Література першої половини ХХ століття

Авангардистські й модерністські тенденції в поезії на початку ХХ ст.

Георг Тракль (1887-1914)

Багато поетів-експресіоністів стали жертвами Першої світової війни. Серед них Август Штрамм, Ернст Штадлер, Георг Тракль, Альфред Ліхтенштейн, Ернст Вільгельм Лотц. За два роки до початку війни обірвалося життя двадцятип’ятирічного поета Георга Гайма, що втопився, катаючись на ковзанах. Одним з найталановитіших з них був Георг Тракль (1887-1914). Він був сином торговця, вивчав фармакологію у Відні, служив лейтенантом медичної служби в австрійській армії і загинув за нез’ясованих обставин (за однією версією, поет покінчив життя самогубством, перебуваючи у краківському шпиталі). За своє життя Тракль був невідомим навіть у вузьких поетичних колах. Він встиг випустити єдину поетичну збірку «Поезії» (1913). Посмертно була надрукована іще одна його книга віршів — «Сни Себастіана» (1915).

Найвідоміші поезії Тракля — «Людство», «Псалом», «Зимові сутінки», «Пісня про Європу», «Сонце», «Літо», «Весна душі», «Гродек», «Мовчазним». Багато з них просякнуто безвихідною тугою, апокаліптичними видіннями спустошеної й спаленої землі, пророцтвами про загибель світу. Ще в його довоєнних творах (наприклад, у вірші «Людство») змальовано війну як всепожираючу загибель, ганьбу і зрадництво. А вірш «Гродек» являє собою крик-протест проти того, що кривавому вівтарю війни будуть принесені в жертву майбутні покоління.

Тракль, як і інші поети-експресіоністи, не відтворював реальність, а творив «другу дійсність». Так, у його поезії «Спокій і мовчання» йдеться про похорон сонця. Поет зображує, як сонце ховають у голому лісі — в місті, де все вже померло ще раніше. А ховають його ті, хто має оберігати життя — пастухи. Страшна метафора Тракля обіймає увесь світ, відтворюючи його стан напередодні загибелі.

Посилання на схожі матеріали:

• Гейм, Георг - Біографія, життя і творчість письменника — Біографія
• Вергілій. Життя і творчість. Проблематика «Буколік» Вергілія. Ідеалізація сільської праці і життя селянина в «Георгіках» Вергілія — Стаття