набережною Влтави, збагачений досвідом побаченого у своїх образних видіннях, поет повертається у вранішнє місто. Ідейна основа поеми Незвала частково зв`язана з ідеологією анархізму, яким певним час поет захоплювався. Водночас в поемі звучить і пролетарська ідеологія, яка, проте тлумачиться Незвалом досить утопічно і ілюзорно. В ідейному центрі поеми — ствердження думки про безмежні творчі можливості людини, яка звільнилася з кайданів соціального гніту, від церковних і естетичних догм, це також великою мірою і демонстрація можливостей розкріпаченої поезії, звільненої від догм реалістичної естетики. Поема Незвала підкреслено антиреалістична. Починаючи від принципів асоціативності в сюжетній побудові, яскравій фантастичності, і закінчуючи ритміко-строфічною побудовою. В поемі чергуються самі різноманітні віршові розміри, поєднується вірш метричний і вільний, комбінуються різні строфічні форми. Крім усього іншого, використовується і цифрова символіка, зв`язана з числом «7». В поемі 7 розділів, Бог з`являється монашці в 7 іпостасях, Дивак-чародій в 7 років починає мандрувати світом і мандрує 7 років; провалюється до 7 предків, його життя проходить через 7 метаморфоз.
Один з провідних теоретиків чеського модернізму К. Тейге назвав поему Незвала «Дивак-чародій» найвизначнішою з поем сучасності. Високу оцінку поемі дала й уся чеська критика тієї доби.
Під знаком поетизму написані усі твори Незвала 20-х років. В цей час виходять його поеми «Акробат» (1927), «Едісон» (1928), «Незнайомка з Сєни»(1930), а також численні віршові збірки «Пантоміма»(1924), «Маленький садочок троянд»(1926), «Близнюки»(1927), «Вірші на листівках»(1927), «Епітафії»(1927), «Гра в кості»(1929) та інші.
З 1934 року Незвал очолює групу чеських поетів-сюрреалістів. Естетична програма сюрреалістів імпонувала Незвалу, оскільки поєднувала в собі і спрямованість на модерністські пошуки, в основі своїй співзвучні з поетизмом, і не абстрагувалася від соціально-значимих мотивів. Техніка сюрреалізму знайшла відображення в віршовій збірці Незвала «Жінка в множині»(1936). Найбільш послідовною сюрреалістичною збіркою Незвала називають його збірку 1937 року «Абсолютний могильщик».
Рекомендована література:
Будагова Л.Н. Витезслав Незвал. Очерк жизни и творчества. — М.,1967;
Булаховська Ю.Л. Вітезслав Незвал. // Слов'янські літератури. Матеріали до уроків... — К., 1995;
Витезслав Незвал. Биобиблиографический указатель. — М.,1967;
Инов И. Судьбы и музы Витезслава Незвала.- М.,1990;
Катышева Д.Н. Поэтическая драма Витезслава Незвала. — Л., 1977;
Коновалов Г. Вітезслав Незвал //Сучасні письменники Чехословаччини. — К.,1963;
Кочур Г. Про поезію В.Незвала //Всесвіт. — 1960. - №6; Шерлаимова С. Витезслав Незвал. — М.,1968.
Посилання на схожі матеріали:
Дата останньої редакції: 10 березня 2026