Міфи про Прометея - ГРЕЦЬКІ МІФИ - МІФИ НАРОДІВ СВІТУ

Міфи про Прометея - ГРЕЦЬКІ МІФИ - МІФИ НАРОДІВ СВІТУ

Надзвичайно цікавими є давньогрецькі міфи про походження богів та людей, про культурні здобутки та виникнення ремесел, землеробства, обрядів, введення яких часто приписується богам, напівбогам та героям. У міфах про богів розповідається про їхнє чудесне народження, життя та покровительство людям. Наприклад, давньогрецький міфічний титан Прометей подарував людям вогонь, навчив їх землеробству, лікарській справі.

Цікаво, що часто давньогрецькі боги зображувались у міфах як істоти далеко не ідеальні. Навіть верховний бог громовержець Зевс, повелитель усіх богів та людей, у своїх вчинках нерідко керується корисливістю, бажанням помститися. Він скинув із трону свого батька Кроноса, щоб зайняти його місце.

Через постійні подружні зради Зевса страждає його дружина Гера. Саму Геру, богиню шлюбу та кохання, міфи наділяють жорстокістю, мстивістю і навіть сварливістю. Богиня Гера ненавидить та переслідує позашлюбних дітей Зевса, який, у свою чергу, відчуваючи провину, не може за них заступитись.

До нашого часу найпопулярнішими залишаються античні міфи про титана Прометея, захисника людського роду, безсмертного, який повстав проти влади громовержця Зевса. Давні греки вважали, що саме Прометей вдихнув у первісну людину душу, збудив її розум, подарував людям вогонь, навчив їх землеробству, лікарській справі. Тому смертні шанували титана як бога і встановили на його честь свято — біг із запаленими смолоскипами, які називалися «прометеї».

До образу гордого незламного титана зверталося чимало митців усіх епох, серед них і українці — Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка та інші.

ПРОМЕТЕЙ1

Безплідна, дика місцевість на самому краю землі в країні скіфів2. Суворі скелі заходять за хмари своїми вершинами. Море гуркоче, б’‎ючись своїми валами об підніжжя скель. Далеко за скелями видніються снігові вершини Кавказьких гір. Поволі застилають далечінь грізні хмари. Ніколи ще не ступала тут нога людини.

Сюди, на край землі, привели слуги Зевса титана Прометея, щоб прикувати його незламними ланцюгами до скелі. Слуги громовержця, Сила й Влада, ведуть Прометея. Не знають серця їхні жалю. Сумний іде за ними бог Гефест3 зі своїм важким молотом. Жахливу справу має виконати він — своїми руками прикувати друга Прометея. Але не сміє він не послухатися батька свого, Зевса.

Сила і Влада звели Прометея на вершину скелі і підганяють Гефеста братися до роботи. Неохоче береться він за свій молот, тільки необхідність змушує його коритися. Але квапить його Сила:

— Прикуй могутніми ударами молота до скелі Прометея. Даремний твій жаль, адже ти вболіваєш за ворогом Зевса.

Гефест приковує до скелі незламними. ланцюгами руки і ноги Прометея. Скеля здригається від важких ударів молота, і з краю в край на землі лунає гуркіт могутніх ударів. Прикований, нарешті, Прометей. Та це ще не все, треба ще прибити його до скелі, проколовши йому груди сталевим, незламним вістрям. Зволікає Гефест.

1 Давньогрецькі міфи подано за книгою Миколи Куна «Легенди і міфи Стародавньої Греції».

2 Скіфи — давні племена, що у VII—III століттях до нашої ери населяли Північне Причорномор’‎я (південні степи України).

3 Гефест — син верховного бога Зевса та його дружини Гери, бог ковальства.

— Прометею! — вигукує він. — Як тужу я, бачачи твої муки!

Нарешті зроблено так, як звелів Зевс. Прикований титан, а груди

проколото стальним вістрям. Знущаючись, говорить Прометею Сила:

— Тут ти зможеш бути гордим! Давай тепер смертним дари богів, викрадені тобою! Подивимося, чи спроможні допомогти тобі смертні.

Але Прометей гордо мовчить. За весь час він не сказав ні слова, навіть стогін не вирвався у нього, — нічим не виявив він страждань.

Пішли Сила і Влада, а з ними— і сумний Гефест. Сам лишився Прометей. Тільки тепер тяжкий стогін вирвався з пробитих грудей могутнього титана, тільки тепер почав він нарікати на лиху долю:

— О, горе, горе! Стогнатиму від мук я тепер і багато-багато віків! Як знайти мені кінець моїм стражданням? Але що ж це говорю я! Адже я знав усе, що буде. Я мушу терпіти ці муки! За віщо ж? За те, що я дав великі дари смертним. О, горе, горе!

Та ось з далеких берегів сивого Океану з легким повівом вітерцю примчали на колісниці до скелі океаніди. Вони чули удари Гефестового молота, донісся до них і стогін Прометея. Сльози заволокли прекрасні очі океанід, коли вони побачили прикутого до скелі могутнього титана. Рідним був він океанідам. Батько його був братом батька їхнього, Океана. Глибока їх скорбота. Сповнені співчуття, просять вони Прометея розповісти, за що покарав його Зевс.

Прометей розповідає їм, як допоміг він Зевсові в боротьбі з титанами. Зевс переміг титанів і скинув їх, за порадою Прометея, в надра жахливого Тартару. Здобув владу Зевс над світом і поділив її з новими богами-олімпійцями, а тим титанам, які допомогли йому, не дав громовержець влади у світі. Зевс ненавидить титанів, боїться їх грізної сили. Не довіряв Зевс і Прометею. Дужче розгорілася ненависть Зевса, коли Прометей почав захищати нещасних смертних людей, яких Зевс хотів погубити. Прометей пожалів їх, що не мали ще розуму. Він вдихнув їм надію, якої не знали люди, і викрав для них божественний вогонь, хоч і знав, яка кара чекає за це. Страх не спинив гордого, могутнього титана від бажання допомогти людям.

З трепетом слухали океаніди Прометея. Та ось на бистрокрилій колісниці принісся й сам віщий старець Океан. Океан намагається умовити Прометея підкоритися Зевсу. Океан страждає, бачачи муки Прометея. Він готовий поспішати на Олімп, щоб благати Зевса помилувати титана. Але гордо відповідає йому Прометей:

— Дбай, щоб урятувати самого себе. Боюсь я, щоб співчуття до мене не пошкодило тобі. До дна вичерпаю я зло, яке послала доля.

— О, бачу я, — сумно відповідає Океан, — що цими словами змушуєш ти мене повернутися назад, не досягши нічого!

З болем у серці залишив Океан Прометея. А Прометей далі розповідає океанідам про те, що зробив він для людей, порушивши волю Зевса. З горна свого друга Гефеста викрав Прометей вогонь для людей. Він навчив їх мистецтв, дав їм знання, навчив лічби, читання й письма. Він ознайомив їх з металами, навчив видобувати їх і обробляти. Прометей приборкав для смертних дикого бика і наклав на нього ярмо, щоб могли користуватися люди силою биків, обробляючи свої поля. Прометей впряг коня в колісницю і зробив його слухняним людині. Мудрий титан збудував перший корабель. Раніше люди не вміли лікувати хвороб, але Прометей відкрив їм силу ліків, і ними смирили вони хвороби. Він навчив їх всього, що полегшує горе і робить життя радіснішим1. Цим і прогнівив він Зевса.

Океаніди дивувалися незламній силі духу титана, який насмілився повстати проти Зевса. Та ось вигукнув гнівно Прометей:

— Хоч як муч мене, громовержцю Зевсе, але настане день, коли й тебе повергнуть у ніщо. Позбудешся ти царства і скинутий будеш у морок. Здійсняться тоді прокляття батька твого Крона! Ніхто не знає, як відвернути від тебе цю злу долю! Тільки я знаю! О, повалений у прах, знатимеш ти, яка різниця між владою і рабством!

Страх затуманив очі океанід, і блідий жах зігнав рум’‎янець з їх лиць. Простягаючи руки, білі, як морська піна, вигукнули вони:

— Безумний! Як не боїшся ти погрожувати цареві богів і людей, Зевсові? О, Прометею, ще тяжчі муки пошле він тобі!

— На все готовий я! Чого боятися? Не судилося мені померти! Нехай робить, що хоче, Зевс. Недовго йому панувати над богами2!

Ледве промовив ці слова Прометей, як у повітрі швидко, неначе падаюча зірка, пронісся посланець богів Гермес3 і грізний став перед Прометеєм. Його послав Зевс зажадати, щоб титан відкрив таємницю: хто скине Зевса? Гермес погрожує жахливою карою Прометеєві за непокору. Але могутній титан, глузуючи, відповідає:

1 Існували міфи, згідно яких саме Прометей створив перших людей, виліпивши їх з глини, замішаної на сльозах, і вдихнув у них душу.

2 Прометей міг передбачати майбутнє, і боги дослухалися до його віщувань.

3 Гермёс — вісник богів, бог торгівлі і шахрайства, покровитель мандрівників.

— Я не проміняю своїх скорбот на рабське служіння Зевсові. Мені краще бути прикованим до цієї скелі, ніж стати слугою тирана Зевса. Нема таких мук, якими міг би Зевс налякати мене і вирвати з уст моїх хоч слово. Ні, не дізнається він, як урятуватися від долі!

— Так слухай, що буде з тобою, коли ти відмовишся виконати волю Зевса, — відповідає Гермес. — Ударом блискавки він кине цю скелю з тобою разом у темну безодню. Там, багато віків позбавлений світла, будеш мучитись ти в пітьмі. Минуть віки, і знову підійме тебе Зевс на світ з безодні, але не на радість. Кожного дня прилітатиме орел, якого пошле Зевс, і гострими пазурами і дзьобом буде рвати він твою печінку; знов і знов буде відростати вона, і дедалі жахливішими будуть страждання. Прометею, чи не краще скоритися!

Непохитним лишився гордий титан. Раптом задрижала земля; загримів оглушливий грім, і блиснула нестерпним світлом блискавка. Немов громаддя гір, знялися на морі пінисті вали. Захиталася скеля. Серед реву бурі, серед гуркоту землетрусу пролунав жахливий зойк Прометея. Завалилась зі страшенним гуркотом скеля з прикованим до неї Прометеєм у безодню, у віковічну темряву.

Минули віки, і знову підняв Зевс на світ з пітьми Прометея. Але страждання не скінчилися; ще тяжчі стали вони. Знов лежить він, розпростертий на скелі, прикований до неї. Пече його знесилене тіло палюче проміння сонця, періщать дощі і град, а взимку лапатий сніг і льодяний холод сковує його. І цих мук мало! Щодня величезний орел прилітає, шугаючи могутніми крилами. Він сідає на груди Прометея і роздирає їх гострими, як сталь, пазурами. Орел рве своїм дзьобом печінку титанові. Потоками ллється кров і червонить скелю. За ніч загоюються рани, і знов відростає печінка, щоб удень дати нову поживу орлу. Роки, віки тривають ці муки. Стомився могутній титан Прометей, але не зломили його гордий дух страждання.

Титани давно примирилися з Зевсом. І Зевс звільнив їх з похмурого Тартару. Тепер вони, величезні, могутні, прийшли на край землі, де був прикований Прометей. Вони оточили скелю і переконують Прометея покоритися Зевсові. Прийшла і мати Прометея, Фемі'да1, і благає сина зглянутися на неї— адже так нестерпно страждає вона, бачачи муки сина. Зевс забув гнів. Тепер держава його сильна, ніщо не може похитнути її. Та й править Зевс уже не як тиран, додержується законів. Він захищає людей і правду серед них. Тільки одне турбує громовержця — це таємниця, яку знає один Прометей. Зевс готовий, якщо Прометей відкриє йому таємницю, помилувати могутнього титана. Близький уже час, коли скінчаться муки. Вже народився і змужнів великий герой, якому доля судила визволити з кайданів титана. Прометей, як і раніше, ховає таємницю, знемагаючи від мук, але і його починають покидати сили.

1 Феміда — богиня законного порядку, справедливості.

Нарешті великий герой, якому судилося визволити Прометея, під час своїх мандрів приходить сюди, на край землі. Герой цей — Геракл1, найдужчий з людей, могутній, як бог. З жахом дивиться він на муки Прометея, і жаль охоплює його. Здалека чується шум могутніх крил — це летить орел на свій кривавий бенкет. Він кружляє високо в небі над Прометеем, готовий спуститися до нього на груди. Геракл схопив свій лук, вийняв із сагайдака смертоносну стрілу і пустив її. Пронизаний орел упав у бурхливе море. Мить визволення настала. Прилинув з високого Олімпу бистрий Гермес. З ласкавими словами звернувся він до Прометея і обіцяв йому негайне звільнення, якщо відкриє він таємницю, як уникнути Зевсові лихої долі. Погодився, нарешті, могутній Прометей і сказав:

— Нехай не одружується громовержець з морською богинею Фетідою, бо хто б не був її чоловіком, від нього народиться син, який буде могутніший від батька.

Прометей відкрив таємницю. Геракл розбив важкою палицею кайдани і вирвав з грудей його сталеве вістря, яким прибитий був титан до скелі. Скінчилися муки. Так здійснилося його провіщення, що смертний визволить його. Радісними вигуками вітали титани визволення Прометея.

1 Геракл — син верховного бога Зевса і смертної жінки. Геракл отримав від батька згоду на знищення жахливого орла.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ВІЧНИЙ ОБРАЗ

Вічними образами називають образи літературних і міфологічних героїв, які переросли свою епоху і набули загальнолюдського значення.

Вічні образи сприймаються як символи певних якостей людської натури. Таким є, наприклад, образ героя давньогрецької міфології титана Прометея, який став символом непохитності і відданості людству.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Готуємося до роботи з текстом

1. Що вам відомо про титана Прометені

2. Поміркуйте, чим його ставлення до людини відрізняється від ставлення інших давньогрецьких богів.

3. Як у давньогрецьких міфах про Прометея пояснюється виникнення людини?

4. Як і чому давні греки вшановували титана Прометея?

Працюємо над змістом творів

5. З якою метою Гефест, Сила і Влада привели Прометея на край землі. Як ви гадаєте, чому виконання свого наказу Зевс доручив саме їм?

6. Чому Прометей вважав верховного бога Зевса невдячним?

7. Що стало причиною гніву громовержця Зевса на титана?

8. Що свідчить про мужність Прометея-провидця1, який, знаючи, що його чекає в майбутньому, повстав проти волі Зевса?

9. Яким було життя людей, поки їм на допомогу не прийшов Прометей? Випишіть у зошит з тексту міфу те, що Прометей зробив для людей.

10.3 якою метою прибув до титана посланець богів Гермес!

11. Зачитайте, що відповів Прометей Гермесу. Як ви розумієте слова титана: «Я не проміняю своїх скорбот на рабське служіння Зевсові...»?

12. Як верховний бог-громовержець покарав непохитного титана? Що свідчить про жорстокість Зевса не тільки до людей, а й до богів?

13. Хто і яким чином звільнив Прометея від страждань?

Узагальнюємо та підсумовуємо

14. Охарактеризуйте образи Зевса та Прометея.

15; Чому образ титана Прометея викликає у вас захоплення?

16. Як у давньогрецькому міфі про Прометея пояснюється виникнення ремесел, мистецтв і науки?

1 Саме ім’‎я Прометей означає «той, що міркує наперед», «той, що передбачає».

Міркуємо самостійно

17. Уявіть, якби людство не отримало прометеєвих дарів, яким би було його життя зараз. Поміркуйте, чому прометеїв вогонь називають символом прогресу.

18. Доведіть, що завдяки Прометею смертні стали менш залежними від волі богів.

19. Запишіть речення у робочому зошиті, підібравши потрібне слово: «Образ Прометея є символом...» (краси, винахідливості, жертовності, сили, спритності). Поясніть, як ви розумієте зміст записаного вислову.

20. Грецькі гончарі особливо шанували Прометея і вважали його своїм покровителем. Поміркуйте і поясніть, чому.

Пов’‎язуємо новий матеріал з вивченим раніше

21. Згадайте вивчений у 5 класі на уроках української літератури міф про Берегиню. Якими постають у ньому люди?

22. Чого, згідно міфу, Берегиня навчила давніх предків українців?

23. Порівняйте образи давньогрецького титана Прометея і давньоукраїнської богині Берегині. Поясніть, чому їх шанували народи.

Застосовуємо теоретичні поняття

24. До якої групи міфів належить міф про Прометея?

25. Пригадайте, що є спільного і відмінного між міфами і казками. Доведіть, що ви вивчали міф, а не казку про Прометея.

26. Які художні образи присутні у прочитаному вами міфі?

ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ ЗНАТИ БІЛЬШЕ

До образу гордого незламного титана, який став символом жертовності і непохитності, зверталося чимало митців усіх епох, зокрема давньогрецький драматург Есхіл, німецький поет XVIII ст. Йоганн Вольфганг Гете, англійський поет XIX ст. Дж. Байрон, українські митці — Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка та багато інших.

Сюжети античних міфів знайшли своє відображення в багатьох видах європейського мистецтва: у літературі, скульптурі, живописі, театрі. Імена міфологічних героїв часто згадуються не лише в мистецтві, а й у працях філософів та психологів.