Сааді. Поезії. Переклад А. Кримського - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ ТА ІРАНУ

Сааді. Поезії. Переклад А. Кримського - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ ТА ІРАНУ

І

Я не знав, не відав досі,

Що у тебе стільки зради.

Краще - слова не давати,

Ніж давати і ламати.

Полюбив тебе я щиро;

"Нащо? - кажуть. - Справа марна..."

Хай спитають попереду,

Нащо ти такая гарна!

До дверей твоїх крадуся...

Торгну? Ні! Немає духу!

Підглядають вороженьки...

Я стою... немов старцюга.

Жду тебе, що розказати,

Як я мучуся з розлуки...

Але де вже тая мова!

Вийшла ти - не стало й муки!..

Під твоїм арканом Саадій

Не заплаче, мов з недолі:

Краще бути в тебе бранцем,

Ніж блукати десь на волі.

ІІ

Гей, припиніть каравана!

З ним утікає кохана,

Їде, мене змордувавши,

Серце моє одірвавши.

Хтів гамувати я кров

Силою тайних змов...

Чари - мала допомога!

Прискає кров - до порога!

Гей, припиніть караван!

Хай не поїде кохана!

Хто через неї конає –

Хай йому серце вертає!

Мій кипарисе! Вернись!

Любо до мене схились!

Крик мій несеться до неба,

Хворого жалувать треба!

"Саадія люба не чує, -

Сором, що він репетує!"

Що ж! Як не сила терпіти?

Мушу ридать-голосити!

ІІІ

Ніяку людину й країну

Всім серцем своїм не кохай:

На світі простору багацько,

А люду? - Та хоч одбавляй!

Ти думаєш: "Личко - як квітка!..

А ротик - свіженький пуп'ях!"

Чимало квіток у садочках!

І дерева - всі в пуп'яхах!

Мов курка ти лізеш до хати –

І чуєш на себе: "Киш-киш!"

А будеш ти голуб крилатий –

А схочеш, туди й полетиш!

Ти пурхай із гілки на гілку,

Ти будь соловейком співним!

Чому ти загруз у коханні,

Як чапля в болоті своїм?

Хоча й би і тисяча вродниць

Стрічалися часом тобі,

На них подивися - та й гайда!

А серце держи при собі:

На гарні шовки та атласи

Поглянути можна й не раз,

Лиш знай, що на кожнім базарі

Не диво ні шовк, ні атлас.

Крутись між усяким народом

І весело смійся до всіх,

Та в спілку ні з ким не вдавайся,

Щоб сліз не дізнати гірких.

Чи схочеш ти сам своє тіло

У рабські кайдани оддать?!

Чи схочеш спокійную душу

Турботами всю схвилювать?!

Слугою ти стався у любки,

А любка того не вважа.

Невже ти служитимеш далі?

Невже не повстане душа?

Щасливий, хто на ніч вітає

Кохану у спальні своїй,

А вранці, - не час для кохання! –

Її виганяє мерщій.

Якщо ти за ким пропадаєш

У вічному путі думок,

То хто ж тобі винен? Не сам ти

Себе в теє путо затовк?

Солодкого плоду - багацько,

Аж сам тобі в руки влада.

Чи треба ж садить деревину,

Де овощ - одна гіркота?

Чи треба, щоб мила раділа,

А я через ню сумував?!

Чи треба, щоб милая спала,

А я через неї не спав?!

Коли тій людині байдуже

До суму мого, до скорбот,

Чому ж би я мав через неї

Собі завдавати турбот?

Коли мене друг не жаліє

І чинить образи страшні,

То звідки я можу впізнати

Хто друг, а хто ворог мені?

Правдивая мила - лиш тая,

Що має правдиву любов.

Як ні, то вона вже не мила!

Не гріх, щоб і я прохолов!

Навіщо хвилиночка щастя,

Як далі журба наплива?

Недобре нічне оп'яніння,

Як ранком болить голова!

Так будь же розумна людина:

Сліпеє чуття загнуздай, -

Не дуже вдавайся в кохання,

І будеш ти мудрим украй.

З такими думками просидів

Я цілую нічку колись,

І в серці моїм аж до ранку

Важкії боїща велись.

Здавалося: вже утечу я,

Покину тяжкую любов...

Аж вірність мене налигала,

Вернула до милої знов:

"Хто любить, невже той од любки

Одверне обличчя своє?!

Покине гадать про кохання

І всякі бажання уб'є?!

Ба ні! Хто кохав троянду,

Кому вона світло очей,

Той легко одтерпить муку,

Яку терпить соловей!

Та й нащо такую пораду

Для тебе давати дарма?

Якщо ти кохаєш направду,

То й гадки про муку нема!..

Ти, Саадіє, добре умієш

Гарненькії вірші складать.

Покиньмо ж балачку про давнє,

Давай про кохання співать!"

"Ой, де ти солодка кохана?

Де слово твоє чарівне?

Я жду! Притомилися очі!

З'явися, пожалуй мене!"

IV

Надибав Джонейд у степу Санані

Собаку, що зуби згубив в полюванні.

Де сила поділась! Скакав на левів, -

Тепер - старий лис він, без моці й зубів.

Колись буйволів цяя псюка ловила, -

Тепер і ягнятко хвиця її сміло.

Зирнув на таке безталання святий

І пів свого хліба дав псюці слабій.

А далі сказав, обіллявшись сльозами:

"Це пес, я - людина. Хто кращий між нами?

Сьогодні за кращого мають мене, -

А завтра - що доля мені нажене?

Сьогодні ще твердо сто я на вірі,

І в мене вінець - покаяніє щире;

А що, коли промінь святого знаття

Од мене одступиться? - Що тоді я!

Ще гірший, як пес! Бо подохлого псюку

До пекла ніхто не потягне на муку"

* * *

Це шлях тобі, Саадіє! Праведник божий

На себе з пихою дивитись не може.

Він славою вищий за всіх янголят,

Бо вірить, що нижчий за всіх цуценят.

V

Тра жалувати тих, що нижчі од нас

Конала собака в безводній пустині.

Та шлях був тудою добрячий людині.

Відра не найшлось - він шапчину зніма,

Чіпля на турбан, бо й каната бігма,

Моторно, як служник, спуска до криниці

І бідному псу витягає водиці.

Казав Мохаммед про людей отаких:

Господь їм проща геть усякий їх гріх...

Кривдителі людські! Ану, схаменіться!

До правди й добра ви душею горніться!

Добро не змарнується, зроблене й псам, -

А що ж, як чинить його людям-братам?!

Будь щедрим усякий, наскільки хто може, -

Бог міря щедроту зовсім не на гроші.

Пуд золота, даний од сили богатства,

Не може рівняться з дрібком од харпацтва.

Яка кому дужість, такая й вага:

Комащин тягар - сараняча нога.

VI

Скупий батько і син — гульвіса

Скупому не хтілося тратити гроші:

Хоч золота вволю, - а тратить не може!

Не хтів заспокоювать земні потреби,

Не хтів роздавать на відсотки у небі,

Він наче в кайданах - у грошах своїх,

А гроші - у нього в кайданах міцних...

Якось його син дізнає таємницю:

Де батько свій скарб закопав у землицю.

Він вирив, щоб з вітром розвіять ті гроші,

Натомість поклав каміньоччя негожі.

Не довго те золото мав молодик:

В одну руку влізло, а з другої - скік!

Бо був він грачем, мав не добрую славу,

Ще й шапку продасть, а підштання - в заставу!

Татусь собі горло з одчаю стискає, -

Синочок на лютню й сопілочку грає.

Татусь за плачем не заснув цілу ніч, -

Син вранці сміється й таку каже річ:

"Навіщо вам золото? Певне, для трати!

А в землю однаково й камінь сховати.

Метал добувають з креміння твердого

На те, щоб з друзями гуляти за його.

Скупий - це ж те саме каміння тверде,

Що з нього тра видобуть золоте те".

* * *

Якщо ти поводишся зле із сім'єю,

Не скигли, що смерті бажають твоєї:

Од тебе сім'яни тоді будуть ситі,

Коли тобі трапиться з башти злетіти.

Богатство, котрому скупиндя є пан,

Замовний то скарб, а над ним талісман.

Минають над золото довгії годи,

Поки талісман його висить без шкоди.

Як стій талісман злая доля розтроще –

І люди спокійно поділять ті гроші.

Роби ж, як мурашка: надбай - і пожий,

А то ж і тебе з'їсть червяк гробовий!

Цю приповість, Саадіє, щиру правду,

Затям собі добре, вчини так направду,

Бо шкода обличчя своє одвертать

Од того, чим можна і щастя придбать.

VII

Про добру та про лиху жінку

Яка жінка гарненька та щира й слухняна,

То робить вона з голодраба - султана.

Царські барабани тобі хай гучать,

Як будеш дружину таку пригортать!

Весь день ти бідуєш, не тратиш надії:

Є вдома, хто ввечері тугу розвіє!

Де лад у господі, де любе подружжя,

Сам бог туди дивиться з ласкою дуже.

Де жінка вродлива і вірно кохає,

Муж гляне, - та наче у божому раї!

Весь світ - осолода щасливій людині,

Що серце звіряє сердечній дружині.

Коли не вродлива, та добра на вдачу

Та лиха на мову, - я теж не заплачу!

Бо добрая - лучче, ніж гарна на личко:

Привикнеш до жінки, то врода - дрібничка.

Геть, янгольська врода, де вдача чортяча!

Будь чорт на обличчя, та серцем добряча!

З рук мужевих уксус їй здасться щербетом;

Красуні - все кисло, хоч маж її медом!

Од доброї - мужу все любо та гоже,

Од лютої жінки - ховай його боже!

Той муж - як папуга в тій клітці, де крук:

Він мріє про втечу, про визвіл од мук.

Іди світ за очі, на вічні блукання,

Бо вдома ти матимеш вічні страждання.

Хто босий - це краще, ніж обува тісна,

І краще - блукання, ніж хатня війна.

І краще - в злодійській в'язниці сидіти,

Як зморшки на жінчінім лобі глядіти.

Безхатьком тинятись - здасться за свято,

Коли злую пані містить твоя хата.

Замкни двері щастя ти рідному дому,

Що люта жона галасує у ньому...

* * *

А знаєш? Ти жінку-базарницю бий!

Лупцюй! Бо інакше не муж ти, бабій!

Той муж, кого слухать дружина не хоче,

Нехай одягається й сам по-жіночи!..

Як маєш подружжя дурне та брехливе,

Не жінку ти взяв - безголов'я правдиве.

Не вглядиш, що вкрала ячмінную кварту –

Прощай тік пшениці! Кажу це без жарту.

А вже ж як з чужим сміється дружина,

Кажи чоловіку: "Та ти ж не мужчина!"

Хай око їй буде з чужими сліпеє,

А з хати щоб віятись?! - Гибель для неї!..

* * *

...Та ні вже! Як жінка твоя легкодуха,

Не має постійності, ради не слуха, -

Од неї тікай в крокодилячий рот!

Бо краще вже смерть, ніж ганебний живот!

Премудро додумались два мужики,

Такі, що обом допекли жіночки:

"Коли б між жінками лихі не водились!.."

"Ні! Краще б зовсім жінки не родились!"

Хороша вона та слухняна - то втіха,

А люта й погана? - Жени геть од лиха!

Нову треба жінку на весну щорічно:

Жона - календар, не годиться торічна!..

Коли хто в кігтях у подруччя свого,

Ти, Саадій, не смійся з недолі його,

Бо й ти ув обіймах жони-огиди

Тяжку маєш муку та лютії кривди

Один молодий, що терпів таку кару,

Старому жалівсь на незгідную пару:

"Од жінки така тягота на мені,

Неначе я камінь-спідняк на млині!"

Глузує старий: "Тут терпіти впадає,

Бо той хто терпить, каяття не зазнає.

Вночі - дак ти верхнєє жорно, небоже?

Чому ж тобі вдень бути спіднім не гоже?

Якщо в квітнику ти шукаєш принади,

То знай, що і терня буває в троянди.

Як овочі рвеш із колючих грушок,

То й болю натерпишся ти з колючок!"

Переклав А. Кримський






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.