Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Жанр повісті або роману-притчі в новітній літературі. Аналіз одного із програмових творів (Е. Хемінгуея «Старий і море», В. Голдінга «Володар мух», Кобо Абе «Людина-коробка»)

Повість «Старий і море» — один з останніх завершених творів легенди американської літератури Ернеста Хемінгуея, своєрідний підсумок його творчих пошуків. Літературознавці визначають жанр цього твору як повість-притчу, тобто твір, який розповідає про долю і певні події життя героя, але ця розповідь має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст. Повість тісно пов'язана з усіма попередніми творами письменника і виступає вершиною його роздуму про сенс життя. Афористично підсумки цих роздумів можна викласти словами самого автора: «Людину можна знищити, але здолати не можна». На перший погляд, події про, які оповідає Хемінгуей у повісті, суперечать цьому твердженню. Фабула повісті проста. Живе самотній старий рибалка. Останнім часом рибальська вдача, як і люди, покинула його, але старий не здається. Він знову і знову виходить у море, і ось нарешті йому поталанило: на наживку впіймалася величезна риба, кілька діб триває боротьба старого і риби, і людина перемагає, та ненажерливі акули нападають на здобич рибалки і нищать її. Коли човен старого пристає до берега, від красуні-риби залишається лише остів. Знесилений старий повертається у свою бідну хатину. Але в повісті-притчі за цією простою фабулою постає цілий світ, складний, суперечливий і прекрасний. Історія рибалки Сантьяго сприймається як історія складного земного шляху людини, яка витримує щоденну боротьбу за існування і разом із тим прагне жити у злагоді з морем і його мешканцями, небом і зірками, відчувати себе часткою великого і прекрасного світу. Як частка Всесвіту вона може зникнути, її можна знищити, але доки людина існує, доти світ її душі залишається неповторним, його неможливо здолати. Хемінгуей порівнював свої твори з айсбергом, який лише невеликою частиною виринає з води, а решта схована в океанському просторі. Художній текст — та частина айсбергу, яку видно на поверхні, і читач може лише здогадуватися, що письменник залишив невисловленим, віддав на тлумачення читача. Тому повість має глибокий символічний зміст. Уже сама назва твору «Старий і море» викликає у читача певні асоціації, натякає на головні проблеми: людина і природа, смертне і вічне, потворне і прекрасне тощо. Сполучник «і» об'єднує і водночас протиставляє ці поняття. Старий символізує людський досвід і його обмеженість. Поруч із старим рибалкою автор змальовує маленького хлопчика, який вчиться, переймаєдосвідустарого. Напевно, що й тому людину неможливо здолати, бо вона здатна передати свій досвід, усе краще у своїй душі іншим. Коли рибальська вдача покидає старого Сантьяго, батьки забороняють хлопчикові виходити з ним у море. У двобої з рибою старому дуже потрібна допомога, і він шкодує, що поруч немає хлопчика, та розуміє, що це закономірно. Старість, думає він, не повинна бути самотня, та це неминуче. Тема самотності людини розкривається автором у символічних картинах вутлого човника на тлі безмежного океану. Океан символізує і вічність, і непереборну природну силу, і прекрасне невідоме життя. Старий переміг прекрасну рибу, але океан не віддав йому здобичі — акули з'їли її. Але старий довів свою здатність протистояти природі, він витримав найтяжче у своєму житті випробування, тому що, не зважаючи на самотність, він думав про людей (спогади про маленького хлопчика, їхні розмови про видатного бейсболіста, про спортивні новини підтримують його в момент, коли сили його майже покинули). І Хемінгуей доводить, що людину не можна зламати, бо вона частка цілої людської спільноти, з нею досвід минулих поколінь, щастя спілкування з близькими, усвідомлення, що життя триватиме і після її смерті. У фіналі повісті Гемінгуей зображує групу туристів, які вражені тільки розмірами остова риби і зовсім не розуміють драми, яка сталася в океані. Не розуміють вони і власної драми, драми людини-спостерігача, яка не знає і боїться справжнього життя, байдужа до інших людей, таїни буття.

Останні слова повісті — «Старому снилися леви» — символічні. Спогади про левів — найщасливіші спогади старого. Він бачив їх одного разу, коли сам був молодим і сильним, як лев. І ці прекрасні тварини, що вільно гралися на морському узбережжі, на все життя залишилися для Сантьяго символом щастя існування у прекрасному світі. Ця коротка остання фраза доводить незламність людини, яка попри всі негаразди, втрати може: відчувати красу світу і бути щасливою. Невипадково, американський письменник Вільямі Фолкнер, прочитавши повість, зазначив, що Хемінгуей знайшов свого бога.

Повість-притча «Старий і море» сповнена глибокого філософського змісту про сутність буття, про вічні людські цінності, про необхідність зберігати їх і передавати від покоління до покоління, про байдужість сучасного світу до цих цінностей. Образ старого рибалки доводить, що саме ці цінності роблять людину непереможною.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.