СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ, Антуан Марі Роже де - Біографія, життя і творчість письменника

(1900 - 1944)

СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ, Антуан Марі Роже де - творчість письменника

СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ, Антуан Марі Роже де (Saint-Exupery, Antoine de — 29.06.1900, Ліон - 31.07. 1944, Середземноморське узбережжя Франції) — французький письменник.

Народився у сім’ї графа Жака де Сент-Екзюпері, генеалогічне коріння якого сягало ХІІ-ХІІІ ст. — саме тоді славетний шляхетний рід де Сент-Екзюпері вперше згадувалося в історичних хроніках, а прізвище Сент-Екзюпері мав один із рицарів Грааля. Мати Сент-Екзюпері, Марі де Фонсомб (талановита художниця й імпровізаторка), також походила з давнього провансальського дворянського роду. Проте аристократичне походження аж ніяк не відповідало фактичному соціальному статусові сім’ї Сент-Екзюпері: його батько працював інспектором у страховій компанії.

Початкову освіту Сент-Екзюпері здобув (1909—1914) у колежах Нотр-Дам де Сент Круа у м. Ле-Манс та Монгре у Вільфані-сюр-Сон. У цих закладах почали формуватися і літературні здібності Сент-Екзюпері. Майбутній письменник продовжив навчання у Швейцарії, в колежі Фрібура. Тут він багато читав французьких авторів: Е. Золя, Г. Флобера, Ґ. де Мопассана, А. Франса, а з-поміж іноземних літераторів надавав перевагу німецьким. До кола його зацікавлень належали праці філософів, політиків, мемуаристів, наукові статті, Біблія.

Здобувши звання бакалавра, Сент-Екзюпері у 1919 р. вступив на відділення архітектури Академії мистецтв у Парижі, але у 1921 р. його захопила романтика польотів. Він покинув вивчення архітектури і пішов добровольцем до винищувальної авіації. У 1923 р. Сент-Екзюпері склав іспит на цивільного, а згодом — військового льотчика. Відтак потрапив у свою першу серйозну повітряну аварію, а після одужання демобілізувався. Проте в душі Сент-Екзюпері міцніло переконання в тому, що його покликанням є авіація. Наполегливо прямуючи до своєї мети, у 1927 р. він став пілотом поштової лінії, упродовж кількох років працював льотчиком, а також на різних адміністративних посадах.

Письменницька біографія Сент-Екзюпері почалася з оповідання «Пілот» («L’aviateur»), опублікованого 1926 р. у журналі «Срібний корабель».

У 1929 р. в одному з найбільших паризьких видавництв побачив світ перший роман Сент-Екзюпері — «Пошта на Південь» («Courrier Sud»). У ньому, віддаючи належне традиції ліричного роману, розповідаючи про трагічне кохання між Бернісом, котрий прагне віднайти сенс життя, та подругою його дитячих років Женев’євою, котра намагається поєднати з ним свою долю, письменник робить спробу відповісти на питання: чи можливе кохання у цьому світі? У палкій тузі героя Сент-Екзюпері за коханням, у нестабільності, примарності його шукань сенсу свого існування простежуються паралелі з настроями героїв ранніх романів Ф. Моріака. Втім, у цьому творі Сент-Екзюпері вперше лунає і така дорога для письменника думка про дорогоцінні зв’язки, що поєднують людину з іншими людьми, із навколишнім світом. У романі «Пошта на Південь» з’являється нова для тогочасної літератури тема льотчика, що гармонійно переплелася із розповіддю про пережите самим автором. Сент-Екзюпері також тяжіє до узагальнень універсального характеру. Але першому романові Сент-Екзюпері, незважаючи на його ліризм, усе ж таки бракує тієї переконливості, суворої і водночас задушевної інтонації, яка буде провідною і оформлюватиме лірико-філософські роздуми у наступних творах письменника. Одним з таких творів стане роман «Нічний політ» («Vol de nuit»), завершений 1930 р. в Буенос-Айресі й опубл. 1931 p. видавництвом «Галлі-мара». Того ж таки року книга отримала літературну премію «Феміна». У 1932 р. американська фірма «Юнайтед артіст» зняла за цим романом фільм, а в 1939 р. італійський композитор Л. Даллапіккола написав оперу «Нічний політ». Зміст цього невеликого твору Сент-Екзюпері тісно пов’язаний і з особистим досвідом письменника у царині випробування нових літаків, і з конкретним моментом у розвитку авіації — проблемою налагодження нічних польотів, прийнятністю пов’язаного з ними ризику.

Провідною темою «Нічного польоту « стала тема виховання героїчної свідомості. Рів’єр — директор авіакомпанії, один із головних героїв роману, ладен знехтувати своїми суто людськими симпатіями й уподобаннями, вкрай суворий (а іноді — майже жорстокий) у намаганні зробити авіалінію рентабельнішою. Роздуми про самоцінність людського життя не дають Сент-Екзюпері підстав для однозначних висновків, проте в «Нічному польоті «письменник детальніше обґрунтовує своє переконання в тому, що кожен фах є цінним і прекрасним саме завдяки почуттю відповідальності за інших людей. Ця думка певною мірою визначатиме подальший розвиток творчості Сент-Екзюпері. У романі «Нічний політ», як і в «Пошті на Південь», важливу роль відіграє сюжет. Надалі ж Сент-Екзюпері майже відмовиться від сюжету. Окремі сюжетні фрагменти, завершені вставні новели увійдуть у його прозу як компоненти складного літературного організму.

У 1931 р. Сент-Екзюпері одружився із 25-річною вдовою аргентинського журналіста Консуелою Сунсін, із котрою познайомився наприкінці 1930 р. у Південній Америці. Цей оригінальний шлюб (подружжя не надавало жодного значення фізичній вірності) виявився напрочуд міцним. Попри це, у житті Сент-Екзюпері, як згодом з’ясувалося, значне місце посідала ще одна жінка, яку біографи називають Подругою, Незнайомкою чи просто Н. Цей роман розпочався у 1934 р. і тривав до смерті письменника.

Широкий загал дізнався про це лише зі спогадів самої Н., виданих під псевдонімом П’єр Шевріє. Згодом Сент-Екзюпері обрав Н. своєю духовною спадкоємницею, що спричинило ряд ускладнень через домагання на право розпоряджатися рукописами з боку дружини. В результаті, за рішенням друзів Сент-Екзюпері, літературний архів передали Н., котра доклала чимало сил для його видання. У 1933—1935 pp. письменник часто бував у відрядженнях, виконуючи доручення компанії «Ер-Франс», виступав з лекціями, відвідав СРСР (як військовий кореспондент газети «Парі-Суар»). У 1936—1937 pp. він побував на фронтах громадянської війни в Іспанії, написав кілька статей, у яких пролунала непідробна тривога за долю Європи, що опинилася у полоні зловісної примари фашизму.

У 1939 р. побачила світ «Планета людей» («Terre des homines»). Того самого року Французька академія присудила книзі Велику премію роману. «Планета людей» — перший твір Сент-Екзюпері, у якому його оригінальна творча манера набула цілковитого втілення. У книзі зовсім немає традиційної сюжетності. «Планету людей» складає низка нарисів-спогадів, на перший погляд, не пов’язаних між собою ні зовнішньою, ані внутрішньою єдністю. Але єдине осердя у цьому творі все-таки існує. Це — особистість автора.

Проза Сент-Екзюпері лірична. Вона близька до романтичних традицій французької літератури. Біля витоків творчості Сент-Екзюпері стоять такі видатні митці, як В. Гюго, Ф.Р. де Шатобріан, Жорж Санд. Сент-Екзюпері доволі часто застосовує поетичний образ у його параболічному значенні. Образ, який створює письменник, є одночасно метафорою і символом. У «Планеті людей», розповідаючи про своїх друзів-льотчиків, котрі загинули в небі, він пише: «Коли саджаєш дуб, марно сподіватися, що скоро знайдеш затінок під його вітами. Так уже ведеться в житті. Спочатку ми стаємо багатшими, бо чимало літ саджали дерева, але потім настають роки, коли час руйнує те, що ми зробили, і знищує ліс. Один за одним відходять товариші, і ми лишаємося без теплого затінку їхньої дружби. І в нашій скорботі бринить тихий сум — ми журимося, що старіємо». У «Планеті людей» йдеться не лише про авіаторів та їхню небезпечну професію. У цьому романі увага Сент-Екзюпері вперше прикута до теми боротьби моральних засад в душі людини: «Чого нам ненавидіти одне одного? Ми всі заодно, нас несе та сама планета, ми — екіпаж одного корабля. Добре, коли різні цивілізації сперечаються в ім’я чогось нового, кращого, і страшно, коли вони пожирають одна одну».

Улітку 1940 p., коли на Францію напала фашистська Німеччина, військовий льотчик Сент-Екзюпері, зламавши спротив лікарів, вступив у безпосередню боротьбу з нацистами; у складі авіа-групи 2/33 він розвідував розташування ворожого війська. У 1940 p., після захоплення німцями Парижа, Сент-Екзюпері демобілізувався і подався до США з наміром воювати за Францію пером письменника. Саме у той час яскраво виявилася ще одна грань його таланту — публіцистика. Сент-Екзюпері писав сповнені полум’яного патріотизму «Відозву до французів»,- «Лист до заручника», «Лист до генерала Ікс».

У лютому 1942 р. у США побачило світ американське видання книги Сент-Екзюпері «Військовий льотчик» («Pilote de guerre»). Того ж таки року під назвою «Політ над Аррасом» вона вийшла у Франції. На вимогу окупаційної влади цю книгу Сент-Екзюпері було заборонено. У1943 р. в Ліоні учасники руху Опору здійснили підпільне видання «Військового льотчика» — слово Сент-Екзюпері стало зброєю у боротьбі за свободу, поряд з творами Л. Арагона, Веркора, П. Елюара.

Ліричні роздуми, що складають основу твору і відіграють важливу роль у «Пошті на Південь», утвердившись у нарисах-репортажах 30-х pp. і поєднавши в єдине ціле нариси «Планети людей», набули нового, дещо глибшого значення у «Військовому льотчику». Аналіз морально-етичних і духовних проблем війни переконує автора в тому, що національний патріотизм, любов людини до своєї країни повинні, зрештою, втілитися в любові до Землі, яка є батьківщиною усього людства. Ця ж думка є лейтмотивом художнього підтексту «Маленького принца «(«Le petit prince») — мудрої притчі, адресованої дітям і дорослим, яку Сент-Екзюпері написав у 1942 р. у Нью-Йорку.

Звернувшись до дитячої теми, що увійшла у світову літературу з письменниками-роман-тиками межі XVIII—XIX ст., котрі відкрили в дитині найбільший скарб — чистоту сприйняття світу, Сент-Екзюпері мовою алегорій розповідає про зустріч льотчика, який зазнав аварії у пустелі Сахара, з маленьким мешканцем планети-астероїда В-612. Сент-Екзюпері осмислює цю подію як зустріч поета з його втіленою мрією про природне ставлення до речей та явищ.

За жанром «Маленький принц» — філософська казка. її суто літературним підґрунтям можна вважати філософські повісті французьких письменників XVIII ст.: Ш.Л. де Монтеск’є, Вольтера. Притчу Сент-Екзюпері споріднює з «Перськими листами» (1727) Монтеск’є і з «Кандідом» (1759) Вольтера не лише гуманістичний пафос та звернення до проблем філософського, морального характеру, а й манера викладу: дохідлива мова, у якій урівноважені витонченість і простота, певна відстороненість від побуту, неоднозначні символи розкриваються через зовні нескладні образи.

Маленький принц — прибулець з «планети дитинства». На планеті Земля він познайомився з Лисом (цей персонаж у французькому фольклорі уособлює життєву мудрість), який розповідає хлопчикові про забуті людьми ритуали дружби і любові. Забувши про ці щирі почуття, люди втратили справжніх друзів.

Письменник, переходячи від конкретного до широких узагальнень, таким чином намагається заохотити читача подивитися на звичні явища дійсності під іншим кутом зору, з погляду вселюдських істин: «... добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш»; «Треба старанно берегти світильники: порив вітру може загасити їх...»; «Усі шляхи ведуть до людей». Занурюючись у світ дитинства Маленького принца, не зараженого хворобами дорослого світу, Сент-Екзюпері закликає людей зберігати у собі дитинство, а отже, й душу, відкриту назустріч Всесвіту.

У 1943 р. Сент-Екзюпері знову воював за свою батьківщину у складі повітряних сил французького Опору в Алжирі.

Після звільнення в запас він працював над книгою «Цитадель» («Citadelle»), яка залишилася незавершеною, але побачила світ у 1948 р. Цей твір — збірка алегоричних оповідок, мудрих притч і пропорцій, пов’язаних образом оповідача. Афоризми, судження, приклади, яких не бракує в тексті «Цитаделі», покликані навчити людину бути відповідальною за долю інших людей, за всю планету. На глибоке переконання Сент-Екзюпері, «бути людиною якраз і означає бути відповідальним».

Навесні 1944 р. льотчик Сент-Екзюпері знову повернувся до лав своїх бойових товаришів. Вранці 31 липня 1944 р. його літак збили німецькі винищувачі приблизно за десять кілометрів на південь від міста Сен-Рафаель. Військовий льотчик — майор Сент-Екзюпері загинув у бою з фашизмом, лише три тижні не доживши до визволення Франції.

У світову літературу Сент-Екзюпері увійшов насамперед як художник-гуманіст, майстер філософської ліричної прози.

Л. Кибальчич



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.