Ю. ЛЕРМОНТОВ «ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ». СКЛАДНІСТЬ ОБРАЗУ ПЕЧОРІНА, ЗАСОБИ ЙОГО РОЗКРИТТЯ, ДУХОВНА ТРАГЕДІЯ - ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ Й РЕАЛІЗМУ

Мета (формувати компетентності): предметні (розуміння образу головного героя роману М. Ю. Лермонтова «герой нашого часу»; уміння розкрити духовну трагедію героя; словниковий запас; розвинені зв'язне мовлення та критичне мислення; навички ідейно-художнього аналізу художніх творів; потребу в саморозвитку та самовдосконаленні); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: вміння визначати роль головного та деталі в тексті; навички роботи з книгою; соціальні та громадянські: здатність протистояти бездуховності, егоїзму; загальнокультурні: естетичний смак, читацькі інтереси, світогляд).

Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.

Основні терміни й поняття: художній образ, художні засоби.

Міжпредметні зв'язки: історія, географія.

Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; ілюстрації до роману «герой нашого часу» (Д. О. Шмарінова, Ф. Д. Константинова, М. Н. Дубовського, М. О. Врубеля, І. Ю. Рєпіна) та репродукції малюнків М. Ю. Лермонтова; медіазасоби.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Відомий критик сказав про Печоріна: «Це Онєгін нашого часу, герой нашого часу. Несхожість між ними значно менша за відстань між Онєгою та Печорою». О. І. Герцен назвав Печоріна молодшим братом Онєгіна.

Учень (декламує монолог Печоріна). У першій молодості моїй я був мрійником; я любив пестити позмінно то похмурі, то веселкові образи, які малювала мені неспокійна й жадібна уява. Та що мені від цього залишилось? Єдина втома... У цій даремній боротьбі я втратив і полум'я душі, і постійність волі, необхідну для справжнього життя; я вступив у це життя, думкою вже переживши його, і мені стало нудно й гидко.

Учитель. Те саме можна сказати і про Лермонтова, і про Печоріна, про якого йтиметься сьогодні на уроці.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання

ü Стисло перекажіть і прокоментуйте частини роману «Передмова» до «Журналу Печоріна» і «Тамань». Що нового ви дізналися про характер головного героя? (Здатний до самоаналізу; глибоко розуміє вади суспільства; байдужий до життя та страждань простого народу; через свою нудьгу та заради цікавості руйнує чужі життя.)

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Аналіз образів літературного твору (евристична бесіда)

ü Схарактеризуйте героїв роману «Герой нашого часу» за цитатами з повістей «Княжна Мері» та «Фаталіст».

■ Печорін побачив юнкера Грушницького таким: «Він тільки рік у службі, носить, з особливого роду франтівства, товсту солдатську шинель. Унього георгіївський солдатський хрестик. Він був гарної статури, смуглявий і чорноволосий; йому на вигляд можна дати двадцять п'ять років, хоча йому навряд чи двадцять один рік. Він закидає голову назад, коли говорить, і щохвилини крутить вуса лівою рукою, тому що правою спирається на милицю. Говорить він гучно і вигадливо: він з тих людей, які на всі випадки життя мають готові пишні фрази, яких просто прекрасне не чіпає й які поважно драпіруються в незвичайні почуття, піднесені пристрасті й виключні страждання. Справляти ефект — їхня насолода». (Грушницький удає із себе бравого, бувалого воїна, фразер, любить звертати на себе увагу.)

■ За два дні Печорін зустрічається з доктором Вернером, людиною цікавою і розумною, але невродливою: він «був малий на зріст і худий. І слабкий, як дитина; одна нога в нього була коротша від іншої, як у Байрона; у порівнянні з тулубом голова його здавалась величезною: він стриг волосся під гребінець... Його маленькі чорні очі, завжди неспокійні, намагались збагнути ваші думки. У його одязі помітні були смак і охайність; його худорляві, жилаві й маленькі руки красувались у світло-жовтих рукавичках. Його сюртук, краватка і жилетка були завжди чорного кольору». Хоча, за власними словами Печоріна, він не вмів дружити, з Вернером вони заприятелювали. (Печорін, незважаючи на те що не визнавав дружби, з Вернером усе ж заприятелював; вочевидь, його привабили розум, аристократичність Вернера.)

■ Через грозу Печорін і Віра деякий час залишались у гроті, і Печорін відчув, що в його душі знову піднімається знайоме почуття: «Чи немолодість зі своїми... бурями хоче повернутись до мене знову, чи це тільки її прощальний погляд...» (Печорін усе ж не безнадійний цинік у ставленні до жінок, його душі доступне почуття кохання.)

■ На прогулянці Печорін говорить зле про оточуючих і цим лякає Мері. У відповідь на її докори він говорить: «Я зробився моральним калікою. одна половина душі моєї не існувала, вона висохла, випарилась, померла, я її відрізав...» (Печорін реально оцінює стан речей, свій характер та вчинки, що цим він приносить іншим нещастя, страждання.)

■ Уночі перед поєдинком Печорін розмірковує про сенс свого життя: «Для чого я жив? Для якої мети я народився? А мабуть, вона існувала, і, мабуть, було мені призначення високе, тому що я відчуваю в душі моїй сили неосяжні. Але я не відгадав цього призначення. Моя любов нікому не принесла щастя... Я любив для себе, для власного задоволення...» (Печорін щирий у своєму зізнанні, він розуміє, що має здібності, сили, але він не знає, де їх можна застосувати, тому змарнував даремно, ще й приніс нещастя іншим.)

■ Міркування Печоріна: «По всьому цьому як би, здається, не зробитися фаталістом?.. Щодо мене, то я завжди сміливіше йду вперед, коли не знаю, що на мене чекає. Адже гіршого за смерть нічого не станеться — смерті не минеш!» (Печорін узагалі не цінує життя, сам наражається на небезпеку, скрізь почувається зайвим.)

2. Слово вчителя

— Прізвище головного героя роману Печорін нагадує прізвище пушкінського героя Онєгіна й утворене за тим самим принципом — від назви великої російської ріки Печори, що тече неподалік Онєги. Услід за О. Пушкіним М. Лермонтов зображує свого сучасника та аналізує його долю в умовах своєї доби. Лермонтов ще глибше проникає в таємниці душі головного героя, посилюючи психологізм твору й насичуючи його глибокими філософськими роздумами про мораль суспільства. Саме тому «Героя нашого часу» вважають першим морально-психологічним романом у російській літературі. Печорін — людина 1830-х рр., часів жорстокої реакції. Здібна, неординарна особистість його виявляється в розумі, сильній пристрасті, волі. Його характер та поведінка відзначаються суперечливістю: у ньому борються розум і почуття, співчуття та байдужість або навіть жорстокість. І це типовий герой свого часу.

У «Передмові» Лермонтов говорив про простодушність і незрілість російської публіки, яка звикла до творів, у яких панівним є пряме повчання, мораль. Його роман — твір іншого, реалістичного плану, у якому на зміну авторському моралізаторству приходить тонка іронія, що дозволяє всебічно розкрити образ героя. Лермонтов вказав на типовість цього героя, образ якого складений «із вад усього нашого покоління в повному їхньому розвитку». Тому Печорін — характер реалістичний, який відповідає дійсності, хоч і з сильним романтичним струменем. Печорін дійсно герой свого часу, у першу чергу завдяки тому, що випередив свій час у ставленні до людей. Він одинак, індивідуаліст і не сприймає колективної істерії та колективного божевілля. Насправді не він був «зайвим» у суспільстві, а суспільство людей, не здатних протистояти його натиску і дикій енергії, було «зайвим» для нього.

3. Аналіз образів літературного твору (робота в групах)

ü За поданою на картках інформацією схарактеризуйте образи:

1-ша група — Печоріна, 2-га група — решти дійових осіб роману;

3-тя група має самостійно скласти порівняльну характеристику образів Печоріна, Онєгіна та Чайльд Гарольда.

Очікувана відповідь 3-ї групи

Порівняльна характеристика образів Печоріна, Онєгіна та Чайльд Гарольда

Печорін	Онєгін	Чайльд Гарольд
Спільне
Головні герої, приблизно одного віку, розумні, аристократи, розчаровані, знудьговані, не знають, де застосувати свої сили та здібності; розв'язують проблеми на дуелях (Печорін та Онєгін); мають сильний, пристрасний характер
Відмінне
Служить в армії. Безжально руйнує чужі долі та життя. Автор вибачає героєві провину за його невдале життя, у якому винне суспільство, покоління і весь світ: у Печоріна вибір невеликий — або служба, або відставка	Проводить життя у світських розвагах, мандрує; кохає по-справжньому, чесний у взаєминах (відверта відповідь Тетяні на її лист-освідчення). У пушкінську епоху, коли жив Онєгін, у героя було набагато більше можливостей для самовдосконалення та реалізації, і в тому, що Онєгін почувається зайвим і нудьгуючим, винен лише він сам	Співчуває національно-визвольним рухам; засуджує покору й рабство

4. Постановка та розв'язання проблемних питань

ü Хто з героїв, на вашу думку, кохав по-справжньому: Бела чи Печорін? Аргументуйте свою думку. (Бела кохала по-справжньому, Печорін і сам не знав, чи мав якісь почуття до дівчини.)

ü У чому полягає трагедія Печоріна? (У тому, що він не здатен глибоко відчувати.)

ü Як ви вважаєте, чи розуміє Печорін причину своєї трагедії? (Він усвідомлює, що спричиняє нещастя інших. Але поки що не знає, чому так поводиться.)

ü Від чого страждає Печорін? (Від нудьги, душевної спустошеності, розчарування.)

ü Про що він мріє? (Мандрувати: поїхати до Америки, Аравії, Індії.)

5. Творча робота

ü Запропонуйте інший фінал роману М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу».

6. Сприйняття творів інших видів мистецтва

ü Порівняйте зображення кавказької природи на малюнках М. Ю. Лермонтова з описом пейзажу в романі. Чи є між ними щось спільне? (Яскравий колорит, дика природа, точність у живописному й словесному змалюванні.)

ü Якими зобразили героїв роману «Герой нашого часу» різні художники-ілюстратори?

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ

1. Аналіз образів літературного твору

ü Схарактеризуйте «печорінське покоління» за висловлюванням головного героя роману М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу»: «Блукаючи по землі без переконань і гордості, без насолоди і страху... ми не здатні більш до великих жертв ні для блага людства, ні навіть для власного щастя».

2. Постановка та розв'язання проблемного питання

ü Як ви вважаєте, чи розуміє Печорін, яку роль він зіграв у долях Бели, Максима Максимовича, Мері, Віри?

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивний прийом «займи позицію»

ü Оберіть одне із трьох тверджень для завершення речення: «Образ Печоріна і його покоління викликає в мене...». Свою позицію обґрунтуйте.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: знати зміст усього роману М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу», уміти виокремлювати головне й деталі, характеризувати образи.

Творче: продовжити історію Бели (якби вона вижила), Печоріна, Максима Максимовича та ін.