ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР - АНТИЧНІСТЬ - Хрестоматія

ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР - АНТИЧНІСТЬ - Хрестоматія

Давньогрецький театр. Виникнення трагедії та комедії

Історія давньогрецького театру сягає прадавніх часів. Розвідки вчених свідчать, що ще у III тис. до н.е. на острові Кріт і в Мікенах1 відбувалися примітивні театральні вистави, пов’‎язані з робочими, обрядовими, мисливськими та землеробськими іграми. Археологи знайшли на руїнах тогочасних міст спеціальні театральні майданчики, побудовані з кам’‎яних брил, і східчасті місця для глядачів.

Давньогрецький театр. Епідавр, Греція

Джерелом грецької трагедії слугували фольклор, міфологія, народні обрядові ігри, насамперед святкові обряди на честь Діоніса2, одного з найпопулярніших богів Еллади. Діоніса вшановували декілька разів на рік: на Великих Діонісіях (березень), Ленеях (січень) та Малих Діонісіях (грудень). Діонісії нагадували карнавал. Вулицями міст і сіл ходили святкові юрби народу, музикою і танцями уславлюючи свого улюбленого бога, оспівуючи його страждання і перемогу над ворогами. У той же час з’‎явилася традиція виконувати дифірамби — гімни, присвячені Діонісові. їх співав хор, який складався з 50 чоловік. Поряд з дифірамбічним хором існували і сатирівські хори, які в одязі з цап'ячих шкур за допомогою співів і танців відтворювали міф про Діоніса. Вважають, що саме культ Діоніса спричинив появу грецької трагедії, та й саме слово трагедія перекладається з грецької як «пісня цапів», тобто сатирів у цап’‎ячих шкурах.

1 Мікени — чи не найвідоміше стародавнє місто в Греції, розташоване на північно-східному Пелопоннесі, за міфами, побудоване Персеєм з допомогою циклопів; царство Агамемнона, ватажка походу ахейців на Трою.

2 Діоніс (Бахус, Вакх) — у грецькій міфології бог життєвих сил природи, виноградарства і вина; син Зевса і Симели; зображувався в оточенні сатирів, селенів і менад.

Засновником власне грецької трагедії вважають поета Теспіда, який під час Діонісій поєднав виконання дифірамбів з театральним дійством, тобто зробив з народного дифірамба театральну виставу. Перша його трагедія була поставлена в 534 р. до н.е.

Давньогрецький театр. Реконструкція

Класичний грецький театр складався із трьох частин, що вдосконалювались протягом усього V ст. до н.е. Перша з них — театрон, або місця для глядачів, — була розташована на схилі пагорба. Місця, розміщені півколом, вирубували у скелі або виривали в землі. Давньогрецькі театри вміщували до 40 тис. глядачів, але, незважаючи на це, кожне слово акторів чітко долинало навіть до останніх рядів.

Друга частина театру — орхестра, кругла або підковоподібна площадка, що доходила майже до першого ряду місць для глядачів і була відділена від них мармуровою балюстрадою. На орхестрі розміщувався трагічний хор.

Третьою частиною театру була скене (сцена), що містилась у задній частині орхестри. Вона була єдиною в театрі закритою кам’‎яною спорудою, фасад якої, повернутий до глядачів, мав вигляд палацу, оздобленого колонами, скульптурами та прикрасами.

Перед скене містився так званий проскеній — площадка, на якій грали актори. Щоб показати місце дії трагедії, пізніше встановлювались також періакти — високі тригранні призми, що легко оберталися. На трьох їхніх поверхнях були зображені певні пейзажі.

На початках розвитку давньогрецької трагедії провідну роль у виставі відігравав хор, що спочатку складався з 12, а потім — з 15 співаків (хоревтів), включаючи заспівувача, або корифея. Хор знайомив глядачів з перипетіями сюжету трагедії, оплакував численні нещастя, що коїлись по ходу дії, радів з перемог героїв, коментував те, що відбувалося на сцені, до того ж він був рупором ідей автора й утіленням народної думки.

Поступово роль хору зменшилася, але він залишився обов’‎язковим персонажем грецького театру. У трагедії найчастіше хор зображував народ, а в комедіях — різних істот: комах, жаб, птахів тощо.

Зі зменшенням ролі хору головними дійовими особами у грецькій драмі стають актори. Спочатку актор — це той, що відповідає хору, а згодом — той, що діє. Грецький театр на початках був театром одного актора, який виконував усі головні ролі (і чоловічі, і жіночі). Називався він протагоністом (першим актором). Другий і третій актори, введені пізніше відповідно Есхілом і Софоклом, виконували менш значні ролі, але також чоловічі й жіночі. Інколи на сцені з'являлися ще й статисти і ляльки, якими підміняли людину. Щоб донести до глядача певний трагічний настрій, у якому перебував його герой (а греки нараховували до 28 таких настроїв), актор одягав різні маски, які водночас служили і своєрідними підсилювачами голосу. Зникаючи на мить у приміщенні скене, актор за ходом дії змінював одну маску на іншу й досягав необхідного ефекту. Щоб поновити порушену пропорцію між головою (маска значно збільшувала її) і тілом актора, Есхіл увів котурни1, які набагато збільшували зріст актора.

Актори й хор з’‎являлись у розкішному традиційному вбранні — довгому хітоні2, виготовленому зі строкатої тканини і підперезаному під грудьми, і в хламиді3. Певний колір хламиди визначав соціальну належність, вік і стать героїв трагедії. До акторів ставились високі вимоги: вони повинні були мати гучний голос, чітко декламувати, вміти танцювати і грати на музичних інструментах. Особлива увага приділялась їхнім жестам і рухам, завжди повільним й урочистим.

Маски античного театру

1 Котурни — компонент костюма трагічного актора в античному театрі: взуття на дерев’‎яних підошвах, яке збільшувало зріст, надавало постаті величності, ході — урочистості.

2 Хітон — лляний чи вовняний одяг стародавніх греків у вигляді широкої сорочки, що підперізувалася поясом.

3 Хламида — у стародавніх греків та римлян одяг у вигляді плаща.

Трагічні вистави майже із самого початку переросли у змагання трагічних поетів і виконавців, які були складовою частиною Великих Діонісій. Ці свята тривали декілька днів. У перший день торжеств процесія, очолювана жерцями, проносила містом статую Діонісія і встановлювала її на орхестрі. День завершувався гекатомбою — урочистим жертвоприношення богам зі ста биків. Святковий натовп до ночі горлав пісні, що уславлювали свого найулюбленішого бога. Два наступні дні присвячували змаганню — агону виконавців дифірамбів. На четвертий день змагалися комедійні поети. І наприкінці свят наставав час трагічного агону, в якому за перше місце змагалося три поети. За один день проходила тільки одна вистава-тетралогія, адже вона складалася з чотирьох частин: трьох трагедій і однієї сатирівської драми. Вистава розпочиналась відзначенням видатних громадян і жертвоприношенням. Після цього на сцену виходив актор, який промовляв свій монолог. Далі з’‎являвся другий актор, і між ними відбувався жвавий діалог. Це був пролог, перша частина трагедії. Після прологу наставала черга хору. Звучала його перша пісня — парод. По закінченні пісні знову виходили актори, й починався епісодій — друга частина трагедії. У ній разом з двома акторами брали участь і корифей хору, й окремі хоревти. Між ними відбувався полілог, сповнений несподіваних запитань, коротких реплік, дотепних та мудрих відповідей, багатозначних вигуків.

Після епісодію актори виходили, а хор, стоячи на місці, виконував урочисту пісню — стасим, який складався зі строф і антистроф — однакових за композицією віршів. Епісодіїв і стасимів виконувалося кілька, за ними йшов момент драматичної розв’‎язки, і хор разом з акторами співав пісню-плач — комос, в якій оплакувались герої трагедії.

Трагедія закінчувалася ексодом — останньою піснею хору, після якої він залишав орхестру і зникав зі скене. За ним виходили й актори.

За першою трагедією йшла друга, потім третя, і лише сатирівська драма давала глядачам можливість відпочити від величезного напруження, спричиненого сюжетом вистави і грою акторів та хору.

По закінченні трагічного агону спеціальне журі з 10 осіб визначали перше, друге і третє місця, що їх посіли тетралогії грецьких трагедіографів, а також переможців-комедіографів. Хоча і вважалося, що переможених не було, третє місце розцінювалось як поразка. Через деякий час Великі Діонісії увічнювались на мармуровій стелі — дидискалії. На них висікалися дата проведення свята, ім’‎я відповідального за його проведення архонта, імена поетів (відповідно до місць, які посіли) і назви всіх частин їхніх тетралогій. Дидискалії послужили надійним документом, в якому відбився розвиток давньогрецького театру.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Коли виник давньогрецький театр?

2. Що слугувало джерелом грецької трагедії?

3. Кого вважають засновником грецької трагедії?

4. Опишіть будову давньогрецького театру.

5. Яке походження слова трагедія?

6. З яких частин складалася грецька трагедія?

7. Як відбувалися давньогрецькі вистави?







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.