О. ГЕНРІ - Біографія, життя і творчість письменника
(1862 - 1910)
О. ГЕНРІ - творчість письменника
О. ГЕНРІ (O.Henry; автонім: Портер, Вільям Сідней — 11.09.1862, Ґрінсборо, шт. Півн. Кароліна — 05.06.1910, Нью-Йорк) — американський письменник.
Народився в сім’ї лікаря. Можливо, успадкував схильність до літератури від матері, котра малювала та віршувала, та діда, редактора місцевої газети. Після смерті матері (1865) вихованням О. Генрі займалася тітка по батькові, Евеліна Портер. У її приватній школі він провчився до 1876 р. Одним із найпоширеніших завдань учительки було скласти продовження оповідання, початого нею. За спогадами однокласників, О. Генрі найкраще за всіх вдавалося вигадувати незвичайні кінцівки.
У 17 років О. Генрі розпочав працювати у свого дядька і невдовзі отримав диплом фармацевта. В аптекарському клубі він зустрічав найрізноманітніших людей; у той час розквітнув його талант карикатуриста.
У 1882 р. О. Генрі поїхав у Техас, де провів наступні п’ятнадцять років життя. Перші два роки жив на ранчо своїх друзів Холлів, де навчався всьому, що повинен вміти справжній мешканець Заходу, а також вивчав французьку, німецьку й іспанську мови. Переїхавши в Остін, О. Генрі працював клерком і весь вільний час присвячував читанню. 1 червня 1887 р. одружився з Етол Естес. Став креслярем у Земельному управлінні штату Техас і одночасно надсилав у різні редакції свої гуморески. У вересні 1889 р. отримав перший гонорар з газети «Детройт фрі прес», і того ж місяця народилася його донька Маргарет Ворз. Із 1891 р. О. Г. — касир в Остінському Національному банку.
У березні 1894 р. О. Генрі став редактором, видавцем, художником і автором газети «Роллінґ Стоун» («Rolling Stone»). Більшість оповідань, опублікованих у ній, — пародії на відомі літературні штампи. Чимало з них своїми темами, героями та стилем стали попередниками майбутніх знаменитих новел. Через брак коштів газета проіснувала всього рік.
В Остінському банку виявилася нестача, і О. Генрі звинуватили у розтраті, не взявши до уваги того, що він видав значну суму грошей без розписки з наказу керуючого банку, про що той попередив ревізора та суд. Чекаючи суду, О. Генрі вів гумористичний відділ у газеті «Х’юстон Пост» («Houston Post»). У скетчах і гуморесках того періоду вже з’являються теми «облудного блиску», іронії долі, прихованої шляхетності; діють такі герої, як митці, шахраї, закохані. Монолог «Репортера «Пошти» перед оповіданням «Ніч помилок» («The Night of Errors») містить кредо О. Генрі: його цікавить повсякденне життя звичайних людей, яких він порівнює з маріонетками.
Справу про розтрату поновили, й О. Генрі зобов’язали постати перед судом. Він переховувався в Новому Орлеані, де працював репортером, а через кілька тижнів виїхав у Гондурас. Враження від життя у цій тропічній країні правлять за матеріал для оповідань, яким властиві пригодницька фабула, реалістичні та яскраві замальовки природи, культури та побуту мешканців Латинської Америки. Згодом, у Нью-Йорку, за порадою видавця двадцять із них були перероблені й об’єднані у першу книгу О. Генрі — «Королі й капуста» («Cabbages and Kings», 1904; Для живої та насиченої подіями тканини роману характерне розмаїття способів типізації, на-смішкувато-іронічне ставлення до дійсності, гра зі словом, прийом циклізації новел за місцем дії чи головним героєм. Назва та передмова до роману нагадують про «Алісу в Задзеркаллі» Л. Керролла. Своїм змістом і сатиричною спрямованістю О. Генрі полемізує з «колоніальною» літературою (Р. X. Девіс та ін.) і наближається до авторів, які засуджували на початку XX ст. агресивність США щодо «бананових республік (Марк Твен, Г. Фуллер та ін.).
Через тяжку хворобу дружини О. Генрі повернувся в Остін. Відразу ж після смерті Етол його заарештували і в березні 1898 р. засудили до п’яти років ув’язнення. У в’язниці О. Генрі продовжував писати новели, головна тема яких — доля зневаженої людини. З досвіду цих років народився головний герой збірки «Шляхетний шахрай» («The Gentle Grafter», 1908); зустрічі з техаськими та мексиканськими розбійниками дали сюжети для «Серця Заходу» («Heart of the West’ 1907); доля реального в’язня — в основі однієї з найкращих новел «Навернення Джіммі Валентайна» («A Retrieved Reformation»). Псевдонімом О. Генрі вперше підписався під оповіданням «Різдвяний подарунок Свистуна Діка» («Whistlir: Dick’s Christmas Present»).
Вийшовши на волю, О. Генрі деякий час жив у Піттсбурзі, а в 1902 р. переїхав у Нью-Йорк Усе створене за останні вісім років життя — найзначніша частина творчості письменника. Вийшли друком збірки «Чотири мільйони» («The Four Million», 1906), «Палаючий світильник» («The Trimmed Lamp», 1907), «Серце Заходу». «Голос великого міста» («Voice of the City», 19081. «Шляхетний шахрай», «Дороги долі» («Road of Destiny», 1909) та ін.
Новела О. Генрі — визначне явище в історії світової літератури. Використовуючи досвід В. Ірвінґа, Е. А. По, Марка Твена й ін., перипетії власної долі та журналістські навики, О. Генрі довів де досконалості провідний жанр американської прози. Його новели вирізняються захопливою фабулою, стислістю, добрим гумором. їм притаманний принцип «подвійної сюжетної пружини», що спрацьовує у фіналі. Справжня розгадка старанно і непомітно готується від самого початку, але приховується підстановкою оманливого розв’язку.
Світ новел нагадує життя О. Генрі своєю калейдоскопічністю, неймовірністю і водночас буденністю того, що відбувається. Це енциклопедія повоєнної Америки, де з однаковою легкістю оповідається про ковбоїв Дикого Заходу, провінційних фермерів та продавщиць Нью-Йорка. Герой О. Генрі, зазвичай, пересічна людина, котра вміє знаходити пригоди у повсякденності. Автор називав своїх персонажів типами: його цікавила не їхня внутрішня подоба, а ситуації, в які вони потрапляють. Мова новел характеризується вживанням просторічної лексики та сленгу, широким використанням прихованих цитат із творів світової літератури.
Вершина творчості О. Генрі — новели про Нью-Йорк. Заперечуючи самою назвою своєї збірки («Чотиримільйони») твердження, щонью-йоркську суспільність утворюють чотириста осіб, новеліст відтворює бурхливе життя всіх чотирьох мільйонів його мешканців. Він звертається до таких характерних для його сучасників (С. Крейн, Т. Драйзер) тем, як самотність людини у великому місті, всесильність грошей; до проблем соціального дна. Але О. Генрі бачить у Нью-Йорку і особливий, казковий світ; це «велике місто Багдад-над-підземкою». Закони випадку і мудрої долі керують його мешканцями; розповідає про це добрий і насмішкуватий оповідач. Понад сто сорок новел читаються як розділи однієї книги, подібно до казок «Тисячі й однієї ночі». Вважати просто «розрадником» О. Генрі неправомірно: лише одна із його героїнь виходить заміж за мільйонера («The Buyer from Cactus-City»); протилежні за тоном новели «Дари волхвів» («The Gift of the Magi») та «Умебльована кімната» («The Furnished Room») доводять близькість горя та радості у світі. Після виходу «Чотирьох мільйонів» О. Генрі здобув шалений успіх. Критики з «Атлантік Манслі» («Athlantic Monthly») та «Букмена» («Bookman») порівнювали його з Ґ. де Мопассаном, А. Чеховим, Дж. Р. Кіплїнґом. Лише за 1904-1905 pp. О. Генрі написав близько ста двадцяти новел.
У 1907 р. О. Генрі одружився із Сарою Коулмен, своєю приятелькою по Ґрінсборо. Він працював над віршами до музичної комедії за новелою «Тому, хто чекає» («То Him, Who Waits»). З’явився задум роману — історія життя сучасної людини. Проте здоров’я письменника ставало дедалі гіршим. 5 липня 1910 р. О. Генрі помер у Нью-Йорку і був похований в Ешвіллі.
Ставлення критики до творчої спадщини новеліста було неоднозначним. У перші десять років після смерті письменника популярність його творів була вражаючою; його називали одним із видатних письменників світу (С. В. Дорен, А. Хендерсон, X. Роллінз). З 1919 р. кращі американські новели публікують у збірках «Оповідання, що отримали премію О. Генрі» («О. Henry Memorial Prize Stories»). У середині 20-х pp. О. Генрі почали вважати «розважальним» автором, котрий прикрашує дійсність (Ф. Л. Патті, Г. Менкен). Автори статей і монографій другої половини XX ст. визнають, що творчість письменника посідає унікальне місце в історії американської літератури. Сьогодні О. Генрі — один із найбільш читаних і популярних авторів у всьому світі.
Першим перекладачем О. Генрі українською мовою був Остап Вишня (збірка «Любовні напої», 1924). Згодом його перекладали В. Мисик, М. Тупайло, В. Іванов, М. Дмитренко, О. Логвиненко, О. Терех, В. Мусієнко, М. Рябова.
Є. Діанова