Зав’язка. Ізраїльський народ зупиняється біля гори Синай. Починається величне явлення Бога: небо темніє, лунають громи та блискавки, а вся гора димить. Серед цього трепету лунає голос Господа, який проголошує перші слова: «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю».
Розвиток дії. Господь дає перші чотири заповіді, що визначають духовне життя. Вони забороняють поклоніння іншим силам, створення кумирів (ідолів), марне вживання імені Божого та встановлюють день спокою — суботу. Це фундамент, який вчить людину ставити вічні цінності вище за тимчасові матеріальні речі.
Кульмінація. Проголошуються етичні норми стосунків у суспільстві. Починаючи з обов'язку шанувати батьків, закон переходить до абсолютних табу: «Не вбивай!», «Не чини перелюбу!», «Не кради!», «Не свідкуй неправдиво!». Завершується Декалог унікальною заповіддю — забороною заздрити («Не жадай чужого»), яка застерігає людину від злих помислів у самому серці.
Розв’язка. Мойсей виносить скрижалі до народу, які пізніше зберігатимуться у Ковчезі Завіту. У Новому Заповіті Ісус Христос підкреслить, що весь цей закон тримається на двох головних засадах: любові до Бога та любові до ближнього. Сьогодні Декалог вивчається як основа загальнолюдської етики та культури.
