Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Художня своєрідність іспанського героїчного епосу «Пісня про Роланда». Відтворення історичного минулого, особливості композиції та художніх образів. Засоби створення головного образу

Oсобливості іспанського епосу:

1) близькість до історичної дійсності

2) реалістичний характер оповіді (відсутня піднесеність, гіперболізація)

3) велика кількість побутових моментів

4) наявність сімейно-побутової тематики, жіночі образи конкретні

5) епізоди боїв подані з максимальною точністю

Основою іспанського героїчного епосу стали перекази та пісні ліро-епічного характеру, створені у військовому середовищі. Епічні твори героїчного змісту в країні були надзвичайно поширеними протягом XI—XІV століть. Їх виконували співці-хуглари, чия творча манера була надзвичайно близькою до французьких жонглерів. У XІV столітті епіко-героїчну традицію продовжено в романсах — модифікованих невеличких ліро-епічних поемах. Іспанія в добу Середньовіччя перебувала під впливом мусульманської та християнської ідеологій, потерпала від кривавих сутичок. Ці явища знайшли своє художнє осмислення в героїчному епосі, провідними темами якого були:

визвольна боротьба з маврами; феодальні міжусобиці; рух за свободу Кастилії, що сприймався як передумова національно-політичного об’єднання всієї країни.

Центральною постаттю іспанського героїчного епосу є Сід, якого народ з любов’ю називає «мій Сід», додаючи - «у добрий час народжений». Це особа історична.

«Пісня про мого Сіда» — пам’ятник іспанської літератури, анонімний героїчний епос. Єдиний оригінал поеми, що зберігся, про Сіда — рукопис 1207 року, вперше виданий не раніше XVIII століття.

Головним героєм епосу виступає доблесний Сід, борець проти маврів і захисник народних інтересів. Основна мета його життя — звільнення рідної землі від арабів. Історичним прототипом Сіда послужив Кастільський воєначальник, дворянин, герой Реконкісти Родріго (Руй) Діас де Бівар (1040—1099), що прозвав за хоробрість Кампеадором («бійцем»). Переможені ж ним араби прозвали його Сідом. Всупереч історичній правді Сід зображений лицарем, що має васалів і що не належить до вищої знаті.

Основні тенденції твору:

1)демократична ( Сід постає в поемі як звичайний дворянин, наближений до народу.)

2) анти аристократична (негативне зображення інфантів Каталонських — жадібних боягузів)

3) доцентрова

Пісня про Сіда», як і вся середньовічна іспанська література, відрізняється від інших пам'яток західноєвропейської літератури рядом особливостей. Якщо для французького і німецького народного епосу характерний трагічно-героїчний тон, то в іспанській поемі героїчне не відокремлене від повсякденного, тут подано різноманітний життєвий фон і домінує оптимістичне світосприйняття. Перед нами Іспанія епохи реконкісти, яка, на думку спеціалістів, не була настільки «чорним» періодом в історії Іспанії, як про це думали пізніше: «Дійові особи «Пісні» — не лише християнські та мавританські війська, в ній зображені люди, далекі від військового життя: жінки, діти, ченці, городяни, євреї; усі вони відтворюють картину мирного життя міст: торговельні угоди, розлуки, подорожі, вітання і радість зустрічей, весілля, зустрічі у тісному колі для обговорення сімейних справ або для веселих розваг, відпочинок після обіду, гарне вбрання, урочисті прийоми та релігійні церемонії»

Зміст поеми дуже близький до історичної основи. «Пісня» виникла через півстоліття після смерті героя, коли події життя та слава його ратних подвигів були живі у народній пам'яті. Поемі властива реалістична манера зображення подій та психології дійових осіб. Опис повсякденного буття та боротьби іспанців з маврами невідомий хуглар супроводжує величезною кількістю подробиць і деталей, характерних для того часу. Поема дає чітке уявлення про озброєння іспанських та мавританських воїнів, про тактику битв, військову термінологію. Важливе місце у поемі посідає сімейно-побутова тематика. Сід не лише доблесний воїн і вірний васал, а й ніжний чоловік і батько. Розлучений з сім'єю у вигнанні він увесь час думає «про кохану і вірну дружину», піклується, щоб вона і діти не знали нестатків.

У останній «пісні» поеми образ Сіда набуває рис достовірно народного героя, який завоював шану і багатство своїми руками, своїм розумом і своєю доблестю. Головні чесноти Сіда — героя поеми — помірність, розсудливість, стриманість (у наявності — руйнування архетипа епічного героя).

Автор підкреслює особливу гідність, з якою тримається Сід на суді, його якості ніжного чоловіка і дбайливого отця, також незвичайні для традиційного епічного героя. Тому сучасні учені схильні до того, щоб говорити про «Пісню про мого Сіда» не тільки як про епічну поему, але і як про романізовану історію.

«Пісня про мого Сіда»

Перша частина («Вигнання») загублена. Починається список з вигнання Сіда. Обливаючись слізьми Сід прощається з сім’єю, яку залишає під захистом монастиря. Довідавшись про вигнання Сіда, до нього сходяться люди різного роду, звідусіль». Він заглиблюється в мусульманські землі, здобуваючи перемоги. Частину здобичі він добровільно відправляє Альфонсу, бажаючи примиритись з ним для спільної боротьби.

Друга частина («Заміжжя доньок Сіда») розповідає про те, як Сід діє задля примирення з королем. Король, отримавши подарунки, готовий примиритися з тепер уже могутнім васалом і дозволяє йому взяти сім’ю до себе. Знатні інфанти де Карріон, спокусившись багатством Сіда вирішують взяти за дружин його дочок. Але Сідові ці знатні женихи не до душі. Сватом виступає сам король, і Сід не може йому відмовити. У Валенсії святкують весілля.

Третя частина («Безчестя в дубовому лісі Корнес») тематично різноманітна. Інфанти виявились нікчемними й безглуздими. Не витерпівши насмішок васалів Сіда, вони вирішили помститися. Зяті просять дозволу поїхати в Карріон, щоб показати своїх дружин. Сід змушений відпустити їх. Як тільки вони виїхали за межі Валенсії, в дубовому лісі Корнес зіскочили з коней і прив’язали молодих дружин до дерев., побили їх бичами майже до смерті. Сід скаржиться королю й вимагає передусім повернення своїх мечів ( що він їх подарував зятям на знак найвищої честі), потім приданого дочок, і, зрештою він викликає їх на поєдинок. У битві в долині Карріон, в землях інфантів, Сід перемагає. Переможець Сід знову видає дочок заміж, вже за королів Наварри та Аррагона.

Якщо в «Пісні про Роланда» домінувала військова точка зору, то в іспанському епосі картинам баталій та бойових сутичок приділено значно менше уваги. У творі чергуються різномасштабні та різнохарактерні просторові локативи, картини воєнних подій переплітаються з реаліями мирного життя. «Дійові особи «Пісні» — не лише християнські та мавританські війська, в ній зображено людей далеких від бойових подій: жінок, дітей, ченців, городян, євреїв. Усі вони відтворюють картину мирного життя міст: торговельні угоди, розлуки, подорожі, вітання та радість зустрічей, весілля, спілкування в тісному колі для обговорення сімейних справ або для веселих розваг, відпочинок після обіду, гарне вбрання, урочисті прийоми та релігійні церемонії»

Продовжуючи традиції багатьох століть, у поемі війна та сила розглядаються як природний, цілком нормальний засіб вирішення зовнішніх і внутрішніх проблем. Разом із тим, поведінка Сіда щодо покарання інфантів засвідчує спроби правового розв’язання конфліктів.