Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Поетика романтизму та символіка в романі Гюго «Собор Паризької Богоматері»

«Собор Паризької богоматері» - перший великий роман Гюго, який був тісно пов'язаний з епохою історичних романів.

Власне романтичні риси роману проявилися у вираженому контрасті «Собору», протиставленні позитивних і негативних характерів, невідповідності зовнішнього й внутрішнього змісту людських натур. Ознакою романтизму є скрупульозно розроблена лексика роману, що показує мову різних прошарків суспільства (тут трапляється термінологія в галузі архітектури, латина, архаїзми, арго натовпу, суміш іспанського і італійського). Ознакою романтизму є і характери в надзвичайних обставинах.

Головні герої - Есмеральда, Феб, Квазімодо і Клод Фролло - втілення яскравих характерів. Феб символізує світське товариство, зовні блискуче, а внутрішньо егоїстичне і безсердечне; осередком похмурих сил є Клод Фролло, що уособлює марновірство, Середньовіччя, аскетизм; у Квазімодо втілилася демократична ідея Гюго: він є символ величчя народної душі, моральної правоти. Його антиподами є люди високого положення у громадській ієрархії (сам Людовік XI, лицарі, жандарми, стрілки - "ланцюгові пси" короля). І в Есмеральді, і у Квазімодо, і в знедолених Двору чудес автор бачить народних героїв роману, повних моральної сили та гуманізму, романтизує їх. Народ у сенсі автора це не просто порожня маса, це грізна сила, що прагне справедливості.

Образ Собору богоматері є справжнім романтичним героєм. Собор як витвір часу об'єднує всі події та всіх героїв роману, він романтизується понад усім та допомагає письменнику розкрити спадкоємність минулого й сучасного, неминучість перемоги нового над старим. Собор тут грізна вища сила, «форс-мажор», що керує життям усіх героїв. В дечому ця сила релігійна, але вона показана і як об’єктивна дійсність.

Собор — це символ феодального гноблення, темних забобонів, які тримають у полоні людські душі. В мороці собору в самотності живе Квазімодо, «душа Собору», він втілює середньовіччя. З ним контрастує образ Есмеральди, що символізує радість і красу земного життя, гармонію тіла та душі, тобто ідеали Відродження. Собор утілює романтичний принцип «усе в усьому». Він — символ духовності, символ вічності, це символ християнської культури, самого християнства. Собор у романі — образ гротескний. він є втіленням суперечливої епохи, переламної для долі всього людства.

Реальність картини життя середньовічного міста з'єднується із вільним польотом фантазії, історична достовірність перебуває поруч з поетичною вигадкою, минуле перегукується з сучасністю. Стиль роману і композиція — побудовані на контрастах: іронічна мужність засідань суду змінюється гумором натовпу на святі хрещення і святі блазнів; романтичне кохання до Есмеральди Квазімодо протиставляється жахливій любові Клода Фролло до Есмеральди. І це і є головною особливістю романтичного методу Гюго.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.