Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Жанр повісті або роману-притчі в новітній літературі. Аналіз одного із програмових творів (Е. Хемінгуея «Старий і море», В. Голдінга «Володар мух», Кобо Абе «Людина-коробка»)

Повість «Старий і море» — один з останніх завершених творів легенди американської літератури Ернеста Хемінгуея, своєрідний підсумок його творчих пошуків. Літературознавці визначають жанр цього твору як повість-притчу, тобто твір, який розповідає про долю і певні події життя героя, але ця розповідь має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст. Повість тісно пов'язана з усіма попередніми творами письменника і виступає вершиною його роздуму про сенс життя. Афористично підсумки цих роздумів можна викласти словами самого автора: «Людину можна знищити, але здолати не можна». На перший погляд, події про, які оповідає Хемінгуей у повісті, суперечать цьому твердженню. Фабула повісті проста. Живе самотній старий рибалка. Останнім часом рибальська вдача, як і люди, покинула його, але старий не здається. Він знову і знову виходить у море, і ось нарешті йому поталанило: на наживку впіймалася величезна риба, кілька діб триває боротьба старого і риби, і людина перемагає, та ненажерливі акули нападають на здобич рибалки і нищать її. Коли човен старого пристає до берега, від красуні-риби залишається лише остів. Знесилений старий повертається у свою бідну хатину. Але в повісті-притчі за цією простою фабулою постає цілий світ, складний, суперечливий і прекрасний. Історія рибалки Сантьяго сприймається як історія складного земного шляху людини, яка витримує щоденну боротьбу за існування і разом із тим прагне жити у злагоді з морем і його мешканцями, небом і зірками, відчувати себе часткою великого і прекрасного світу. Як частка Всесвіту вона може зникнути, її можна знищити, але доки людина існує, доти світ її душі залишається неповторним, його неможливо здолати. Хемінгуей порівнював свої твори з айсбергом, який лише невеликою частиною виринає з води, а решта схована в океанському просторі. Художній текст — та частина айсбергу, яку видно на поверхні, і читач може лише здогадуватися, що письменник залишив невисловленим, віддав на тлумачення читача. Тому повість має глибокий символічний зміст. Уже сама назва твору «Старий і море» викликає у читача певні асоціації, натякає на головні проблеми: людина і природа, смертне і вічне, потворне і прекрасне тощо. Сполучник «і» об'єднує і водночас протиставляє ці поняття. Старий символізує людський досвід і його обмеженість. Поруч із старим рибалкою автор змальовує маленького хлопчика, який вчиться, переймаєдосвідустарого. Напевно, що й тому людину неможливо здолати, бо вона здатна передати свій досвід, усе краще у своїй душі іншим. Коли рибальська вдача покидає старого Сантьяго, батьки забороняють хлопчикові виходити з ним у море. У двобої з рибою старому дуже потрібна допомога, і він шкодує, що поруч немає хлопчика, та розуміє, що це закономірно. Старість, думає він, не повинна бути самотня, та це неминуче. Тема самотності людини розкривається автором у символічних картинах вутлого човника на тлі безмежного океану. Океан символізує і вічність, і непереборну природну силу, і прекрасне невідоме життя. Старий переміг прекрасну рибу, але океан не віддав йому здобичі — акули з'їли її. Але старий довів свою здатність протистояти природі, він витримав найтяжче у своєму житті випробування, тому що, не зважаючи на самотність, він думав про людей (спогади про маленького хлопчика, їхні розмови про видатного бейсболіста, про спортивні новини підтримують його в момент, коли сили його майже покинули). І Хемінгуей доводить, що людину не можна зламати, бо вона частка цілої людської спільноти, з нею досвід минулих поколінь, щастя спілкування з близькими, усвідомлення, що життя триватиме і після її смерті. У фіналі повісті Гемінгуей зображує групу туристів, які вражені тільки розмірами остова риби і зовсім не розуміють драми, яка сталася в океані. Не розуміють вони і власної драми, драми людини-спостерігача, яка не знає і боїться справжнього життя, байдужа до інших людей, таїни буття.

Останні слова повісті — «Старому снилися леви» — символічні. Спогади про левів — найщасливіші спогади старого. Він бачив їх одного разу, коли сам був молодим і сильним, як лев. І ці прекрасні тварини, що вільно гралися на морському узбережжі, на все життя залишилися для Сантьяго символом щастя існування у прекрасному світі. Ця коротка остання фраза доводить незламність людини, яка попри всі негаразди, втрати може_: відчувати красу світу і бути щасливою. Невипадково, американський письменник Вільямі Фолкнер, прочитавши повість, зазначив, що Хемінгуей знайшов свого бога.

Повість-притча «Старий і море» сповнена глибокого філософського змісту про сутність буття, про вічні людські цінності, про необхідність зберігати їх і передавати від покоління до покоління, про байдужість сучасного світу до цих цінностей. Образ старого рибалки доводить, що саме ці цінності роблять людину непереможною.