Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Поетика романтизму та символіка в романі Гюго «Собор Паризької Богоматері»

«Собор Паризької богоматері» - перший великий роман Гюго, який був тісно пов'язаний з епохою історичних романів.

Власне романтичні риси роману проявилися у вираженому контрасті «Собору», протиставленні позитивних і негативних характерів, невідповідності зовнішнього й внутрішнього змісту людських натур. Ознакою романтизму є скрупульозно розроблена лексика роману, що показує мову різних прошарків суспільства (тут трапляється термінологія в галузі архітектури, латина, архаїзми, арго натовпу, суміш іспанського і італійського). Ознакою романтизму є і характери в надзвичайних обставинах.

Головні герої - Есмеральда, Феб, Квазімодо і Клод Фролло - втілення яскравих характерів. Феб символізує світське товариство, зовні блискуче, а внутрішньо егоїстичне і безсердечне; осередком похмурих сил є Клод Фролло, що уособлює марновірство, Середньовіччя, аскетизм; у Квазімодо втілилася демократична ідея Гюго: він є символ величчя народної душі, моральної правоти. Його антиподами є люди високого положення у громадській ієрархії (сам Людовік XI, лицарі, жандарми, стрілки - "ланцюгові пси" короля). І в Есмеральді, і у Квазімодо, і в знедолених Двору чудес автор бачить народних героїв роману, повних моральної сили та гуманізму, романтизує їх. Народ у сенсі автора це не просто порожня маса, це грізна сила, що прагне справедливості.

Образ Собору богоматері є справжнім романтичним героєм. Собор як витвір часу об'єднує всі події та всіх героїв роману, він романтизується понад усім та допомагає письменнику розкрити спадкоємність минулого й сучасного, неминучість перемоги нового над старим. Собор тут грізна вища сила, «форс-мажор», що керує життям усіх героїв. В дечому ця сила релігійна, але вона показана і як об’єктивна дійсність.

Собор — це символ феодального гноблення, темних забобонів, які тримають у полоні людські душі. В мороці собору в самотності живе Квазімодо, «душа Собору», він втілює середньовіччя. З ним контрастує образ Есмеральди, що символізує радість і красу земного життя, гармонію тіла та душі, тобто ідеали Відродження. Собор утілює романтичний принцип «усе в усьому». Він — символ духовності, символ вічності, це символ християнської культури, самого християнства. Собор у романі — образ гротескний. він є втіленням суперечливої епохи, переламної для долі всього людства.

Реальність картини життя середньовічного міста з'єднується із вільним польотом фантазії, історична достовірність перебуває поруч з поетичною вигадкою, минуле перегукується з сучасністю. Стиль роману і композиція — побудовані на контрастах: іронічна мужність засідань суду змінюється гумором натовпу на святі хрещення і святі блазнів; романтичне кохання до Есмеральди Квазімодо протиставляється жахливій любові Клода Фролло до Есмеральди. І це і є головною особливістю романтичного методу Гюго.