Моя циганерія - Артюр Рембо
Руками по кишенях обмацуючи діри
І ліктями світивши, я фертиком ішов,
Бо з неба сяла Муза! її я ленник вірний,
Ото собі розкішну вигадував любов!
Штани неначе стерті? Та по коліна море!
Адже котигорошку лиш рими в голові!
Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,
А під Чумацьким Возом — бенкети дарові.
Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію,
Роса на мене впала, а я собі хмелію,
Бо вересневий вечір — немов вино густе.
І все капарю вірші, згорнувшись у калачик,
Мов струни ліри — тіні (їх копаю, як м’ячик).
Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!
(Переклад Василя Стуса)