НА ДОРОГУ ЙДУ Я В САМОТИНІ - МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814 — 1841) - ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ - Хрестоматія

На дорогу йду я в самотині;

Крем’‎яна в тумані путь блищить;

Тихо. Бога слухає пустиня,

І зоря з зорею гомонить.

Небеса прекрасні та безкраї!

Спить земля в промінні голубім...

Чом же серце з боллю завмирає?

Жду чого? Жалію я за чим?

Мрією не тішусь я пустою,

Днів не жаль, що більш не розцвітуть.

Я жадаю волі та спокою!

Я б хотів забутись і заснуть!

Та не тим холодним сном могили...

Я б навік заснути так хотів,

Щоб живі дрімали в серці сили,

Щоб у грудях віддих тріпотів;

Щоб крізь ніч, крізь день ясний для мене

Про кохання ніжний спів лунав,

Наді мною темний дуб зелений

Щоб схилявся й листям розмовляв.

Переклад Максима Рильський

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Прокоментуйте, які романтичні мотиви ви помітили в поезії «На дорогу йду я в самотині...».

2. Розкрийте, які настрої ліричного героя передано в поезії.

3. Проаналізуйте, якими художніми засобами поет передає ці настрої.

4. Прослухайте виконання поезії «Выхожу один я на дорогу». Що нового вніс виконавець у настрій твору?