ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ - ДАВНЬОГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА ТА ЛІТЕРАТУРА - АНТИЧНІСТЬ - Хрестоматія

ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ - ДАВНЬОГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА ТА ЛІТЕРАТУРА - АНТИЧНІСТЬ - Хрестоматія

У давньогрецькій міфології відобразилося ахейське минуле давніх греків, а сюжети і образи мікенської доби стали основою для розвитку їхньої культури. Наприклад, саме в ті далекі й легендарні часи остаточно сформувався давньогрецький пантеон богів, яких стали уявляти не як твариноподібних істот, а як уже відомих нам олімпійців (згадайте вивчене в 6 класі).

Події, змальовані в більшості давньогрецьких міфів та епічних пісень, відбуваються в Мікенську епоху, а найпопулярніші цикли — Фіванський, Троянський, про подвиги Геракла, про похід аргонавтів — детально відображають ситуацію XIII століття до н. е., яка склалася в ахейських державах.

Не менш точно відображено і місце подій — міфологічні боги та герої діють у місцевостях, що були центрами Мікенської культури. Герої давньогрецьких міфів та епосу — це ахейські царі та царевичі, тісно пов’язані між собою родинними зв’язками. Навіть такий, здавалося б, народний герой, як Геракл, належав до царського роду. Як ви вже знаєте, він був безпосередньо пов’язаний з Мікенами, оскільки змушений був служити мікенському цареві Еврісфею і звершити 12 подвигів.

У міфологічному циклі про аргонавтів центральною постаттю став Ясон (або Язон) — також ахейський царевич. Його дядько, незаконно захопивши владу, пообіцяв Ясону повернути трон за умови, якщо той привезе з Колхіди1 золоте руно2. Ясон зібрав у похід найуславленіших ахейських героїв, серед яких був і сам Геракл. На кораблі “Арго” Ясон зі своїми товаришами-аргонавтами вирушив у далеку путь через Чорне море до Кавказьких гір.

У міфах цього циклу йдеться про надзвичайні пригоди аргонавтів протягом важкої подорожі; про випробування, які влаштував Ясону підступний цар Колхіди; про викрадення золотого руна з допомогою колхідської царівни-чаклунки Медеї; про втечу Ясона з нею на “Арго”; про повернення трону законному спадкоємцеві. Історія шлюбу Ясона і Медеї та їхньої трагічної загибелі лягла в основу багатьох творів світового мистецтва.

Фіванський цикл міфів пов’язаний з ахейським містом Фіви, цар якого отримав жахливе пророцтво, що його вб’є власний син. Злякавшись, він наказав слузі умертвити новонародженого царевича. Проте раб, пожалівши безневинне дитя, таємно відніс його в сусіднє царство, сподіваючись, що і хлопчик буде врятований, і пророцтво не здійсниться. Немовля потрапило до бездітного правителя Поліба, який назвав його Едіпом. Поліб із дружиною виростили хлопчика в любові, як рідного сина.

Утім, щасливе життя юнака завершилося тоді, коли йому провістили, що він не може жити на батьківщині, бо стане вбивцею рідного батька. Вражений пророцтвом, Едіп, не знаючи свого справжнього походження, залишив землю Поліба і вирушив світ за очі. Дорогою йому зустрівся ошатний старший чоловік із почтом слуг. Його під час запеклої суперечки Едіп убив, не здогадуючись, що це і був його рідний батько.

Мандруючи, юнак прийшов до стін рідних Фів. Місто потерпало від Сфінкса, крилатого чудовиська з тілом лева і головою жінки, яке кожному, хто хотів увійти до Фів, загадувало загадку. Якщо перехожий не знав правильної відповіді, Сфінкс його пожирав (або скидав у провалля). Едіп відгадав загадку і звільнив місто від потвори, а вдячні фіванці обрали його своїм правителем.

У наступних міфах фіванського циклу розповідається про страшну кару, що чекала жителів міста, які, самі не знаючи того, віддали трон убивці їхнього царя, та про жахливі нещастя Едіпа. Міфологічний образ царя Едіпа, мотиви невідворотності долі й страждань стали надзвичайно поширеними як в античному, так і новітньому мистецтві.

Найпопулярніший троянський цикл міфів присвячений військовому походу ахейців на малоазійське місто Трою, який має реальну історичну основу. Багатство образів, сюжетне і тематичне різноманіття міфів троянського циклу досі залишається невичерпним джерелом для світової літератури.

Міфологічна передісторія Троянської війни та десятирічної облоги міста Трої почалася на весіллі могутнього царя ахейського племені мірмідонців Пелея та безсмертної німфи Фетіди. На їхнє весілля було запрошено всіх богів, окрім богині чвар та розбрату Еріди. Ображена Еріда швидко знайшла спосіб помститися. Вона посварила богиню шлюбу і подружньої вірності Геру, богиню мудрості й справедливості Афіну та богиню кохання і вроди Афродіту, кинувши на стіл золоте яблуко з надписом “Найвродливішій” (так зване “яблуко розбрату”). Владар богів і людей Зевс відправив бога-вісника Гермеса та посварених богинь у Малу Азію, щоб син троянського царя Пріама Паріс розсудив їх. Юний Паріс віддав яблуко Афродіті, яка пообіцяла йому найвродливішу жінку у світі — Єліну, дружину спартанського царя Менелая. 

Богиня кохання стримала своє слово і допомогла легковажному Парісу викрасти прекрасну спартанку з дому її чоловіка. Ахейці були обурені чорною невдячністю молодого троянця за щиру гостинність ахейського царя. Вони зібрали величезне військо під проводом Агамемнона, мікенського царя та рідного брата скривдженого Менелая, і припливли на численних кораблях під стіни Трої.

Війна між ахейцями й троянцями тривала 10років. І завершилася вона лише після того, як ахейці подарували троянцям величезну дерев’яну фігуру коня, в якій сховалися воїни. Завдяки цим хитрощам ахейці проникли в неприступне місто. Вони розграбували і знищили багату Трою.

Утім, переможний похід об’єднаного війська ахейців у Малу Азію став останнім в історії Мікенської цивілізації — у XII столітті до нашої ери племена дорійців спустошили ахейські землі.

Ахейське населення було або витіснене в гори, або підкорене, значна його частина емігрувала в Малу Азію. Настали “темні сторіччя” в історії Давньої Греції. Завойовники, знищивши Мікенську культуру, на її місці не створили нічого. Втрачено було не лише політичні та економічні здобутки, а навіть писемність.


1 Колхіда — давньогрецька назва Західної Грузії. Колхідська культура існувала впродовж XIII-VII століть до нашої ери.

2 Золоте руно — руно (вовна, зістрижена суцільним шаром) чудесного золотого барана, який був принесений у жертву верховному богові Зевсу. Руно охороняв невсипний дракон царя Колхіди.

ТРОЯ

Велика й могутня була Троя, проти якої зібралися виступити герої Греції. Заснував Трою Іл, правнук сина Зевса Дардана й плеяди1 Електри. Іл у Фрігії2 взяв раз участь у змаганні героїв і скоро переміг їх одного за одним. В нагороду за цю перемогу одержав він п’ятдесят дів і п’ятдесят юнаків. Дав йому цар Фрігії також перисту корову і сказав, щоб він ішов за коровою і там, де зупиниться вона, заснував місто. Велику славу обіцяв оракул, зі слів царя Фрігії, цьому місту. Іл пішов за коровою, а вона зупинилася саме на горбі богині Ате . На цьому горбі й почав Іл будувати місто. Він зняв руки до неба і благав Зевса послати йому знамення того, що благословив громовержець його справу. Уранці, вийшовши зі свого шатра, Іл побачив перед собою вирізьблений з дерева образ Афіни Паллади; це й був той палладій (священна статуя-оберіг), який мав охороняти нове місто. За царювання їла тільки та частина Трої була обнесена муром, яка знаходилась на горбі, а підгірна частина міста була незахищена. Мур навколо цієї частини міста побудували Посейдон і Аполлон, які, за велінням богів, мали служити в царя Трої Лаомедонта, Ілового сина. Незламний мур вивели Посейдон і Аполлон навколо Трої. Тільки в одному місці можна було зруйнувати мур — там, де працював герой Еак4, що допомагав богам у праці.

У той час, коли герої Греції збиралися в похід на Трою, у ній правив Ілів онук Пріам; тільки він залишився живий з дітей царя Лаомедонта після того, як здобув Трою Зевсів син Геракл5. Багатий був Пріам. Розкішний і величний був палац його, в якому жив він з дружиною своєю Гекабою. Разом з Пріамом жили й п’ятдесят його синів та дочок. Серед Пріамових синів особливо славився своєю хоробрістю й силою благородний Гектор.

Могутня була Троя. Великі труднощі мали подолати грецькі герої в їх боротьбі з войовничими троянцями, але зате й велика слава та багатюща здобич чекала тих, хто переможе троянців і заволодіє Троєю.

(Із книги Миколи Куна “Легенди і міфи Стародавньої Греції”)

______________­______________­__________

[I] Плеяди — давньогрецькі богині, їхнім ім’ям названо сузір’я Плеяд.

2 Фрігія — стародавня держава в Малій Азії (територія сучасної Туреччини).

3Ате (або Ата) — давньогрецька богиня, втілення раптового безумства. Розгніваний Зевс скинув її з Олімпу, і вона впала на вершину гори, названу її іменем.

4 Еак - цар мірмідонців, батько Пелея, дід Ахілла, був настільки чесним та благочестивим, що після смерті став один із суддів в підземному царстві Аїда.

5 Цар Лаомедонт обдурив Геракла і не віддав йому своїх коней, яких обіцяв за порятунок доньки від страшної морської потвори. Розлючений Геракл взяв Трою штурмом і вбив всю царську родину, крім наймолодшого царевича Пріама.

ПАРІС ВИКРАДАЄ ЄЛЕНУ

Минуло багато днів відтоді, як повернувся Паріс у дім отця свого Пріама. Здавалось, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом. Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й допомогла своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель. Він зійшов на корабель і вирушив у путь безкраїм морським простором у Спарту, де жила Єлена. Розпач охопив Кассандру1, коли побачила вона, як швидкохідний корабель Паріса віддалявся від рідних берегів. Простерши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:

— О, горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’ям священний Іліон, скривавлені лежать розбиті вщент його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці плачучих троянських жон і дів!

Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив Паріса. А він плив усе далі й далі. Причалив Паріс у гирлі Евроту і вийшов із своїм другом Енеєм на берег. З ним пішов він до царя Менелая як гість, що не замишляв нічого злого.

Радо привітав Менелай Паріса та Енея. На честь гостей приготував він багату трапезу. Під час цієї трапези вперше побачив Паріс прекрасну Єлену. Сповнений захоплення, дивився він на неї, милуючись її неземною красою. Похопилася красою Паріса і Єлена, він був прекрасний у своєму багатому східному вбранні. Минуло кілька днів. Менелаєві треба було їхати на острів Крит. Від’їжджаючи, просив він Єлену дбати про гостей, щоб нічого їм не бракувало. І гадки не мав Менелай, якої кривди завдадуть йому ці гості.

Коли Менелай поїхав, Паріс зараз же вирішив скористатися з його від’їзду. За допомогою Афродіти він умовив ніжними словами прекрасну Єлену покинути дім чоловіка і втекти з ним у Трою. Дала згоду Єлена Парісові. Потай повів Паріс прекрасну Єлену на свій корабель; викрав він у Менелая дружину, а з нею і його скарби. Усе забула Єлена— чоловіка, рідну Спарту і дочку свою Гермібну — заради любові до Паріса.

Покинув корабель Паріса гирло Евррту, повізши з собою багату здобич. Швидко нісся корабель по морських хвилях назад до троянських берегів. Радів Паріс — з ним була найвродливіша зі смертних жінок, Єлена. Щасливо прибув він до троянських берегів.

(Із книги Миколи Куна “Легенди і міфи Стародавньої Греції”)


1 Кассандра — донька троянського царя Пріама. Бог Аполлон, покровитель віщунів і митців, наділив її даром передбачати майбутнє. Однак за те, що дівчина знехтувала його кохання, Аполлон покарав її: віщуванням Кассандри ніхто не вірив.

ОБЛОГА ТРОЇ

Зраділи греки, що скінчено їхнє, довге плавання. Та коли наблизились вони до берегів, то побачили, що їх чекало вже сильне військо троянців під проводом Гектора, могутнього сина старого царя Трої Пріама. Як пристати грекам до берега? Як висадитися? Знали всі герої, що загине той, хто перший ступить на троянський берег. Довго вагалися греки. Серед них був і герой Протесілай, він прагнув подвигів і готовий був перший зіскочити на берег і почати бій з троянцями. Але не зважувався він тому, що знав провіщення: загинути має той з греків, хто перший торкнеться ногою троянської землі. Знав це провіщення і Одіссей1. І ось, щоб повести за собою героїв, але самому не загинути, Одіссей кинув на берег свій щит і спритно стрибнув на нього з корабля. Протесілай бачив, що Одіссей зіскочив на берег, але він не бачив, що скочив Одіссей не на троянську землю, а на свій щит. Протесілай вирішив, що один із греків уже ступив перший на троянську землю. Жадоба подвигів оволоділа Протесілаем. Усе забув він: батьківщину, прекрасну дружину свою, юну Лаодамію. Скочив з корабля на берег Протесілай і з оголеним мечем кинувся на ворогів. Потряс своїм важким списом великий Гектор і на смерть уразив він юного Протесілая. Мертвим упав той на берег. Він перший обагрив своєю кров’ю троянську землю. Греки дружно кинулися з кораблів на ворогів. Закипів кривавий бій, подалися троянці, кинулися тікати і заховалися за неприступними стінами Трої. На другий день було укладено між греками і троянцями перемир’я, щоб підібрати загиблих воїнів і поховати їх.

Поховавши всіх убитих, греки почали влаштовувати укріплений табір. Повитягали вони свої кораблі на берег і розташувалися великим табором вздовж моря від гір Сігейону до гір Ройтейону. З боку Трої вони захистили свій табір високим валом і ровом. На двох протилежних кінцях табору розбили шатра Ахіл2 і Аякс Теламонід3, щоб спостерігати за троянцями і не дати їм напасти несподівано на греків. Посередині табору підносилося розкішне шатро царя Агамемнона, обраного греками проводирем всього війська. Тут, коло шатра Агамемнона, був і майдан для народних зборів. Мудрий Одіссей поставив своє шатро коло майдану народних зборів, щоб завжди знати, що відбувається в таборі. Він, незважаючи на те, що раніше так не хотів брати участі в поході, тепер став лютим ворогом троянців і вимагав, щоб греки за будь-яку ціну здобули і зруйнували Трою.

Коли табір греків був упоряджений і укріплений, вони послали в Трою царя Менелая і хитромудрого Одіссея для переговорів з троянцями. Грецьких послів прийняв у своєму домі мудрий Антенбр4 і влаштував для них розкішний бенкет. Всією душею бажав Антенор, щоб укладений був мир і задоволені були законні домагання Менелая. Довідавшись про прибуття послів, Пріам скликав народні збори, щоб обговорити домагання Менелая. Прийшли на збори всі троянці і Менелай з Одіссеєм. Менелай у короткій сильній промові-зажадав, щоб повернули йому троянці дружину його Єлену і всі скарби, викрадені Парісом. Після Менелая говорив Одіссей. Заслухались троянці чудовою промовою мудрого царя Ітаки. Народ троянський ладен був уже погодитись на всі домагання Менелая. Адже ж і сама прекрасна Єлена розкаялася в своєму необачному вчинку і шкодувала, що покинула дім героя-чоловіка заради Паріса. І Антенор умовляв народ задовольнити вимоги Менелая. Він бачив, скільки лиха завдасть війна троянців і греків. Але не хотіли миру з греками сини Пріама і насамперед, звичайно, Паріс. Невже змусять його віддати Єлену? Невже віднімуть у нього всю його здобич? Він не хотів скоритися народному рішенню, а його підтримували в цьому брати. Підкуплений Гіарісом Антімах вимагав навіть, щоб троянці схопили царя Менелая і вбили його. Але цього не допустили Пріам і Гектор, вони не дозволили образити послів, що були під охороною громовержця Зевса. Вагалися народні збори.

Тут устав троянський провісник Гелен, Пріамів син, і сказав, щоб не боялися троянці війни з греками,— боги обіцяють Трої свою допомогу. Повірили троянці Геленові, Вони відмовилися задовольнити домагання Менелая. Посли греків змушені були ні з чим покинути Трою. Тепер мала початись кровопролитна боротьба троянців з греками.

Замкнулись троянці в неприступній Трої; навіть Гектор не насмілився покидати Трою. А греки почали облогу. Вони три рази намагалися здобути штурмом Трою, але це їм не вдалося. Тоді греки почали руйнувати околиці Трої і завойовувати всі міста, які були в союзі з Троєю. Греки ходили на них походами суходолом і морем. В усіх цих походах особливо відзначався великий Ахілл. Греки заволоділи островами Тенедосом, Лесбосом, містами Педасом, Лірнессом та іншими. Багато міст зруйнували вони всередині країни. Оволоділи й містом Фіви5, де правив батько Гекторової дружини Андромахи Естіон. В один день убив Ахілл сімох братів Андромахи. Загинув і батько її. А мати Андромахи була відведена невільницею у табір греків. Багату здобич здобув Ахілл у Фівах. Він захопив у полон і прекрасну дочку Аполло- нового жерця Хріса — Хрісеїду, і прекрасну Брісеїду. Хрісеїду віддали греки цареві Агамемнону.

Усе навколо Трої спустошували греки. Троянці не сміли показуватись за мурами Трої, бо кожному загрожувала смерть або жорстокий полон і продаж у рабство.

Багато горя довелося зазнати троянцям за дев’ять років облоги Трої. Багатьох героїв, що впали в бою, довелося їм оплакувати: Але найтяжчий, десятий рік, був попереду. Попереду було й найбільше горе — падіння Трої.

Багато перетерпіли й греки за дев’ять років війни. Багато й у них було вбитих. Багато героїв загинуло від рук ворогів.

(Із книги Миколи Куна “Легенди і міфи Стародавньої Греції”)


1 Одіссей — цар острова Ітака; уславився гострим розумом.

2Ахілл — цар мірмідонців, син Пелея та безсмертної німфи Фетіди.

3Аякс Теламонід— двоюрідний брат Ахілла, син Теламона— царя острова Саламін, другий після Ахілла за силою та відвагою ахейський воїн.

4Антенор — Один із троянських вождів, чоловік сестри Гекаби (дружини Пріама).

5 Міфічне місто, однойменне з Фівами, головним містом Беотії в Греції.

СМЕРТЬ АХІЛЛА

Страшним гнівом палав Ахілл на троянців. Він вирішив жорстоко помститися їм за смерть друзів — Патрокла та Антілоха. Як розлютований лев, бився Ахілл, кладучи одного за одним героїв Трої. Кинулися поспішно втікати троянці, спішили заховатися вони за мурами Трої. Несамовитий Ахілл переслідував їх. Гнала його невблаганна доля на вірну загибель. Аж до Скейської брами переслідував Ахілл троянців.

Він удерся б і в священну Трою, і вона загинула б, коли б не з’явився бог Аполлон. Грізно крикнувши, спинив він Ахілла. Але не послухав його Ахілл. Він сам гнівався на бога за те, що багато разів рятував бог-стріловержець від нього Гектора й троянців. Ахілл погрожував навіть богові, що вразить його списом. Невблаганна доля затьмарила розум Ахіллові. Він готовий був напасти навіть на бога. Розгнівався Аполлон, забув він і те, що обіцяв колись на весіллі Пелея і Фетіди охороняти Ахілла. Повившись темною хмарою, для всіх незримий, скерував він Парісову стрілу, і вразила вона Ахілла в п’яту, куди тільки й можна було вразити великого героя1. Смертельною була для Ахілла ця рана. Відчув наближення смерті Ахілл. Вирвав він з рани стрілу і впав на землю. Гірко докоряв він богу Аполлонові за те, що він згубив його. Знав Ахілл, що без допомоги бога не міг вбити його ніхто із смертних. Ще раз зібрав свої сили Ахілл. Грізний, наче вмираючий лев, підвівся він із землі і вразив ще багатьох троянців. Та ось похололо його тіло. Все ближче смерть. Поточився Ахілл і сперся на спис. Грізно крикнув він троянцям:

— Горе вам, погинете ви! І після смерті метатимусь вам!

Від цього поклику кинулись тікати троянці. Але щодалі слабшав Ахілл. Залишили його останні сили, і впав він на землю. Загримів на ньому його золотий панцир, і здригнулася земля. Помер Ахілл. Але й до мертвого не насмілювалися наблизитись троянці. Вони боялися його й мертвого, такий жах навіяв він їм за життя. Потроху перебороли вони страх, і запеклий бій закипів навколо тіла найбільшого з героїв. Наймогутніші герої греків і троянців узяли участь у цьому бою. Горами нагромадилися трупи навколо Ахілла, а він лежав, нерухомий, величезний, не чуючи вже бою. Пил вихором кружляв, здіймаючись з-під ніг бійців. Кров лилася рікою. Здавалося, ніколи не скінчиться бій. Коли це вдарив грім Зевса, знялася буря і зупинила троянців. Не хотів Зевс, щоб заволоділи троянці трупом Ахілла. Підняв могутній Аякс Теламонід труп Ахілла і поніс до кораблів, а його захищав Одіссей, відбиваючи троянців, що наступали. Хмара стріл і списів летіла з рядів троянців в Одіссея, але він все ж мужньо стримував їх натиск, відступаючи крок за кроком.

Приніс Аякс труп Ахілла до кораблів. Обмили труп греки, умастили запашним маслами і поклали на пишно оздобленому ложі. Обступивши ложе, голосно оплакували греки свого найбільшого героя і рвали з горя волосся. Почула їхній плач богиня Фетіда. Піднялася вона з морської глибини зі своїми сестрами-нереїдами. Дізнавшись, що загинув її улюблений син, Фетіда так скорботно скрикнула, що здригнулися усі греки. Вони тікали б, перелякані, до кораблів, якби не зупинив їх старець Нестор. Сімнадцять днів оплакувала Фетіда, нереїди і греки Ахілла. З високого Олімпу спустилися музи. Вони співали на честь загиблого похоронний гімн. Оплакували героя і безсмертні боги на Олімпі. На вісімнадцятий день споруджено було похоронне багаття. На ньому спалено було тіло Ахілла. Багато жертв принесли на честь найбільшого з героїв греки. Всі вони брали участь у похованні, одягнувши розкішні панцири. Коли догоріло вогнище, зібрали кістки Ахілла і поклали їх у золоту урну, яку подарував Фетіді бог Діоніс. У цій саме урні лежали і кістки Патрокла. В одному склепі поховані були Ахілл, Патрокл і Антілох, син Нестора. Високу могилу насипали над ними греки, далеко її видно було з моря, вона свідчила про славу похованих у ній героїв. А після похорону влаштовані були на честь загиблого грища. Дорогоцінні дарунки винесла з моря богиня Фетіда. Вони мали бути нагородою переможцям у грищах. Такі розкішні були ці дари, що самого Ахілла вони б захопили, коли живий був би великий герой.

(Із книги Миколи Куна “Легенди і міфи Стародавньої Греції”)

______________­______________­

1Фетіда опускала немовля Ахілла у підземну ріку царства Аїда — Стікс, тримаючи його за п'яту; від цього тіло його стало твердим, як криця, а п’яти вода Стіксу не торкнулася

ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ

Та все ж ніяк не могли греки оволодіти містом. Тоді Одіссей1 умовив їх діяти хитрощами. Він порадив спорудити такого величезного дерев’яного коня, щоб у ньому могли сховатися наймогутніші герої греків. Усе ж інше військо мало відплисти від берега і заховатися за островом Тенедосом. Коли троянці ввезуть коня в місто, тоді вночі вийдуть герої, відкриють браму міста грекам, які таємно повернуться назад. Одіссей запевняв, що тільки таким способом можна здобути Трою.   

Нарешті, погодились греки на пропозицію Одіссея. Знаменитий митець Епей зі своїм учнем за допомогою богині Афіни Паллади спорудив величезного дерев’яного коня. Усе нутро коня наповнилось озброєними воїнами. Епей так щільно закрив отвір, яким увійшли, герої, що не можна було навіть подумати, що в коневі є воїни. Потім греки спалили усі будівлі у своєму таборі, посідали на кораблі і відійшли у відкрите море.

З високих мурів Трої обложені бачили незвичайний рух у грецькому таборі. Довго не могли вони зрозуміти, що там таке діється. Раптом на велику свою радість побачили вони, що з табору греків здіймаються густі клуби диму. Збагнули вони, що греки покинули Троаду. Радіючи, повиходили усі троянці з міста й пішли до табору. Табір справді був покинутий, тільки де-не-де догоряли ще будівлі. З цікавістю бродили троянці по тих місцях, де стояли недавно шатра Діомеда, Ахілла, Агамемнона, Менелая та інших героїв. Вони були певні, що скінчилася тепер облога, минули всі біди і можна взятися до мирної праці.

Раптом у здивуванні спинилися троянці: вони побачили дерев’яного коня. Дивились вони на нього і ніяк не могли здогадатися, що це за дивовижна споруда. Одні з них радили кинути коня в море, а інші — везти в місто й поставити на акрополі2. Почалася суперечка. Тут перед сперечальниками з’явився жрець бога Аполлона Лаокоон. Він палко почав умовляти своїх співгромадян знищити коня. Певний був Лаокоон, що в коневі заховані грецькі герої, що це якась воєнна хитрість, вигадана Одіссеєм. Не вірив Лаокоон, що назавжди покинули греки Троаду. Благав він троянців не довіряти коневі. Що б там не було, а Лаокоон побоювався греків, навіть якби вони приносили дарунки Трої. Схопив величезний спис Лаокоон і кинув ним у коня. Здригнувся кінь від удару, і глухо забряжчала всередині нього зброя. Та затьмарили боги розум троянців — вони все-таки постановили везти коня у місто. Мало здійснитися веління долі.

Коли троянці стояли навколо коня, все тісніше обступаючи його, раптом почувся голосний крик. Це пастухи вели зв’язаного полоненого. Він добровільно віддався їм у руки. Цей полонений був грек Сінон. Обступили його троянці і почали знущатися з нього. Мовчки стояв Сінон, боязко поглядаючи на троянців, що його оточили. Нарешті заговорив він. Тяжко нарікав він, проливаючи сльози, на гірку долю. Зворушили Сінонові сльози Пріама і всіх троянців. Почали вони розпитувати його, хто він і чому зостався. Тоді розповів їм С нон вигадану історію, яку придумав для нього Одіссей, щоб обдурити троянців. Сінон розповів: коли греки вирішили припинити облогу, провидець Калхас оголосив, що боги за щасливе повернення на батьківщину вимагають людської жертви. І Калхас вказав на Сінона як на жертву богам. Зв’язали греки Сінона і повели до жертовника. Але Сінон розірвав мотуззя і врятувався від неминучої смерті втечею. Довго переховувався в густих заростях очерету Сінон, вичікуючи відплиття греків на батьківщину. Коли ж вони відплили, вийшов він зі свого сховища і добровільно віддався в руки пастухів.

Повірили троянці хитрому грекові. Пріам звелів звільнити його і запитав, що значить цей дерев’яний кінь, залишений греками у таборі. Тільки цього запитання й чекав Сінон. Прикликавши богів за свідків того, що говорить він правду, Сінон сказав, що коня залишили греки для того, щоб уласкавити грізну богиню Афіну Палладу. Кінь цей, за словами Сінона, буде могутнім захистом Трої, якщо троянці ввезуть його в місто. Повірили троянці Сінонові. Спритно зіграв він роль, яку доручив йому Одіссей.

Ще ж дужче переконало троянців у тому, що Сінон говорив правду, велике диво, послане Афіною Палладою. На морі з’явилися два дивовижні змії. Швидко пливли вони до берега, звиваючись незчисленними кільцями свого тіла на хвилях моря. Високо здіймались червоні, як кров, гребені на їхніх головах. Очі їхні блискали полум’ям. Виповзли змії на берег коло того місця, де Лаокоон приносив жертву богу моря Посейдонові. З жаху розбіглися усі троянці, а змії кинулись на двох синів Лаокоона і обвилися навколо них. Поспішив на допомогу синам Лаокоон, але й його обвили змії. Своїми гострими зубами терзали вони тіла Лаокоона і двох його синів. Силкується зірвати з себе зміїв нещасний і визволити від них дітей своїх, та марно. Отрута проникала все глибше. Усе тіло зводить корчами. Страждання Лаокоона і синів його жахливі. Голосно скрикнув Лаокоон, чуючи наближення смерті. Так загинув Лаокоон, бачачи жахливу смерть своїх ні в чому не винних синів, загинув тому, що хотів, всупереч волі богів, врятувати рідну землю. А змії, зробивши своє жахливе діло, поповзли геть і зникли під щитом статуї Афіни Паллади.

Загибель Лаокоона ще дужче переконала троянців, що вони повинні ввезти дерев’яного коня в місто. Розібрали вони частину міського муру, бо величезного коня не можна було провезти через браму, і з тріумфом, співами й музикою потягли коня канатами у місто. Чотири рази зупинявся, вдаряючись об мур, кінь, коли тягли його через пролом, і грізно гриміла в ньому від поштовхів зброя греків, але не чули цього троянці. Нарешті, притягли вони коня в акрополь. Віща Кассандра вжахнулася, побачивши в акрополі коня. Вона віщувала загибель Трої, але сміхом відповіли їй троянці — адже її провіщенням ніколи не вірили.

У глибокій мовчанці сиділи в коні герої, пильно прислухаючись до кожного звуку, який доносився ззовні. Чули вони, як кликала їх, називаючи на ймення, пишнокудра Єлена, наслідуючи голоси їхніх дружин. Насилу вдержав одного з героїв Одіссей, затиснувши йому рота, щоб він не відповів. Чули герої тріумфування троянців і шум веселих бенкетів, що справлялися по всій Трої з нагоди закінчення облоги.

Нарешті, настала ніч. Усе змовкло. Троя поринула в глибокий сон. Біля, дерев’яного коня почувся голос Сінона — він дав знати героям, що тепер можуть вони вийти.

Сінон встиг уже розпалити й велике вогнище біля брами Трої. Це був знак грекам, які заховались за Тенедосом, щоб швидше спішили вони до Трої. Обережно, намагаючись не робити шуму зброєю, повиходили з коня герої; першими вийшли Одіссей з Епеєм. Розсипалися по заснулих вулицях Трої герої. Запалали будинки, кривавою загравою освітлюючи гинучу Трою. На допомогу героям з’явилися й інші греки. Через пролом вдерлись вони у Трою. Почалася жахлива битва. Троянці захищалися, хто чим міг. Вони кидали в греків палаючі колоди, столи, начиння, билися рожнами, на яких щойно смажили м’ясо для бенкету. Нікого не щадили греки. Із зойками бігали по вулицях Трої жінки й діти. Нарешті, підступили греки до палацу Пріама, захищеного муром з вежами. З мужністю відчаю захищалися троянці. Вони перекинули на греків цілу вежу. З іще більшою запеклістю пішли на штурм греки. Вибив сокирою браму палацу син Ахілла Неоптолем і перший вдерся в нього. За ним вдерлися до палацу й інші герої та воїни. Сповнився палац Пріама зойком жінок і дітей.

Загинув Пріам у тому палаці, де жив стільки років, правлячи великою Троєю. Не врятувався ніхто з синів Пріама. Навіть онук його, син Гектора — Астіанакс був убитий: його скинули з високих мурів Трої. Убив Менелай у палаці сплячого Деїфоба, дружиною якого після смерті Паріса стала Єлена. У гніві убив би і прекрасну Єлену Менелай, але стримав його Агамемнон. А богиня Афродіта знову пробудила в грудях Менелая любов до Єлени. З тріумфом повів він її до свого корабля.

З усіх героїв Трої врятувався тільки Еней, який виніс на руках з Трої свого старого батька Анхіза і маленького сина Асканія. Пощадили греки і троянського героя Антенбра. Його пощадили греки за те, що він завжди радив троянцям віддати грекам пишноволосу Єлену і викрадені Парісом скарби Менелая.

Довго палала ще Троя. Клуби диму здіймалися високо до неба. Оплакували боги загибель великого міста. Далеко видно було пожежу Трої. По стовпах диму і величезній заграві вночі дізналися довколишні народи, що впала Троя, яка довго була наймогутнішим містом в Азії.

(Із книги Миколи Куна “Легенди і міфи Стародавньої Греції”)


1Одіссей — цар острова Ітака; уславився гострим розумом; був учасником походу на Трою.

2Акрополь (давньогрецькою верхнє місто) — укріплена частина давньогрецького міста, розташована зазвичай на пагорбі.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Готуємося до роботи з текстами

1. Дайте визначення античної літератури. Схарактеризуйте її основні риси.

2. Які перші грецькі племена стояли біля витоків давньогрецької цивілізації? Як назвали історики культуру цих племен?

3. Розкажіть про особливості Мікенської культури. Доведіть, що Мікенська епоха стала основою для формування культури давніх греків.

4. Що вам відомо про міфологічні цикли, які виникли в Мікенську епоху?

5. Які з давньогрецьких міфів ви пам’ятаєте з програми 6 класу?

6. Поясніть, із чим пов’язаний занепад Мікенської культури. Чому з XII століття до нашої ери настали “темні сторіччя”?

Працюємо над змістом міфів

7. Які події лягли в основу троянського циклу міфів?

8. Перекажіть історію заснування Трої Ілом. Поясніть, виходячи з міфу “Троя”, походження другої назви міста — Іліону.

9. Розкажіть, що вам відомо про царя Пріама і його родину.

10. Поясніть, чому ахейці вважали, що троянці завдали їм жахливої образи.

11. Розкажіть про те, як відбувся перший бій між ахейцями і троянцями.

12. Чому вимоги Менелая та Одіссея до троянців були справедливими?

13. Скільки років тривала Троянська війна і що стало її причиною?

14. Як у міфі пояснюється причина смерті могутнього Ахілла? Чому видатний воїн протягом багатьох років війни був невразливим?

15. Як вшанували пам’ять за загиблим сином богині Фетіди?

16. Розкажіть, що вигадав хитромудрий Одіссей, щоб заволодіти Троєю.

17. Що розповів полонений Сінон про коня, щоб переконати троянців?

18. Від чого застерігав Лаокоон співвітчизників і яка доля спіткала жерця та його синів?

19. Розкажіть про загибель могутньої Трої та її царя.

20. Розкажіть, що сталося з винуватицею війни прекрасною Єленою.

21. Поміркуйте, чи могли троянці уникнути війни і загибелі міста.

Узагальнюємо і підсумовуємо

22. Назвіть імена відомих вам героїв троянського міфологічного циклу.

23. Схарактеризуйте образ Паріса. Поясніть, чому поведінку троянського царевича можна вважати негідною.

24. Доведіть, що Одіссей цілком заслуговує, щоб його називали “хитромудрим”.

25. Яким постає у міфах Ахілл? Якою є роль богів у долі Ахілла?

26. Поміркуйте, що означає вислів “ахіллесова п’ята”?

27. Що символізує “яблуко розбрату”?

28. Вислів “троянський кінь” має позитивне чи негативне значення? Що, на вашу думку, він означає?

29. Хто в давньогрецьких міфах керує життями та почуттями людей і навіть визначає долі цілих народів? Аргументуйте свою думку.

30. Як у циклі про Троянську війну співвідносяться реальні й міфологічні причини нападу грецьких племен на Іліон?

Пов’язуємо новий матеріал із вивченим раніше

31. Згадайте із вивченого у 6 класі, що таке міф.

32. Які групи міфів вам відомі?

33. Доведіть, ще троянський цикл міфів належить до міфів про героїв.

Виконуємо творчі завдання

34. У міфології різних народів є багато богів війни і мало богів миру. У давніх греків були боги війни Арес і Афіна, миру — Ейрена. Придумайте своїх бога чи богиню миру. Поміркуйте, якими мають бути їхні характери, зовнішність, коло обов’язків.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.