ДЕМОНОЛОГІЯ У ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ - Тези робіт

Ющенко Ірина Ігорівна

учениця 11 класу гімназії № 11 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

1. У роботі досліджено демонічну лексику та демонологічні уявлення як засіб увиразнення прозового слова геніального російського письменника М.В. Гоголя.

2. Простежено використання демонічних конструкцій як стилістичного і стилетворчого засобу.

3. Встановлено авторську манеру використання подібних номенів, його позицію щодо введення їх у текст творів.

4. У процесі досліджень здійснено структурно-семантичний розподіл і подальший функціональний аналіз демонічних лексем.

5. У роботі описано такі лексико-семантичні групи демонічних назв:

• назви Іродового племені (чорт, диявол, сатана, нечиста сила, відьма);

• назви демонічних сил слов’янської міфології (русалка, Вій, духи);

• назви демонологічних уявлень, об’єднаних семою “фантастичні та містичні тенденції”;

• назви на позначення матеріалістичного життя людей (життя, народ, реальність);

• група лексем на позначення духовного життя людей (Бог, віра, душа, світогляд);

• інші номени в демонології (чаклун, цвіт папороті).

6. Для аналізу матеріалу використано сучасну методику досліджень (вибірковий, описовий та структурний методи мовознавства).

7. Згідно результатів дослідження зроблено висновки, що демонічна лексика у творах Миколи Васильовича Гоголя вживається у номінативному значенні, інколи вона зазнає метафоризації. Більшість демонічних лексем перейшла у загальновживану лексику внаслідок метафоричного переосмислення за подібністю характеру, поведінки, емоційно-експресивного вияву.