Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Формування іспанської національної драми

60-80 р. XVI ст. в історії іспанського театру і драматургії — час бурхливих пошуків. Багато хто звертається до італійського ренесансу як до зразку, разом з тим з’являються багато перекладів з Софокла, Івріпіда, Сенеки, Аристофана і Плавта. На короткий час в Іспанії відігравали важливу роль класицистичні тенденції, спираючись на «Поетику» Аристотеля, «Послання до Пісонів» Горація і на праці італійців. Плюси класицистичного впливу: зображення трагічних конфліктів з гуманістичним змістом; звернення до національної історії; вдосконалення драматургічної практики, введення великої кількості метричних форм. Недолік — орієнтація на вподобання освічених глядачів, в той час як корали (стаціонарні театри у великих містах, з’явилась у 60-х р 16 ст.) віддавали вирішальний голос глядачам партеру — простолюдинам. Почали з’являтись деякі особливості іспанської національної драми: ▪ драматурги відкинули строгий розподіл світських драматичних уявлень за жанровою ознакою; ▪ виникла так звана «комедія» - п’єса з найрізноманітнішим змістом, у якій трагічне межує з смішним, а єдність класицистичного театру замінене єдністю інтересів, широкою ідейною єдністю; ▪ сфера інтересів «комедії» - національна історія і народний переказ, любов і честь, у релігійній драмі життєписи святих і алегоричні картини зі Старого і Нового Завіту; ▪ з’являються особливості техніки «комедії» - різноманітність метричних форм, динаміка розгортання дії, переважання інтриги над розробкою характерів. Але всі ці елементи іспанської національної драми ще чекали свого синтетичного втілення і це випало на долю Лопе де Веги. У своєму трактаті «Про нове мистецтво писати комедії у наш час» (1609) він виклав засади народної національної драми, на яких грунтувалась і його власна драматургія: ● заперечував слушність суворого поділу жанрів на «високі» (трагедія) і «низькі» (комедія); ● з правил трьох єдностей визнавав доцільним тільки правильно єдності, але інтерпретував його по-своєму: він розумів єдність не як розвиток одної сюжетної лінії, а як внутрішню цілісність твору, і тому допускав введення побічних епізодів, другорядних ліній, якщо вони такої цілісності не руйнують; ● розумів мистецтво як наслідування природи і цінність драм вбачав у природності, правдоподібності, точному відтворенні дійсності, а не у суворому дотриманні правил Аристотелевої поетики; ● завдання комедії наслідувати дії людей і змальовувати звичаї їхнього часу, бути дзеркалом людського життя, а отже всупереч правилу поділу показувати в одній п’єсі і дворянина і простолюдина, поєднувати смішне й серйозне, бо таке змішання відповідає дійсності; ● драма повинна задовольняти запити народного глядача; ● прагнення, розважаючи, виховувати в юрби почуття справжньої художньої краси і поезії.